Вхід

Село Старий Кривин на Волині в мемуарно-краєзнавчій літературі

  • Головна
  • Статті
  • Село Старий Кривин на Волині в мемуарно-краєзнавчій літературі

 

25 вересня 1999

Село Старий Кривин (в минулому Острозького повіту) на Волині в мемуарно-краєзнавчій літературі

У 1814 році в Кривині, а також в Острозі, підчас своєї подорожі до Туреччини побував відомий польський громадський діяч, історик, колекціонер, видавець, фундатор-меценат граф Едвард Рачинський.

В його книзі "Щоденник подорожі до Туреччини", що вийшла у Вроцлаві в 1821 році в друкарні Грасса Варта, знаходимо короткий запис. "З Острога прибув до Кривина, до гостинного князя Максиміліана Яблоновського, де оглянули резиденцію князя (палац та господарчі служби) та став і канали біля палацу, які були викопані руками полонених татар і турків, захоплених в боях з ними предками князів  Яблоновських".

В книзі вміщено дві чудово виконані гравюри з видами Острога і Кривина. Перебування в Кривині Едварда Рачи.нського було не випадковим. З власником Кривина, князем Максиміліаном Яблоновським, вони були великими приятелями, а з деяких джерел навіть родичами, обоє були депутатами польського сейму. З глибокою пошаною польський народ згадує ім'я Рачинського. Це він упорядкував, відредагував і видав майже 200 томів праць з польської історії, видавав твори класиків стародавнього Риму, він як колекціонер залишив фундаментальні праці з нумізматики та медальєрного мистецтва. Кошти від своїх прибутків щедро тратив на допомогу бідним студентам - художникам, а також на народні школи.

Рідному місту Познані Рачинський зробив воістину царський подарунок. Власну бібліотеку (майже 40 тисяч томів) він заповів громадянам міста, забезпечивши власним палацом приміщення для бібліотеки.

Доля цієї людини трагічна.. Як свідчить його біографія, "він у хвилини душевної скорботи покінчив життя самогубством у 1845 році".

В 1839 чи 1840 році гостем Кривина і особисто його власників князів Яблоновських був шановний польський історик, письменник, дослідник польської та української старовини Олександр Пшездецький.

Народився О.Пшездецький в 1814 році, помер в Кракові в 1871 році. В 1827-31 рр. був вихованцем Крем'янецького ліцею, а пізніше, в 1833-37 рр., навчався в Берлінськім університеті. З молодих років кохався в історичних науках. Зробив великий внесок для розвитку польськоісторичної науки. Був членом багатьох наукових товариств, як крайових, так і іноземних.

В томі першому своєї праці "Поділля, Волинь, Україна. Картини місцевостей і часів" (Вільно, 1841 рік) є розділ "Шпанов, Невірків, Кривин", в якому автор описує про своє перебування в Кривині. Як і інших мемуаристів, його дивує чарівна краса цієї місцевості. Він пише: "Під Острогом є волость Кривинська, яка колись належала до князівства Острозького. Рука жінки-красуні (автор мав на увазі дружину Кривинського князя Максиміліана Яблоновського княгиню Терезу, яка піклувалася про красу Кривина) створила теперішній Кривин на пісках. У великому лісі на піщаному грунті збудовано костел, будинки, проложено прямі вулиці, огорожені штахетами і утримувані з німецькою чистотою. На малому узгір'ї предками Яблоновських побудовано палац, подвір'я навколо якого засі'   квітами і оточено великим ставом, який викопаний руками полонен; турків за часів гетьмана Яблоновського, приятеля короля Яна III".

Як історик, колекціонер, чемний О.Пшездецький ознайомився з бібліотекою, архівом та колекціями гостинного хазяїна Кривина, які знайшов надзвичайно багатими.

В 70-х та 80-х роках минулого (XIX) ст.в найсолідніших польських часописах таких як "Клоси" (колоски), "Тигоднік ілюстрований" (ілюстрований тижневик) та інших було опубліковано серію чудових інторико-краєзнавчих нарисів журналіста та кореспондента вказаних часописів Едварда Хлопіцького. Три нариси з цієї серії відносяться до регіону Волині.

Перший - "Від Буга до Буга" ("Клоси", 1875 рік), другий -"Степові шляхи" ("Клоси", 1880 рік"), і третій - "Від Случу до Буга" ("Тигоднік ілюстрований", 1887 рік).

В першому нарисі знаходимо чималий фрагмент з описом перебування автора в Кривині. Він з великим захопленням описує чарівну красу Кривинського парку, цього чудового творіння, славного Діонісія Міклера, який насадив його у 1801-1802рр.

