Виговська Т.В., м.  Хмельницький

 

Здійснення екологічного моніторингу є важливою складовою природоохоронної діяльності. Основними завданнями моніторингу довкілля є:

  • довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;
  • аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;
  • інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;
  • інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.

На Хмельниччині функціонує багатовідомча система спостережень за об’єктами навколишнього природного середовища, що здійснюється спеціально уповноваженими державними органами: держуправлінням екоресурсів по Хмельницькій області, Хмельницьким центром по гідрометеорології, облсанепідемстанцією, Подільською гідрогеологічною партією, Хмельницьким відділенням комплексного використання водних ресурсів, Кам'янець-Подільською проектно-вишукувальною станцією хімізації сільського господарства, Хмельницькою обласною державною лабораторією ветеринарної медицини.

Крім того, окремі підприємства діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища, зокрема АТ "Подільський цемент", Хмельницька атомна станція проводять відомчий локальний моніторинг.

Об'єктами спостережень в регіоні являються поверхневі води суші, підземні водоносні горизонти, атмосферне повітря, ґрунти.

Визначення екологічного стану водних об'єктів проводиться держуправлінням екоресурсів по 29, атмосферного повітря – по 19, ґрунтів – по 18 показниках. 

У відповідності до Положення про державну систему моніторингу довкілля попередження про виникнення або загрозу виникнення небезпечних природних явищ, оцінення їх розвитку і можливих наслідків покладається на Держкомгідромет та служби держметеорології в області.

Для Хмельниччини досить актуальним є радіоекологічний моніторинг. Хмельницька атомна електростанція, яка розташована у м.Нетішин Славутського району із року в рік визнається управлінням екоресурсів головним об’єктом ядерної радіаційної небезпеки в області. Підтвердженням небезпечності цього об’єкта є наступна інформація: в один із попередніх років (1997) через різні порушення в режимі експлуатації ХАЕС впродовж року було здійснено 8 зупинок її роботи, у т.ч. 7 – незапланованих. По міжнародній шкалі класифікації безпеки атомних станцій INES ці порушення рівні 0, тобто не суттєві, але ж чи не забагато їх. Протягом 1999 року здійснено 3 планові зупинки енергоблока тривалістю 89,9 доби і декілька непланових, тривалістю 3,04 доби. Аварійні ситуації, що виникали в діяльності ХАЕС небезпеки для природного середовища і здоров’я обслуговуючого персоналу не становили.

15 лютого 2002 р., внаслідок розмороження трубопроводу, сталося протікання води, яка подавалася з реакторного відділення на спецводоочиску і радіоактивне забруднення ділянки проммайданчика площею 30м2. Протягом 2 діб аварійна ситуація була ліквідована, проведена дезактивація забрудненої території.

Крім того, на території області є 9 населених пунктів Кам’янець-Подільського і Чемеровецького районів, які віднесені до IV зони посиленого радіологічного контролю.

На забрудненій території здійснюється ретельний радіологічний  контроль за продуктами харчування, сінокосами, пасовищами, ґрунтами. Перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів в сільськогосподарських культурах та молоці не виявлено.

У 2002 році за даними досліджень обласної лабораторії ветеринарної медицини вміст радіонуклідів у кормах і продуктах тваринництва не перевищував допустимих рівнів.

         Спостереження за станом поверхневих вод велося на 62 створах державного та місцевого значення і охоплювало 19 водних об’єктів області. Держуправління екоресурсів здійснювало відбір проб та їх аналіз один раз у квартал на 48 створах 18 річок.

         Обласний центр з гідрометеорології вів спостереження за Південним Бугом щомісячно на 2-х створах, його притокою – Бужком (1 створ) та Случом (2 створи) – два рази в квартал.

         Регіональний відділ комплексного використання водних ресурсів (РВ КВВР) аналізував проби води раз у місяць на постах спостереження Дністра, Случа і Хомори, та один раз у квартал – на постах спостереження за Південним Бугом і Горинню.

         Моніторинг за рівневим режимом та забрудненням підземних вод забезпечувався Подільською гідрогеологічною партією на 15 водозаборах (16 спостережних свердловин) один раз у рік.

         Вміст забруднюючих речовин в атмосферу повітря відслідковувався обласним центром з гідрометеорології щомісячно на 2 постах спостереження у м. Хмельницькому, радіоактивних речовин в атмосферних випадіннях і аерозолях – на Шепетівському гідрометеорологічному посту.

         Хмельницький обласний проектно-технологічний центр родючості грунтів та якості сільськогосподарської продукції “Облдержродючість” визначав ступінь забруднення рільних земель на 65 пунктах спостереження 2 рази на рік.

         Обласна санітарно-епідеміологічна станція вела спостереження за станом поверхневих вод І категорії у місцях розташування водозаборів та ІІ категорії – у місцях масового відпочинку населення, а також за станом атмосферного повітря і грунтів у межах санітарно-захисних зон підприємств.

         Моніторинг радіаційного фону території області забезпечувався щоденно обласним центром з гідрометеорології на постах спостереження у м. Хмельницькому, Шепетівці і Кам’янці-Подільському та селищах міського типу Ямполі Білогірського району і Новій Ушиці.

         Взаємодія із суб’єктами моніторингу сусідніх областей здійснювалась у відповідності з Планом спільних спостережень за транскордонними природними об’єктами між держуправлінням екоресурсів Рівненської, Вінницької, Тернопільської і Чернівецької областей шляхом щоквартального обміну відповідною інформацією.

У відповідності з Положенням про державний моніторинг установи, що його здійснюють, одержані та опрацьовані дані у встановлені терміни надсилають в держуправління екоресурсів, де вони узагальнюються і передаються в засоби масової інформації для оприлюднення. Така інформація з’являється з певною періодичністю в засобах масової інформації Хмельниччини, але бажано, щоб вона була в електронному варіанті в Базі даних екологічної інформації.