Домашній "музей" ленінградського інженера О.Ю. Соколова зберігає чудову експозицію, присвячену історії вітчизняної промисловості. Чимало є у цьому зібранні образотворчих матеріалів, які розповідають про стародавні паперові фабрики на Поділлі. З сторінок постає історія розвитку і діяльності подільських папірень XVIII -XIX століть.
Дві пакувальні етикетки відобразили зовнішній вигляд фабрики у Понінці у 1882 і 1884 роках. Як свідчать документи з фондів Центрального державного архіву, папірня ця була заснована у 1787 році. В 40-х роках XIX століття вона одна з перших на Україні освоїла машинне виробництво паперу. Незабаром фабрика ввійшла до складу підприємств Дитятківського товариства. Про її бурхливий розвиток на початку 80-х років минулого століття якраз і свідчать малюнки на пакувальних етикетках.
Цікаво, що паперові фабрики Дитятківського акціонерного товариства, в тому числі і Понінківська, були чи не найкращими в системі паперової промисловості на Україні. Продукція Понінківської папірні користувалася великим попитом, її неодноразово нагороджували медалями на міжнародних виставках. Збереглися зошити кінця XIX - початку XX століття з понінківськими водяними знаками-філігранями. Сьогодні картонно-паперова фабрика - це гігант, який виробляє третину союзної продукції учнівських зошитів.
Ще про одну дореволюційну подільську папірню - у селі Вихватнівці Кам'янець-Подільського району - нагадує фірмовий її знак "Совиний яр" (в колекції О.Ю. Соколова зберігається фоторепродукція): крупним планом подано зображення сови, що сидить на паперовому рулоні. Далі, внизу, напис: "Совій яръ. Бумажная фабрика при именіи Крушановка". Коментар до цього фірмового знака складено українським дослідником історії паперової промисловості О.Я. Мацюком.
"Як свідчать старожили сіл Пасіки (тепер Ленінка) і Вихватновець, котрі в свій час працювали на фабриці, - пише дослідник, - вона була збудована крушанівським поміщиком генерал-майором Іваном Коцюбою у 1912 році в урочищі Совиний яр...".
Зацікавила мене й подальша історія папірні. Розібрали її десь у 1935-1936 роках, папероробну машину перевезли до Дніпропетровська. А через тридцять два роки, у вересні 1968-го, ця машина знову повернулася на Поділля - на Проскурівську фабрику.
До нашого часу дійшло кілька зображень подільських папірень на поштових листівках. Серед них - давній "портрет" Славутської фабрики. Є відомості про цю папірню кінця XIX століття у справах Центрального державного історичного архіву у Ленінграді. З них можна довідатися про кількість продукції, де її збували (у Київській, Подільській і Волинській губерніях), про обладнання, пожежі і відбудови. Збереглося також зображення штемпеля з написом "Славутская фабрика".
...Одна з найдавніших книг, написаних на Русі з використанням паперу, - це адміністративна книга з генуезької колонії у Кафі (сучасна Феодосія), яка зберігається в Італії. Датована кінцем XIII століття. Коли ж почалося на Україні виробництво власного паперу? Дослідження останніх років свідчать про те, що папірні на українеьких землях існували вже у першій половині XVI століття. На Поділлі, зокрема, на території сучасної нашої області, істориками зафіксовано чотирнадцять стародавніх папірень.
З.
АФАНАСЬЄВА.
Радянське Поділля. - Хмельницький, 1983. - 11 березня
