Адміністративно-територіальний поділ Заславщини наприкінці XVIII – початку ХХІ століття

  • Головна
  • Статті
  • Адміністративно-територіальний поділ Заславщини наприкінці XVIII – початку ХХІ століття
Адміністративно-територіальний поділ Заславщини наприкінці XVIII – початку ХХІ століття

Адміністративно-територіальний поділ Заславщини наприкінці XVIII – початку ХХІ століття

Одним із важливих питань у дослідженні історії того чи іншого населеного пункту або певного реґіону є з’ясування його адміністративно-територіального підпорядкування та устрою. Стосовно м. Ізяслава та Заславщини, то найбільш активні адміністративно-територіяльні перетворення відбувалися від кінця ХVIII до середини ХХ ст.

1793 – 1797 рр. Утворення та формування губерній

У результаті другого поділу Польщі в 1793 р. Поділля й Волинь були приєднані до Російської імперії. У відповідності з указом Сенату від 23 квітня 1793 р. на приєднаній до Росії території утворено Заславське та Брацлавське намісництва (губернії) і Кам’янецьку область . Указом сенату від 1 травня 1795 р. на території, що входила в Заславську та Брацлавську губернії і Кам’янецьку область, утворено Волинську, Подільську і Брацлавську губернії.

У Волинській губернії було сформовано Володимирську, Домбровецьку, Житомирську, Заславську, Ковельську, Лабунську, Луцьку, Новоград-Волинську, Овруцьку, Острозьку, Радомишльську, Рівненську і Чуднівську округи (повіти). Центром Волинської губернії було визначено м. Новоград-Волинський (згодом м. Житомир).

З приходом до влади Павла І, 12 грудня 1796 р. був виданий Указ «Про новий розподіл держави на губернії». Брацлавська губернія була ліквідована. Її територія, за винятком приєднаних до Київської губернії Липовецького, Махнівського, П’ятигірського і Сквирського повітів, відійшла до Подільської губернії. Разом з тим Базалійський, Дубенський, Кременецький, Старокостянтинівський і Ямпільський повіти Подільської губернії увійшли до складу Волинської губернії.

1797 – 1920 рр. Подільська та Волинська губернії. Чотириступенева система управління (центр – губернія – повіт – волость)

У 1797 – 1803 рр. відбулося укрупнення повітів Подільської та Волинської губерній. Коли були остаточно сформовані межі повітів, 19 липня 1804 р. був виданий остаточний штат цих губерній. До складу Подільської губернії увійшло 12 повітів: Балтський, Брацлавський, Вінницький, Гайсинський, Кам’янецький, Летичівський, Літинський, Могилівський, Ольгопільський, Проскурівський, Ушицький і Ямпі­льський. До складу Волинської губернії увійшло також 12 повітів: Володимир-Волинський, Дубенський, Житомирський, Заславський, Ковельський, Кременецький, Луцький, Новоград-Волинський, Овруцький, Острозький, Рівненський, Старокостянтинівський.

З початку XIX ст. до перших років радянської влади (1920 р.) кількість повітів і їх межі на Поділлі та Волині залишалися незмінними. У повітах сільський устрій складався з громад, які обирали старосту. Декілька громад (тобто сіл) становили одну волость, в адміністративному центрі якої діяла волосна управа. У першій половині XIX ст. волості створювалися лише в тих районах губернії, які були населені державними селянами. Поділ всієї території губернії на волості введений у ході здійснення селянської реформи 1861 р., що дозволило повсюдно з 1866 р. встановити чотириступеневу систему управління (центр – губернія – повіт – волость). Зміни кількости та меж волостей протягом другої половини ХІХ ст. були незначними, та до початку ХХ ст. волосний поділ набув сталого характеру.

Отже, на початку ХХ ст. північна частина теперішньої Хмельницької области входила до складу Волинської губернії і, зокрема:

Заславського повіту, що мав 16 волостей: волосні центри – містечко Антоніни, містечко Білогородка, село Бутівці, містечко Гриців, село Жуків, місто Заслав, містечко Лабунь (нині – Новолабунь Полонського району), село Михнів, село Нове Село, містечко Славута, містечко Судилків, село Сульжин, село Тернавка, село Хоровець, село Хролин, містечко Шепетівка;

Старокостянтинівського повіту – 13 волостей: містечко Авратин, містечко Базалія, містечко Волочиськ, село Корчівка, містечко Красилів, містечко Кульчини, містечко Купель, село Маначин, село Реш­нівка, село Сковородки, місто Старокостянтинів, містечко Теофіполь, село Чернелівка.

