Гідроелектростанції Хмельниччини, запустіння чи запуск?

 

Гідроелектростанції Хмельниччини, запустіння чи запуск?

Розвиток енергетики на Хмельниччині традиційно опирався на паротурбінну генерацію. Як відомо, перша така електростанція була збудована у Кам'янці-Подільському в 1912 році і мала потужність 144 кВт. Архівні джерела вказують і на функціонування парової установки, що виробляла електричну енергію в Проскурові за рік до того. У 1959 році в колгоспах і радгоспах, а також на цукрових заводах області нараховувалося близько семисот різних електростанцій сумарною потужністю 63 тисячі кВт. Доля гідроелектростанцій "левовою" не була.

  За 1947 - 1960 роки Хмельницькою механізованою колоною № 13 (тепер - ЗАТ "Електро") було збудовано 117 дрібних колгоспних і міжколгоспних гідроелектростанцій. На час закінчення суцільної електрифікації нашого краю в кінці 60-х – на  початку 70-х років на балансі обласних енергопостачальних підприємств нараховувалося 24 ГЕС, підключені до роботи в об'єднаній енергосистемі України. Найпотужніші з них -Коржівська, Новокостянтинівська, Мартинківська, Боднарівська, Щедрівська, Мислятинська і, система із шести станцій, Цвіклівська. Однак із амортизацією обладнання, спорудженням великих електростанцій та розвитком атомної енергетики більшість малих ЕЕС виведено з експлуатації.

   Збереглися декілька станцій на балансі ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго". Компанія експлуатує Щедрівську, Новокостянтинівську - на річці Південний Буг у Летичівському районі - та Мартинківську - на Збручі у Городоцькому районі - станції. Енергетичне обладнання за десятки років фізично зносилося, є застарілим морально. Так через повну амортизацію обладнання зовсім не працює Боднарівська ГЕС на Збручі. Новокостянтинівська ГЕС у роботі з 1950 року. З огляду на необхідність докорінної реконструкції, на яку енергопостачальна компанія не мала коштів, станцію передано в оренду. На 8 років молодша Щедрівська станція. Але і вона у червні 2000 року була зупинена до винайдення коштів на капітальний ремонт після електричного пробою статорної обмотки генератора. Агрегати 40-річної Мартинківської гідроелектростанції у робочому стані, на ній завершуються ремонтно-відновлювальні роботи, а на 2004 - 2005 роки заплановано капітальний ремонт турбін. Вироблену цими станціями енергію, як правило, Городоцький і Летичівський райони електромереж відпускають споживачам за договорами. Енергію з Новокостянтинівської ГЕС реалізує орендатор. Щодо технічних характеристик цих станцій, наданих виробничо-технічним відділом ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго".

  Установлена потужність Мартинківської ГЕС - 600 кіловат. Довжина греблі - 161 метр. Водоскидна споруда бутобетон на, обладнана двома підіймачами ПК-20 вантажопідйомністю 20 тонн кожний. Підвідний канал має 90 метрів з шириною по дну52,6 метра. Станція обладнана двома поворотно-лопастевими турбінами типу ПРК-245-ВБ-120 потужністю по 300 кВт і вертикальними синхронними генераторами типу ВГС-4-213/15-20 потужністю по 3665 кВт. Установлена потужність Новокостянтинівської ГЕС - 525 кіловат, решта характеристик збігається з характеристиками попередньої електростанції. Щедрівська ГЕС найпотужніша з-поміж них - 640 кіловат. Довжина греблі — 495 метрів. Водоскидна споруда бетонна відкритого типу, обладнана двома підіймачами вантажопідйомністю по ЗО тонн кожний. Споруда має дві поворотно-лопастеві турбіни типу "Каплан" потужністю 640 кВт і вертикальним синхронним генератором типу "Сіменс-Шукерт" потужністю 800 кВт.

   Попри труднощі на модернізацію малих ГЕС кошти потрібно вишуковувати. Згадані останніми три станції протягом 2000 року виробили 4,2 мільйона кіловат-годин електроенергії. При умові оновлення на них обладнання можна отримувати до 15 мільйонів кіловат-годин електроенергії щорічно, не купуючи її в оптового ринку. Он відроджена кілька років тому приватним підприємцем одна з малих ГЕС - Ніверківська – є малим підприємством, що виробляє і продає електричну енергію як споживачам, так і енергопостачальним компаніям. А Новодністровська станція, до спорудження якої у свій час доклала рук Хмельницька область, увійшла у склад державної генеруючої компанії "Дністрогідроенерго" і відправляє вироблену енергію в оптовий ринок.

  Можливості реконструкції й інвестування в малі ГЕС Хмельниччини вивчали , скажімо, словацькі фахівці. Прикладом реанімації станцій на подільських річках стало повернення до життя Мислятинської гідроелектростанції на річці Горинь в Ізяславському районі. Виношувалося десь півтора десятка варіантів її відновлення - від демонтажу та продажу в металобрухт до повноцінної реконструкції до промислового рівня як самою енергопостачальною компанією "Хмельницькобленерго", так і іншими. За підрахунками начальника Ізяславського району електромереж у це слід було інвестувати близько мільйона гривень. Знайшлися ж кошти у Закритого акціонерного товариства "Альтен". Мислятинська ГЕС простоювала з 1974 року, пропрацювавши всього 11 років. Електроенергією з неї живилися села Мислятин, Михнів, Білогородка, Дворець, Теліжинці, Щурівці, Двірець, Поліське та інші - всього понад двадцять, її друге народження відбулося 16 травня 2002 року, а будівельники розпочали відновлювальні й монтажні роботи в липні 2001-го. Це тільки перша черга відновлення станції. Установлена потужність запущеного обладнання - 615 кВт, щомісяця виробляється 14-15 тисяч кіловат-годин електроенергії розрахунковою собівартістю по 7 копійок за кіловат-годину. Фірма "Альтен" працює над монтажем другого генератора. Підрядник — Нетішинське підприємство "Атомремонт". Бригада із семи чоловік під керівництвом Г.П.Калінінчука перед приходом на цей об'єкт відродила Сандарську гідростанцію у Тернопільській області. Вони виконують проектування, монтаж починаючи з підводної частини. Вінницька фірма "Альтен" - одне з підприємств, що працює над відродженням електростанцій на малих річках України за проектом Департаменту міжнародного розвитку уряду Великобританії, що почав здійснюватися у березні 1999року. Із більш як тисячі малих гідроелектростанцій, сліди яких залишилися на наших ріках, проект охоплює півсотні станцій загальною потужністю 90 МВт. Мислятинська ГЕС входить у число перших 45 відроджених за згаданим проектом. Розташована на висоті 232,5 метра над рівнем моря, вона має природний водотік із незамуленим і незабрудненим руслом. Навіть після введення другої черги рівень води над греблею може піднятися на півтора-два метри, не збільшуючи площі водосховища. Рельєф у цьому куточку Волино-Подільської височини дозволяє відродити цю станцію без якихось змін у землекористуванні та водному балансі. Це доводив ще перед закриттям станції у сімдесятих роках її директор А.І.Чижаковський, коли чиновники від відомства меліорації вирішили розширити річкові ресурси краю.

  Тепер Анатолій Іванович, як і в молодості, директор Мислятинської гідроелектростанції. Ветерани згаданої мехколони №13, святкуючи 55-річчя свого підприємства, шкодували, що збудовані ними електростанції мали таку невелику перспективу, що довелося їх пережити. Чижаковський же щасливий - його електростанція знову, як і майже сорок років тому, молода.

     Михайло Цимбалюк, прес-секретар ВІАТ ЕК "Хмельницькобленерго"