Говорун В.Д. м. Хмельницький
У межах Хмельницької області, за даними професора К.І. Геренчука, на кінець 80-х років ХХ століття було поширено 311 видів хребетних тварин. Якщо розглядати по класах, то картина виглядає таким чином: круглоротих і риб – близько 40 видів, амфібій – 11 видів, рептилій – 10 видів, птахів – 190 видів, ссавців - біля 60 видів.
На Хмельниччині виділяють за ландшафтно-екологотипологічним принципом чотири основні зооценози: 1) зооценоз оброблювальних угідь, суходільних лук і пасовищ; 2) скельно-товтровий зооценоз; 3) зооценоз хвойно-широколистяних лісів; 4) водно-болотяний зооценоз.
1) У зооценозі оброблювальних угідь, суходільних лук і пасовищ тварини, як правило, страждають від надмірного застосування отрутохімікатів, добрив, оранки, гуркоту моторів (лякаються), неприємного запаху, нафтопродуктів на рослинах і грунті. Часто тварини гинуть під колесами та гусеницями.
Із земноводних у цьому зооценозі живуть такі тварини: часничниця звичайна, ропуха зелена і сіра, жаба трав’яна, квакша. Вони контролюють чисельність клопів, коваликів, ставковиків, личинок комарів і дорослих комарів.
Серед плазунів тут зустрічаються: прудка і живородяща ящірка, вуж звичайний, які страждають від отрутохімікатів, тому що з’їдають отруєних комах.
Цей зооценоз багатий на такі види птахів: граки, ворони сірі, круки, сороки, польові та хатні горобці, вівсянки звичайні, щиглики, коноплянки, сорокопуди сірі, посмітюхи, путочки, рюти, зимняки, сірі куріпки. До них приєднуються навесні фонові види: польові жайворонки, шпаки, плиски білі, ластівки сільські, чибіси, щеврики, одуд, сиворакша, сова болотяна, канюк, лунь, боривітер, лелека білий, мартин, деркач, горлиця звичайна і перепел.
Із ссавців у цьому зооценозі живуть: кріт звичайний, їжак, білозубка білочерева і мала, рукокрилі, тхір, горностай, ласка, лисиця, заєць- русак, ховрах рябий, миші (польова, мала, хатня), хом’як звичайний, полівка звичайна, борсуки, козулі, дикі свині.
2) Скельно-товтровий зооценоз характеризується тим, що земноводні в ньому мешкають такі самі, як і в зооценозі оброблювальних земель, але тут частіше трапляються квакші, більше земляних ропух, часничниць, трав’яних та гостромордих жаб. Серед плазунів тут виділяються: ящірка (прудка, зелена, живородяща), веретільниця, вужі водяний, звичайний, мідянка, степова гадюка.
У цьому зооценозі серед птахів найчастіше зустрічаються: шпак, галка, дрізд кам’яний, горобець польовий, серпокрилець, одуд, сич, пугач, боривітер звичайний, а також - всі ті види які характерні для Хмельниччини.
Фауна ссавців цього зооценозу істотно не відрізняється від інших зооценозів Хмельниччини, але є найбільш захищеною у зв’язку зі створенням заповідної території «Медобори».
3) У зооценозі хвойно-широколистяних лісів серед земноводних переважно зустрічаються: жаба трав’яна та гостроморда, квакша, кумка червоночерева, ропухи звичайна та зелена, тритони гребінчастий та звичайний.
Серед плазунів виділяються: ящірка прудка, живородяща, веретільниця, вужі звичайний, водяний, гадюка звичайна, мідянка.
Цей зооценоз щодо птахів є найбагатшим. В ньому їх проживає 85 видів.
Серед ссавців тут виділяються: свині дикі, козулі, лосі, зайці-русаки, вовчки (сірий, лісовий та горішковий), бурозубка мала, їжак, лісова полівка, хом’як звичайний, ховрах рябий, полівка звичайна та інші. На сьогоднішній день вплив людини в Хмельницькій області на види цього зооценозу найменший, бо він охороняється лісниками.
4) Водно-болотяний зооценоз на Хмельниччині характеризується такими основними ознаками:
а) досить густою гідрографічною сіткою;
б) низькі береги річок, повільна течія, заболоченість заплав;
в) в басейнах найбільших річок знаходяться численні ставки, водосховища, луки і, навіть, торфовища.
Іхтіофауна Хмельниччини включає в себе такі види риб, як карась, в’юн, щука, плітка, краснопірка, в’язь, лин, лящ, верховодка, сом, окунь, йоржі та бички. Для збагачення іхтіофауни у водойми області запускають товстолобика та білого амура. Фауна риб басейну Південного Бугу в минулому включала цінні види – білугу, стерлядь, азово-чорноморський осетр, севрюгу, керченський та чорноморський оселедці, чорноморську кільку, звичайну тюльку, чорноморський лосось, тарань, річкову камбалу. В зв’язку з побудовою на річці численних гребель, ці види вже не доходять до нашої території з Чорного та Азовського моря, за виключенням Дністра, тому їх потрібно вирощувати штучно чи будувати обвідні канали біля гребель для міграції риби. Для підвищення продуктивності рибальства слід більше уваги приділяти очищенню стічних вод, не проводити вирівнювання русел рік, боротися з браконьєрством, але дозволяти вудити рибу чесним рибалкам-любителям.
У цьому зооценозі живуть такі земноводні: жаба озерна та ставкова, кумки, тритони звичайні та гребінчасті, ропухи, квакші.
Плазуни водно-болотяного зооценозу області тепер дуже рідкісні. Лише подекуди можна спостерігати болотяну черепаху, звичайного та водяного вужів, живородящу ящірку, прудку ящірку, веретільницю. Малочисельність усіх видів плазунів вимагає їх охорони.
Серед птахів цього зооценозу виділяються: крижень, чирки (тріскунок та свистунок), кулик, чаплі, лелеки, пролітні гоголі, чубаті чернеті та інші.
До характерних підводних ссавців належать: кутора звичайна, видра річкова, полівка водяна, ондатра. Остання має високу щільність. На вологих луках поширені полівки, миші польова та маленька, ласка і горностай. Тут трапляються зайці – русаки, пацюки сірі, лисиці, тхори, бурозубки звичайні та малі, кріт, нічниці ставкова та водяна.
На Хмельниччині необхідно посилити природоохоронну роботу, створити нові заказники та резервати:
- шляхом штучного насадження збільшити площу вторинних лісів;
- на півночі області створити новий заказник лісової фауни, де будуть охоронятися: лось, лісові куниці, козулі, кажани, а з птахів – рябчики, тетереви, сірі гуси;
- у центральних районах області створити резервати для болотяних черепах, куликів, пастушків, лунів, ондатр, водяних землерийок, річкових видр, горностаїв та інших видів лісостепової зони;
- на півдні області створити резервати для степової гадюки, зеленої ящірки, водяного вужа, рябого ховраха, кам’яної куниці, пугача, степового боривітра, строкатого кам’яного дрозда та інших степових видів Хмельниччини;
- посилити просвітницьку природоохоронну роботу серед молоді та юнацтва у школах, вузах і дорослого населення.