До того ж, деякі населені пункти теперішньої Хмельницької області утворювали більшість волостей у складі Острозького повіту (із 15 – 9) з центрами село Ганнопіль, село Довжки, село Кунів, містечко Ляхівці (нині Білогір’я), село Переросле, село Плужне, село Семенів, село Старий Кривин, село Уніїв (нині – Ставищани Білогірського району), а також Новоград-Волинського повіту з центрами містечко Берездів, містечко Остропіль, містечко Полонне, та Кременецького повіту з центрами містечко Ямпіль і село Святець.

1920 – 30 рр. Кам’янецька, Проскурівська і Шепетівська округи. Ліквідація губерній і утворення триступеневої системи управління (район – округа – центр)

Перша світова війна та визвольні змагання 1917 – 1920 рр. внесли певні корективи в адміністративно-територіальний поділ краю. Так, наприкінці 1920 р., після підписання мирної угоди між радянською стороною і Польщею був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини – до Польщі відійшли 6 повітів, а також 5 волостей Острозького повіту, 1 волость Новоград-Волинського повіту та частина волості Овруцького повіту. Враховуючи це, у Волинській губернії в 1921 р. провели нове розмежування повітів, що залишилися. Зокрема, Острозький повіт був скасований, Заславський повіт став містити в собі 23 волості, Старокостянтинівський – 15 волостей. Був утворений Полонський повіт, у який ввійшли 14 волостей.

Отож, у 1921 р. до Заславського повіту входили наступні 23 волості: Антонінська, Білогородська, Бутовецька, Грицівська, Жуківська, Заславська, Михнівська, Новосільська, Славутська, Судилківська, Сульжинська, Тернавська, Хоровецька, Шепетівська, а також волості, що відійшли від Острозького повіту: Довжоцька, Ганнопільська, Кривинська, Кунівська, Ляховецька, Плужанська, Перерослівська, Семенівська, Уніївська. Разом з тим, до новоствореного Полонського повіту від Заславського відійшли Лабуньська та Хролинська волості.

Утворення в 1922 р. СРСР викликало проведення адміністративно-територіальної реформи. В основу нового районування території України, яке розпочалося в 1923 р., були покладені рішення ВУЦВК про здешевлення радянського апарату й наближення його до населення. При введенні нового адміністративно-територіального поділу враховувалося також економічне значення майбутніх адміністративних центрів, господарські і культурні зв’язки населених пунктів.

За постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р. були скасовані повіти та волості й затверджений поділ республіки на округи та райони. Місце первинних громад зайняли сільради. У Волинській губернії створено Житомирську, Коростен­ську і Шепетівську округи. Отже, Шепетівська округа, до якої ввійшла територія Заславського, Старокостянтинівського й частин Новоград-Волинського та Полонського повітів, мала в складі районів:

  1. Антонінського, утвореного з Антонінської, Новосільської і Тернавської волостей;
  2. Базалійського – з Базалійської, Корчівської і частини Купільської волостей;
  3. Берездівського – з Берездів­ської і Хоровецької волостей;
  4. Ганнопільського – з Ганно­пільської, Довжоцької і Жуківської волостей;
  5. Грицівського – з Бутовецької, Грицівської і Сульжинської воло­стей;
  6. Заславського – з Білогородської, Заславської і Михнівської волостей;
  7. Красилівського – з Красилівської, Кульчинської і Чернелівської волостей;
  8. Ляховецького – з Ляховецької­, Семенівської, Уніївської і Ямпіль­ської волостей;
  9. Плужнянського – з Кунівської, Перерослівської і Плужнянської волостей;
  10. Полонського – з Воробіївської, Дерев’янської, Лабунської і Полонської волостей;
  11. Славутського – з Кривинської і Славутської волостей;
  12. Старокостянтинівського – з Остропільської, Решківської, Сковородківської і Старокостянтинівської волостей;
  13. Теофіпольського – з Святецької, Теофіпольської і частини Авратинської волостей;
  14. Шепетівського – з Судилківської, Хролинської і Шепетівської волостей.

За постановою ВУЦВК і Раднаркому УРСР від 21 липня 1924 р.  Берездівський район Шепетівської округи був розформований.

З утворенням округ і районів стала очевидною доцільність ліквідації губерній і переходу на триступеневу систему управління (центр – округа – район). Питання про розформування губерній обговорювалося на IX Всеукраїнському з’їзді Рад, що відбувся 5 – 10 травня 1925 р. За постановами цього з’їзду і ВУЦВК від 3 червня 1925 р.  губернії були ліквідовані.