Мандрівники, які залишили свої мемуари гіро Кривин, віддають належне дружині власника Кривина князя Максиміліана Яблоновського Терезі з Любомерських, яка, дякуючи доброму естетичному смаку, перетворила Кривин в один з чарівних куточків Волинської землі. Вони пишуть, що красу Кривина створила рука жінки. І дійно, створила надовго. У 1845 році вмирають власники Кривина князі Яблоновські. До 1856 року селом володіє син князя Максиміліана Владислав, в цьому ж році село купує граф Зубов, який у 1864 році продає його купцеві Ісааку Герману, і, не дивлячись на часту переміну господарів, Кривин ще довгі роки не втрачає краси.

Чи не найбільше спогадів з минулого Старого Кривина залишив Юзеф Дунін-Карвіцький, один з кращих дослідників історії Волинської землі. Декілька слів про нього. Походи (як пише про нього місячник "Земля Волинська" (Луцьк, 1939 рік. 55-56 ст.))."Хронікар Волині" зі старошляхетської польської родини на Волині. Кілька поколінь Карвіцьких мешкали в родинному гнізді Мізочі, рід був досить відомий в Річі Посполитій, дід Юзефа Карвицького генерал Кшиштоф Дунін-Карвіцький був приятелем і колегою національного героя польського народу Тадеуша Костюшка.

В 1891 році в Кракові була видрукувана книга Дуніна-Карвіцького "Мандрівка від джерел до гирла Горині". В книзі маємо опис Кривина, який займає повних 4 сторінки ( від 67-70). Тут знаходимо про Кривин багато цікавого: "По глибоких пісках, які закінчуються аж під Острогом, доїжджаємо до Кривина, великого села, яке налічує більш як 10О0 мешканців, широко розкинуте на піщаній рівнині, яка доходить до ріки Горині, яка в сусідньому селі Нетішині рухає величезні млини їак звані "мареманти" і папірні, які виробляють папір з дерев'яної маси. Над дорогою на узгір'ї стоять зруйновані мури костела та монастиря сестер милосердя, побудованих на власні ^ кошти давніх власників Кривина. Зараз тут залишились тільки одні фундаменти, які мешканці села розбирають собі на будову, так що від побожної фундації, яка мала на меті християнське молосердя, не залишилось навіть руїн ( подорож автора відбувалась з боку Славути в напрямку Острога). Далі бачимо велику корчму, біля якої багато п'яного хлопства, а далі серед дерев визирають мури парафіального костела, названого в честь святого Антонія Палузького і побудованого в 1801 році на місті старенького дерев'яного, який існував в Кривині від 1837 року і був теж побудований на кошти князів Яблоновських". Далі автор подає цікаві відомості про рід князів Яблоновських, власники Кривина, чимало пише, як і інші мемуаристи, про красу цієї місцевості.

Закінчуючи свій нарис про Кривин, Карвіцький пише: "Років 16 тому за парком палацовим було побудовано станцію Південнно-Західної (раніше Києво-Брестської) залізниці, рух на якій досить значний. Крім вигод швидкої комунікації для мешканців Кривина і навколишніх сіл прибуло ще бюро телеграфічне і пошта, які мають зв'язок з повітовим центром краю Острогом. Станцію Кривин і повітове місто поєднує досить непогане бруковане шосе (відстань якого 12-13 верст), побудову якого можна віднести на початок 70-х років XIX століття, тобто після закінчення будови Києво-Брестської залізниці, це 1871-1872рр".

Теми Старого Кривина шановний хронікар продовжує в другій своїй праці, виданій у Львові в 1897 році під назвою "Спогади волиняка"

Варто сказати, що крім літератури мемуарного характеру ряд публікацій про Кривин знаходимо ще й в різного роду довідниках.

Чому Старий Кривин став свого роду Меккою для багатьох відомих мемуаристів? Справа в тому, що Кривин був чи не найбішою з багаточисленних волинських резиденцій славного роду князів Яблоновських, роду, який залишив помітний слід ё історії Польщі, роду, який дав своїй батьківщині багато знаменитостей - сенаторів, вчених, письменників і воєначальників.

                                                                                 В. Татаркін, член Спілки журналістів України

Львів - Старий Кривин

«Нетішинський вісник»

 

                                                                          ***

У відомій для істориків та краєзнавців праці славного історика Волині М.І.Тедоровича "Историко-ститистическое описание церквей и приходов Волынской епархии" знаходимо відомості про це одне із давніх поселень Волині, Шановний автор першу згадку про це село датує 1602 роком, беручи за основу акт розподілу маєтків між князями Острозькими Янушем та Олександром. Але, виявляється, що крапку на цій даті ставити рано.

