24 грудня 1999 р

Днями минуло 100 років з дня народження видатного зоолога, за: хисника прогресивних ідей в біології, педагога з 56-річним ста­жем,- завідуючого кафедрою зоології безхребетних Одеського державного університету ім.І.І.Мечнікова, члена-кореспондента Академії наук України, Зас­луженого діяча науки, доктора біологічних наук, професора Мико­ли Панасовича Савчука.

Микола Панасович народився 1899 року в селі Зубівщина Сла-вутського району на Хмельниччині. Батько, Панас Остапович, і мати, Христя Данилівна, - українські се­ляни. Все життя вони провели у важкій праці, щоб утримувати багатодітну сім'ю.

В Миколи Панасовича було два молодших брати і чотири сестри. Наймолодший брат, Устим Панасо­вич, загинув на західному фронті на початку Великої Вітчизняної війни. Другий брат, Яків Панасович, прой­шов усю війну до перемоги над фа­шистською Німеччиною. Після війни працював на будівництві заводів і електростанцій. Сестри все своє життя працювали в колгоспі.

До революції 1917 року Микола Панасович зміг закінчити початко­ву школу. З 1918 року почав педагогічну діяльність учителем сільської школи, а пізніше працю­вав на телеграфі в Шепетівці. А коли батькові довелось ділити з мо­лодшим братом, Сергієм Панасо­вичем, стару дерев'яну хату, Мико­ла Панасович прийшов виручати багатодітну сім'ю. Він заготовляв матеріал і допоміг побудувати нову хату, яка збереглась до цього часу.

Відтоді Микола Панасович на­завжди покинув рідне село і пішов у велике трудове творче життя.

В 1927 році він вступив до Інституту народної освіти. Потім на­вчався в аспірантурі Науково-дослідного зоолого-біологічного інституту. Все своє подальше жит­тя він присвятив педагогічній та на­уково-дослідницькій роботі. З 1934 року і до кінця життя працював в Одеському університеті. Після закінчення аспірантури успішно за­хистив кандидатську дисертацію, а в 1937 році під керівництвом академіка Д.К.Третякова -. дисертацію на вчений ступінь док­тора біологічних наук. З 1937 до 1948 року був ректором Одеського державного університету ім.Т.Г.Мечнікова.

Завдяки невичерпній енергії і організаторським здібностям, Ми­кола Панасович зумів евакуювати Одеський університет і забезпечи­ти навчальний процес під час Ве­ликої Вітчизняної війни. За життя він розповідав, як університет допома­гав радянській армії, а він особис­то підтримував зв'язки з маршалом Радянського Союзу Г.К.Жуковим.

Багато зусиль М.П.Савчук док­лав для відбудови Одеського університету у післявоєнні роки. Він - один із ініціаторів і організаторів будівництва біологічного корпусу та оснащення його необхідним облад­нанням для проведення педагогічної і науково-дослідної ро­боти. У 1948-1949 роках Микола Панасович -міністр освіти УРСР.

Перебуваючи протягом бага­тьох років до кінця свого життя завідуючим кафеДрою зоології без­хребетних Одеського університету, Микола Панасович багато уваги приділяв студентам, виховуючи у них любов до наукової і педагогічної роботи. Він написав цілий ряд підручників і методичних посібників для вузів, в тому числі підручник «Зоологія безхребетних», що вида­вався двічі, «Курс лекцій з ембріології», «Праця з мікроскопом» та інші.

Микола Панасович проводив актуальні наукові дослідження. Його праці присвячені експериментальній біології, особли­во регенерації та трансплантації органів, розвитку організмів та експериментальній гельмінтології. Він виховав сотні кваліфікованих біологів. Багато учнів М.П.Савчука стали кандидатами та докторами наук і сьогодні працюють у вищих навчальних закладах, наукових ус­тановах, загальноосвітніх школах.

Микола Панасович брав актив­ну участь у громадсько-політичному житті Одеси та університету. Оби­рався членом обласного комітету кемпартії, депутатом обласної ради народних депутатів. Незважаючи на тоталітарний режим того часу і репресії з боку партійних органів, він сміливо разом із завідуючим ка­федрою зоології хребетних профе­сором 1.1.Пузановим і завідуючим кафедрою гідробіології професо­ром А.Р.Пренделем активно висту­пав проти «лисенковщини» і висо­ко ніс прапор сучасної біологічної науки.

Професор М.П.Савчук шанував свою землю, народ, національну, культуру. В період інтенсивної русифікації, особливо півдня Украї­ни та її вузів, він ніколи не забував рідного слова і до кінця свого жит­тя читав студентам лекції виключ­но українською мовою. Ми пам'я­таємо його як людину чесну, прин­ципову і справедливу.

Микола Панасович був дбайли­вим і добрим чоловіком, батьком і дідусем. Разом із дружиною - кан­дидатом біологічних наук, доцен­том, Ольгою ЄвдокимівНою, яка працювала на кафедрі мікробіології Одеського університету - він прой­шов усе життя. Його дочка - канди­дат біологічних наук Людмила Ми­колаївна - уже багато років працює в Одеському науково-дослідному інституті ім.академіка В.П.Філатова. Онук С.Р.Петров - хірург, а менший В.Р.Петров - інженер морського флоту.

Батьківщина високо оцінила трудову діяльність професора М.П.Савчука, нагородивши його двома орденами Трудового Черво­ного Прапора, медаллю «За доб­лесний труд під час Великої Вітчизняної війни». У рік сторіччя Одеського університету Миколі Па­насовичу присвоєно почесне зван­ня Заслуженого діяча науки УРСР.

Світла пам'ять про Миколу Па­насовича збережеться в серцях тих, хто знав його особисто та як авто­ра численних наукових праць у галузі біології.

М. САВЧУК, кандидат біологічних наук, доцент Бердянського державного педінституту

 

«Трудівник Полісся»