Вхід

"Бути" Смоктуновського

До свого славнозвісного "Бути чи не бути" в Шекспірівському "Гамлеті" син вантажника, відомий артист Інокентій Смоктуновський ішов задовго до того, як став актором.

Бути, відстояти, здолати ворога - таке вирішення і ніякого іншого стояло перед 18-річним воїном-сибіряком, така мета була спільною для всього нашого народу у вогненні роки Великої Вітчизняної. Майбутній актор бився з фашистами і на вашій, подільській, землі. Тут втік з колони полонених.

Страждаючи від голоду, холоду, пробивався до своїх з надією знайти допомогу у добрих подоляків. Знесилений, упав і загинув би, якби не натрапила на нього жінка, яка й стала рятівницею воїна. Вона жила в с. Дмитрівка Теофіпольського району.

Тут, на Поділлі І.М. Смоктуновський знову взяв до рук зброю. Вже - як партизан, член загону імені Леніна Кам'янець-Подільського з'єднання. Став командиром взводу. Двічі нагороджувався медаллю "За відвагу".

Лише по війні молодий талановитий сибіряк зміг розв'язати своє нове "бути", на цей раз артистом. Він став ним. Вся країна знає і любить актора Смоктуновського, котрий зіграв понад 200 різних ролей, 46 - у кінофільмах. І кожна з його ролей - результат невтомної праці, думки. Щоразу, виступаючи у тому чи іншому образі, актор вкладає у нього своє бачення світу.

Весняний день визволення Кам'янця-Подільського - подвійне свято для актора і воїна. Це і день його народження. Минулого року Батьківщина відзначила творчу працю Інокентія Михайловича Смоктуновського високою урядовою нагородою - орденом Леніна.

Олексієнко К.
"Бути" Смоктуновського // Прапор Жовтня, 1987. - 5 березня.

 

 

УКЛІН ВАШОМУ МІСТУ

Історія цього листа, одержаного нами від народного артиста СРСР, лауреата Ленінської премії Інокентія Михайловича Смоктуновського дещо незвичайна. У столичній газеті "Вечерняя Москва" за 22 лютого 1983 року під рубрикою "Клуб цікавих зустрічей" було видруковано матеріал В. Пахомова "Червонофлотець і гвардії сержант", де розповідалося про фронтові будні провідних артистів МХАТу Т.А. Забродіної і І.М. Смоктуновського, які в суворі роки Великої Вітчизняної війни, мужньо боролися з німецько- фашистськими загарбниками. Зокрема, йшлося про те, що в музеї знаменитого театру зберігається досить своєрідна реліквія - документ з текстом на циraковому папері: "Партизанський загін імені Леніна Кам'янець-Подільського з'єднання 1 березня 1944 р. А далі:

"Посвідчення.
Видане тов. Смоктуновському І.М. в тім, що він дійсно перебуває у партизанському загоні Вітчизняної війни імені Леніна Кам'янець-Подільського з'єднання.

Командир загону Данилов.
Начальник штабу Доброчинський".

Подібний лист про те, що уславлений майстер сцени воював в одному з партизанських загонів Кам'янець-Подільського з'єднання, незадовго до цього отримала редакція і з Москви. Це не могло не зацікавити. Адже йшлося про ще одну цікаву сторінку в історії нашого подільського краю, в його боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками під час Великої Вітчизняної. І до міста-героя Москви полетів лист.

Ми просили Інокентія Михайловича детальніше розповісти про свою участь у боях за звільнення території області, в партизанській, боротьбі. Хотілося, звичайно, дізнатися подробиці, де саме діяв загін, як склалася, подальша воєнна доля народного артиста СРСР.

Нещодавно отримали відповідь І.М. Смоктуновського. Ось що він пише:

"...Після втечі з полону на початку січня 44-го я зв'язався з партизанами у лютому і був залишений командуванням загону у висілку Дмитрівка під виглядом цивільного звичайного жителя, щоб, по-перше, я зміг після полону прийти в себе, а по-друге - спостерігати і доповідати про всі переміщення німців у цьому районі, тобто висілка Дмитрівка, села Сухуженці і величезного дубового лісу (в ту пору)".

Інокентій Михайлович згадує, що партизани загону ламали з тилу організацію оборони ворога, створювали, видимість великого з'єднання.

"У цьому лісі на прочищених галявинах ночами ми розпалювали вогнища і залишали їх з тим, щоб розпалити такі ж на протилежнім окраїні лісу, ближче до села (по-моєму, Первомайка).

На час появи загону в цьому районі Кам'янець-Подільської області він був небагатолюдним,..." концентрація фашистських сил з наближенням фронту зростила, тому, як мені здавалося, тоді наші дії не могли бути активно бойовими, а носили дещо інший характер...".

Невдовзі, в 1944-му, партизанський загін злився з регулярними частинами Червоної Армії, і Смоктуновський знову став червоноармійцем. Був командиром відділення автоматників, потім молодшим фронтовим топографом. Уже на території Німеччини нагороджений медаллю "За відвагу.

Майбутній народний артист СРСР брав участь у визволенні Варшави, штурмі Берліна. Крім бойових медалей, І.М. Смоктуновський відзначений сімома подяками Верховного Головнокомандуючого. Часто згадує форсування Дніпра, бої за звільнення Києва. І, звичайно, неспокійні партизанські будні на Поділлі у складі Кам'янець-Подільського з'єднання.

Майстер сцени пише книгу про ті грозові роки. Ось що він говорить з цього приводу у листі:

"В цій книзі, як мені здається, буде розділ: "Фронт, полон, партизани, фронт". І в розділі тому я буду писати про все, що було зі мною і навколо мене з 8-го серпня 1943 року і про демобілізацію - жовтень 1945 року.

Років п'ять тому в мене вийшла перша книга - в ній я був простий і правдивий, - у другій книзі я постараюсь продовжити це ставлення до себе і до життя... Надто дорогою ціною дісталася нам свобода. Я пишу про це тому, що ви просите описати які-небудь епізоди, пов'язані із звільненням Кам'янця-Подільського. Я не пам'ятаю, щоб звільняв (тобто брав участь у звільненні) К.-П., а говорити неправду в цій святій справі, думаю, не слід.

Ну, от і все!
Уклін вашому місту! Нехай живе воно вічно. Нехай життя в ньому буде радісним і щасливим, світлим...
Низько вклоняюся вашому славному народу - люблю його за його величезне серце, за його простоту і доброту.

Лауреат Ленінської премії
ІНОК. СМОКТУНОВСЬКИЙ".

Уклін вашому місту // Прапор Жовтня. - Кам-Под., 1983. - 3 червня.


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!