Вхід

Гори, гори, ясно, аби не погасло


Червневими днями (23 червня) 1918 року в Києві відкрився Всеукраїнський з’їзд Представників центральних електричних станцій, у якому взяли участь керівники Острозької центральної  електростанції, керованої Вайсом.

Це зібрання тривало впродовж трьох днів. Серед делегатів були так звані діючі члени з’їзду та співробітники. До перших належали власники, уповноважені, керуючі та службовці центральних електричних станцій та трамваїв. А співробітниками – особи, що працюють в інших галузях електротехніки, як наукових, промислових, так і торгівельних. Члени з’їзду (або за нашою кваліфікацією делегати), які бажали виступити з доповідями, мали до 14 червня здати у Організаційне бюро свої повідомлення повністю, або у вигляді змістовних конспектів і містити добре обгрунтовані позиції, що виноситимуться на обговорення з’їзду. Голова з’їзду мав право залучити до роботи сторонніх обізнаних у справі осіб з правом голосу.

Делегати обговорювали питання нормування тарифу на електроенергію, регулювання розмірів споживання світла, джерела палива та спосіб його розподілу.

Порядок денний також передбачав: організацію Всеукраїнського Союзу електричних підприємств і трамваїв, постійного комітету при ньому, довідкового, статистичного та закупівельного бюро; зміну різних технічних умов у відповідності з часом; технічні відступи від конкретних договорів;  про нижчу та середню електричну освіту в Україні; про ремонтні майстерні при підприємствах; про сурогати матеріалів та палива; про вимірювальні прилади, електричні лічильники, реєструючі прибори, двигуни будь-якого роду, газові турбіни, практичне застосування електроенергії для нагрівання, опалення та інших цілей; про електро­станції малих районів; про станції, що використовуються одночасно для освітлення та трамваїв; про захист електромереж від перенапруги та атмосферних розрядів; про право користування землею для прокладання підземних та повітряних ліній; про паралельну роботу перемінного та трифазного токів; про застосування постійного, перемінного та багатофазного токів; про гальма та запобіжники на трамвайних вагонах і решту близьких до електроенергетики питань.

Перебіг подій на самому з’їзді нам невідомий, але певні висновки острозькі електроексплуата­ційники зробили.

Не пізніше серпня відбулось засідання «Комісії з розвантаження міської електростанції та встановлення цін на електроенергію». Склад комісії: член Управи Г. Бокимеръ, члени комісії – Бершивка, Гришкевичъ, завідуючий електростанцією Х.Блейхманъ та технік електростанції І.И.Венгрихтъ. Вони винесли наступну постанову: «Скасувати лампочки з вітрин, парадних  дверей, погребів, за винятком погребів при аптеці і аптечних складах. Встановити на кожну окрему сім`ю,  яка  займає квартиру до 3-х кімнат – 2 лампочки, а понад 3 кімнати – не більше трьох лампочок одночасного використання без лічильників з силою не більше 25 свічок кожна. Для квартир, де є лічильники – за тим самим принципом, рахуючи три з половиною кіловата на місяць для лампочки у 25 свічок. Дозволити встановлення лічильників лише у квартирах, де є право використання трьох та більше ламп. Магазини та лавки дозволено освітлювати лише однією лампочкою. Для громадського клубу встановити витрати електро­енергії не більше ста кіловат у місць.

Для Української Хати встановити витрати електроенергії не більше 35 кіловат, рахуючи по одній лампочці в кожній кімнаті враховуючи театральний зал.

Для Урядових та громадських  закладів кількість лампочок встановлювати у кожному окремому випадку відповідно до потреб. Користування вугільними лампочками заборонено». 

Встановлюючи ціни на кіловат електроенергії та  на лампочки виходили з наступного.

Рахуючи, що на абонентів витрачається енергія у кількості 90 ампер при вольтажі 220 (90 х 220 = 19800), виходить, що на кожну свічку  лампи витрачається електроенергії 1,2 вата, тобто 16500 свічок, а витрати електростанції в місяць дорівнюють 5212 рублів, то витрати на одну свічку дорівнюватимуться 32 копійки. Рахуючи в середньому лампочку у 25 свічок, пропонувалось встановити плату за одну лампочку у вісім рублів в місяць, а за кіловат-годину 1 руб. 80 коп., рахуюючи, що 25-свічкова лампа у середньому горить протягом 5 годин в зимовий час.

Плату по наведеній вище оцінці мали утримувати з часу роботи станції після ремонту, тобто з 15 серпня 1918 року.

У листопаді наступного 1919 року було проведено ревізію електроламп. У місцевій поліції їх виявилось три загальною потужністю 96 свічок. По одній лампі використовували також сержант поліції та секретар. У штабі розташованої тут бригади світилось шість ламп у 192 свічки, в жандармерії їх було аж дванадцять загальною потужністю триста сімдесят чотири свічки. Жан­дарм­ський офіцер користувався однією 25-свічковою лампою.

Загальна кількість використовуваних у жовтні поліцією, комендатурою, жандармським офіцером, комісаріатом, штабом бригади та телефонною командою  становила одну тисячу двадцять три свічки на суму 1218 рублів 20 копійок царськими грошима.

Як бачимо, обмеження електроенергії були неабиякі.

Віктор Гусаров

Автор висловлює подяку за надання уні­кальних документів Олександру Гладуненку.


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!