Олександр ГЛАДУНЕНКО

У 1914 році два острозькі підприємці - купець другої гільдії Октавіан Людвикович Вайс та міщанин Авраам Ханикович Клюрфайн взялися влаштувати міську електростанцію з правом користуватися нею протягом 24 років - аж до 1938 року. І все було б спокійно, якби не перша світова війна, знищення самодержавства, рево­люція... Сталося так, що наприкінці 1917 - на початку 1918 року в них електростанцію відібрали, реквізували, або іншими словами, націоналізували. Це викликало  чисельні скарги господарів аж до Генерального секретаріату і Во­линського губернського комісара. Згодом їм їх під­приємство повернули. От і все.

Чи варто про це згадувати? Напевно варто. Бо цю подію можна було б назвати інакше. На кшталт: «Як посварилися Клюрфайн та Вайс з Острозькою міською ду­мою, та яка з того користь історикам».

Виявляється - велика. Бо щодо закриття електростанції, передачі її Думі і повернення власникам, лишилось близько 100 документів. На жаль, поки що вони розпорошені по різних приватних збірках, і, можливо, ще й не всі виявлені. Ті ж, що вже знайдені, дають чималу поживу для роздумів. По-перше, цікава сама мова доку­ментів. Хоча вони відносяться до доби УНР, Української держави, написаних українською мовою серед них  лише кілька одиниць. І то, «суржиком». Решта -російськомовні. Один документ - німецькою (окупаційної влади).

По-друге. Вони свідчать про той правовий безлад, який існував на той час. Зокрема, Дума посилається на акти та закони 1893, 1896 і навіть 1877 років Російської імперії, хоча така держава тоді вже не існувала. Потерпілі - на закони 1917 року, а керуючий 8-м Острозьким маєтком -на грамоту гетьмана Скоропадського від 29 квітня 1918 року.

По-третє, задіяні в цій справі дуже багато дійових осіб, вказані їх імена, посади, адреси, політична приналежність, в тому числі і представників Центральної Ради та Гене­рального секретаріату.

По-четверте, для істориків техніки лишились описи об­ладнання, розрахунки освітлення міста, імена інженерів, деле­гатів І Всеукраїнського з'їзду електриків, способи ремонту механізмів.

По-п'яте, щодо історії Острога: згадується опис ву­лиць, помешкань, куди було проведено електричне освіт­лення, свідчення про Українську Хату, готелі, майстерні, гро­мадські організації, і навіть - про тогочасне острозьке студентське братство.

Цікаво й те, що коли читаєш, систематизуєш ці доку­менти, не полишає відчуття, що все це повторюється, але вже - в наші дні. Замість Острозької Думи приходить «на ум» сучасна Верховна Рада, пригадується оте правове без­ладдя, що панує нині, отой монополізм і безвідповідальність, які притаманні чиновникам сучасних років. А щоб все ска­зане не було голослівним, наведу кілька рядків з досить таки обширного машинописного документу, всі «похмилки» й стилістика якого збережені, аби найточніше передати «ауру» того часу.

«19 грудня 1917 року. Острозька Мінська Управа до Генерального Секретаріату Внутрішніх Справ.

Меж контрагентами Клюрфайном і Вайсом і цензовою Мінською Управою в 1914 році було заключено договора об улаштуванні першими в місти Острогу Єлектричної станції для освічення міста і особистих помешкань на умовах, як вияснила Дума нового складу, крайнє односто­ронніх в виключну користь предприймателя, доручив йому всі права і зложив на місто і селян Острога тілько тяжки обов'язки, через що у Мійського Самоврядовання так і у селян не знайшлося неякої змоги воздійства на предприй­мателя для установлення нормальних відношень по ос­віченні.

Предприйматель, користуясь умовами, се б то, безправнистю своїх клієнтів, хищнецьки виконовав своє пра­во і мало не с кождним дньом пред'являв всі нові і нові вимагання, самовільно припиняючи світло деякім клієнтам, мало не всяку неділю повишаючи їм платню за світло.

Селяне міста буквально стогнали від його гнобительств і промовно і пісьменно звертались до Управи з проханням приняти міри до його зупинення, но такіх у Управі дякуя умовам упомянутого договора не було. Змінити ж договора хотя би в частині, або заключити но­вого, не дивлячись на постанову Думи, предприйматель зрікся.

Дума в новому складі, не дивлячись на черезмірнисть вимагань предприймателя, задоволила їх абе не лишити місто і селян без світа, так як в місти повна отсутність газа (керасина), часто бувають насилля і горобіжі, а тако ж і через те, що Мійському Самоврадуванню ставились категоричні вимагання Висших Військових Влад, що б місто було освічено всю ніч, в зв'язку з незупеняющуюся анархією. И в такий мент 18 листопада с. р. Пред­прийматель не замислився прикоротити світ, правда, пред'явив неможливі домагання, в виді спішності і неоснованності їх.

Дума, обміркувавши обставини, винесла свою поста­нову, яка при цьому прикладена в примірнику, доручив­ши Мінській Управі до виконання.

Склад був такий, що пеклуясь безопасностю всього міста, Дума не могла наче поступити. По приведенню в виконання постанови думи про реквізицію, ясно виявила обличчя намірення предприймателя, котрого инакше як антіобчественнім по відношенню міста і селян назвати не можливо.

Так, наприклад, дінамо машина і локомобіль були в страшному запущенню. Де яких частин машини зовсім не було; по лінії було зроблено іскуственне коротке зами­кання земельних токів.

Одним словом, вибух з'явився такий, що предприйма­тель із якихось лічних рахунків бажав лишити місто зовсім без світа, що в даний мент являлось для міста угрожаю-чим. Ось ті короткі мотіви і основанія, дякуя котрим у думи був один вихід - реквізовати Єлектричну станцію, тім здебільш, що до цього до Мійського Самоврядовання звертались всяки обчественні організації з настійними про­ханнями що б реквізовати станцію.

Цим Мійська Дума і Управа прохає постанову Думи о реквізіції призначити єдино можливим виходом із поло­ження і таке затвердити, тім здебільш, що в ці часи, дя­куя кінечному припиненню підвоза газа (керасина) в зв'яз­ку з повсемістними вибухами безладдя, місто і селяни рискують лишитися в темноті, чого в ніякім разі в переживаємий мент не можливо допустити...».

Закінчилась же ця історія без впливу самих учасників:  край було окуповано Польщею, і нова влада не стала надто церемонитись зі старими власниками й всього-навсьо­го відібрала у них електростанцію.