1930 – 35 рр. Двоступенева система управління (район – центр). Утворення областей та перехід на триступеневу систему управління (район – область – центр)

Суцільна колективізація сільсь­ко­го господарства вимагала нової перебудови системи управління, розширення прав місцевих органів державної влади, перетворення районів в основну ланку адміністративно-територі­яльного поділу. Від­булося укрупнення, а потім ліквідація округ, що робилося, як було наголошено, для наближення ор­ганів державного управління до трудящих мас і скорочення витрат на радянський апарат.

Отже, постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 13 червня 1930 р. на території Української СРР було розформовано 13 округ, у тому числі Кам’я­нецька, Могилівська, Тульчинська і Шепетівська. Територія Шепетів­ської округи ввійшла до Бердичів­ської округи.

За постановою ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 р.  і ВУЦВК і РНК УРСР від 2 вересня 1930 р. на території Української СРР округи були ліквідовані, у результаті чого був здійснений перехід до двоступеневої системи управління (центр – ра­йон). На території сучасної Хмельницької области було встановлено 40 районів. Колишні окружні центри Кам’янець-Подільський, Проскурів і Шепетівка підпорядковувалися відповідним райвиконкомам.

У відповідності з постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 р.  проведено укрупнення районів. На території колишніх Кам’янецької, Проскурівської й Шепетівської округ було розформовано 13 районів із відпо­відними приєднаннями до інших ра­йонів. Ліквідований за цією поста­новою Плужнянський район увійшов до складу Заславського.

Для забезпечення успішного виконання завдань соціалістичного будівництва і посилення конкретного керівництва всіма галузями народ­но­го господарства постановою IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 р. на території Української СРР було утворено 5 областей: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Харків­ська та Одеська. Таким чином відбувся перехід на триступеневу систему управління (центр – область – район).

До Вінницької области була від­несена й територія сучасної Хмельницької области в складі 27 районів, у тому числі й Заславського.

Постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 р.  було створено Остро­пі­ль­ський район і знову відновлені ра­-йо­ни: Базалійський, Берездівський, Вовковинецький, Красилівський, Миньковецький, Плужнянський, Старосинявський, Чорноострівський.

1935 – 37 рр. Прикордонні округи­

Для посилення оперативности керівництва господарським і соці­ально-культурним будівництвом у прикордонних районах постановою ЦВК УРСР від 4 травня 1935 р.  на території західної частини Вінницької области були утворені Кам’янець-Подільська, Проскурівська і Шепетівська округи.

Шепетівська округа мала в скла­ді наступні райони: Антонінський, Бере­здівський, Грицівський, Заславський, Ляховецький, Полонський, Плужнянський, Славутський, Теофі­поль­ський, Шепетівський.

Таким чином на території Він­ни­цької области, що прилягала до кордону, на два роки було встановлено особливий напіввійськовий адміністративний поділ, який включав проміжну ланку – прикордонну округу.

1937 – 57 рр. Утворення Кам’янець-Подільської области

Згідно з постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р. була утворена Кам’янець-Подільська область, а прикордонні округи ліквідовані. У склад области ввійшло 36 районів, серед яких Заславський та Плужнянський.

У травні 1941 р. обласний центр Кам’янець-Подільської области був перенесений з м. Кам’янця-Поділь­ського до м. Проскурів.

1941 – 1944 рр. Адміністративно-територіяльний устрій під час німецької окупації

У липні 1941 – квітні 1944 рр. область перебувала під окупацією німецьких загарбників, які встано­вили новий адміністративно-територіяльний устрій.

Кам’янець-Подільська область була окупована протягом 2 – 18 липня­ 1941 р. Вже у серпні – вересні окупаційна влада створила свій адмі­ністративно-територіяльний устрій.

20 серпня 1941 р. на окупованій німецьким військом території було створено Райхскомісаріат «Украіне» в складі 6 генеральних округ – Волинь-Поділля, Житомир, Київ, Дні­про­­п­етровськ, Крим, Миколаїв. Окремо виділялися землі Дистрикт-Галичина (належала до Генеральної губернії) і Трансністрія (належала до Румунії). Адміністративним центром Райхскомісаріяту «Украіне» стало місто Рівне.