В результаті пошуків автору цих рядків довелось ознайомитись з працею , польського історика Олександра Яблоновського "Польща у XYI столітті. Землі руські (українські) Поділля і Волинь". Варшава 1889 рік, том XIX.

В книзі шановного польського історика опублікований текст "Поборового реєстру" (книга збору податків), складений 1577 року збирачем податків Луцького повіту Федором Рудецьким. В реєстрі подається перелік зібраних податків. Як по місту Острогу, а також па селах Острозького замку. Загальна кількість зареєстрованих поселень складає 27 сіл, в тому числі Кривин, Розваж, Бродів, Вельбівно, Нетішин, Глинники (Ганнопіль),Головлі, Хоняків, Шатерники, Клепачі, Мощаниця, Межиріч, Грозов, Гульча, Новостарці, Грем'яче, Дерев'янче, Хорів, Зозулинці, Новосілки, Рівки, Скнит та інші. В книзі подається текст поборового реєстру також за 1583 рік, де перелік сіл значно більший,а точніше - 68. З реєстру за 1583 рік ми довідуємось, що з той час вже існували такі дрібні села як Колом'є, Дорогоща та багато інших. "Поборовий реєстр" -неоціненне джерело для визначення віку поселення.

Таким чином, дату 1577 рік можна вважати першою згадкою про Старий Кривин. як одне з давніх Волинських поселень.

Жаль, що в умовах тоталітарного режиму в 1977 році славний 400-літній ювілей села пройшов непомітно.

Третій запис про Кривин (якщо дотримуватись хронології) нами виявлено в праці польського літописця Йоахіма Єрлича, виданий в двох частинах у Варшаві d 1853 році під назвою "Літописець, або хроніка Йоахіма Єрлича". Рід Єрличів походив з Волині, а сам автор літопису визначає, що він народився 13 травня 1598 року в селі Коленка під Острогом і жив за панування чотирьох польських королів Зигмунда, Владислава IY, Яна Казимира та Міхала Корибута.

Літопис Єрлича охоплює значний відтинок часу. Це роки з 1620 до 1673, але деякі із записаних подій відбувались раніше 1620 року, тобто де початку ведення літопису. На сторінках 33134 вказаного літопису ми знаходимо запис: "Року 1608. Князь Василь Острозький, воєвода Київський, місяця лютого, дня 13 помер, якого в Острозі поховано в замковій церкві. Topo ж року пан Григорій Єрлич з тим світом попрощався 7 травня і тіло його під Острогом в селі Кривин в церкві є поховане".

Цей запис нам цікавий  у всіх відношеннях; У відомій праці М.І.Теодоровича "Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии" ("Волынские епархиальные ведомости", 1888 рік, стор. 1290) у статті про Кривин читаемо: "Церковь во имя Светлого Воскресения Христова. Построена в 1763 году на средства князя Станислава Яблоновського каштеляна Краковского". Про якусь іншу церкву в Кривині шановний історик Волині не згадує.

Таким чином, літопис Йоахима Єрлича підтверджує існування в Кривині першої, старішої церкви, побудованої до 1608 року і розібраної за старістю під час побудови нової церкви у 1763 році.

В 1875 році заходами Бібліотеки Осолінських у Львові, власне в її Наукових записках "Збір матеріалів до історії Польщі", виходять Мемуари князя Антонія Яблоновського, власника Кривина і багатьох маєтностей на Волині. Антоній Барнаба, князь-Яблоновський, син Станіслава Вінцентія, воєводи Равського і Дороти Боонішувни, правнук гетьмана Яблоновського, народився в 1732 році. Освіту стримав при дворі короля Станіслава Лєщинського. Неодноразово обирався послом до сейму, два рази був маршалом трибуналу коронного, - каштеляном, а пізніше воєводою Познанським і, накінець, в 1781 році був обраний першим сенатором, каштеляном Краківським. В, передмові до мемуарів Антонія Яблоновського відомий львівський видавець Август Бєловський писав: "... Була то людина шляхетного характеру, яка міцно кохала свою батьківщину".

Як видно з мемуарів, він був діяльна непосидюча людина, яка намагалася всюди встигати.

До наших днів у Старому Коивині збереглась визначна пам'ятка української архітектури - дерев'яна церква, побудована у 1763 році на кошти князя Яблоновського..

В.Татаркін, бібліограф , краєзнавець Великої Волині

 

«НВ» 28 травня 1999 р


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!