Кам’янець-Подільська область увійшла до генеральної округи «Волинь-Поділля» (адм. центр – Брест). Відповідно до постанови головного комісара Поділля на території области окупаційна влада утворила де­в’ять округ, або гебітскомісаріатів, куди входили райони:

  1. Кам’янець-Подільська округа з районами Кам’янець-Поділь­ським, Староушицьким, Орининським, Смотрицьким.
  2. Дунаєвецька округа з Дунаєвецьким, Миньковецьким, Новоушицьким, Віньковецьким і Солобковецьким районами.
  3. Ярмолинецька округа з Ярмолинецьким, Городоцьким, Сатанівським районами.
  4. Проскурівська округа з Проскурівським, Фельштинським, Чорноострівським, Волочиським районами.
  5. Лятичівська округа з Лятичів­ським, Деражнянським, Вовковине­цьким і Меджибізьким районами.
  6. Старокостянтинівська округа із Старосинявським, Грицівським, Остропільським і Старосинявським районами.
  7. Антонінська округа з Антонінським, Красилівським і Базалійським районами.
  8. Заславська округа із Заславським, Плужнянським, Ляховецьким і Теофіпольським районами.
  9. Шепетівська округа з Шепетів­ським, Полонським, Берездівським і Славутським районами.

У кожному селі було утворено управи із виборними старостою та писарем.

Німецька адміністративна система проіснувала до приходу радянських військ від 1 січня (північні райони области) до 4 квітня (південні райони) 1944 р.

Після Другої світової війни, у 1945 – 46 рр., пройшла хвиля перейменувань. На ознаменування 300-річчя возз’єднання України з Росією на честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 р. м. Проску­рів перейменовано у м. Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область – у Хмельницьку.

1957 – 65 рр. Укрупнення райо­нів (10 районів)

Указами Президії Верховної Ра­ди УРСР у 1957–1959 рр. на території Хмельницької области було лі­квідовано 13 районів. Так, у від­­по­відності з Указом Президії Верховної­ Ради УРСР від 23 вересня 1959 р.  був ліквідований Плужнянський район­ з віднесенням його території до Білогірського й Ізяславського ра­йо­нів­.­

У відповідності з постановою грудневого Пленуму ЦК КПУ (1962 р.) про завдання Комуністичної партії України по виконанню рішень листопадового Пленуму ЦК КПРС «Про розвиток економіки СРСР і перебудову партійного керівництва народним господарством» Президія Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 р. видала Указ про укрупнення сільських районів на території УРСР. Згідно з Указом в Хмельницькій області сформовано 10 районів. Серед інших – Ізяславський район (центр – м. Ізяслав) в складі міста Ізяслав, селищ міського типу Біло­гір’я і Ямпіль, сільрад Ізяславського і Білогірського районів та Вели­копузирківської, Новосільської, Сахновецької, Тернавської і Хрис­тівської Антонінського району, Поляхівської і Човгузівської Маїнуїль­ського (таку назву у 1959 – 1963 рр. мав Теофіпольський р-н) району.

1965 – 2006 рр. Утворення та існування сучасного поділу (20 ра­йонів)

Відставка генсекретаря М. Хрущова в листопаді 1964 р. викликала нові зміни адміністративного устрою. Зокрема, було скасовано введену за його ініціативою в 1962 – 63 рр. орга­нізацію радянських органів за виробничим принципом, відновлено частину районів.

Отже, Президія Верховної Ради УРСР Указом від 4 січня 1965 року внесла зміни в адміністративне райо­нування та відновила Білогір­ський, Деражнянський, Новоушицький, Сла­­вут­ський, Хмельницький, Чемеровецький райони. Було за­тверджено 16 районів области: Бі­логірський, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Поді­ль­ський, Красилів­ський, Летичівський, Новоушицький, Славутський, Старокостянтинівський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький.

Президія Верховної Ради УРСР Указом від 8 грудня 1966 р. утворила в Українській РСР 81 новий район. У тому числі по Хмельницькій області: Віньковецький, Полонський, Старосинявський, Теофіпольський. Таким чином у 1965 – 66 рр. від Ізяславського району було знову відокремлено Білогірський район та частину території Теофіпольського.

Від 1966 р. до складу Хмельницької области входить 20 районів (Білогірський, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіп­ольський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський та Ярмолинецький).

Протягом 1966 – 2015 рр. змін у районуванні більше не відбувалося, проводилися лише незначні зміни (утворення, об’єднання, перенесення центрів тощо) по сільських радах згідно з рішеннями облвиконкому.

Наприкінці 2015 року в Хмельницькій області розпочався новий етап, а саме створення  об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Наразі в області створено 46 ОТГ. Планує­ться, що їх буде 52. Процес децентра­лізації триває.

Сергій Єсюнін

На рисунку: Одна зі сторін меда­лі, викарбуваної з нагоди загарбання Російською імперією «південно­російських областей»




ВідмінитиДодати коментар

Перспектива