ЕЛЕГАНТНИЙ СУСІД, НЕДРУГ І ПОМІЧНИК…
Всі ці звичні нам слова стосуються рослинного пилку — майже невидимих людському оку частинок живої природи. В наших природно-кліматичних умовах він є скрізь, де цвітуть трав’янисті рослини, дерева. Нерідко пилок підхоплюють і переносять атмосферні потоки…Трапляється, що разом із опадами він осідає й утворює під ногами жовті «розводи».
Рослинний пилок викликає у багатьох особливе захворювання — алергічний риніт, або ж полліноз. Навесні його здебільшого спричиняють квітучі дерева та кущі, влітку — злакові й інші культури, під осінь — бур’яни. Тож, доцільно вести відповідні спостереження, складати календарі пилення та повідомляти мешканцям про алергенну загрозу в тому чи іншому регіоні. Люди, чутливі до пилку, подеколи навіть вимушені змінювати місце проживання.
Придивімося ближче до цього незвичайного «сусіда». Пилок складається із окремих пилкових зерен — чоловічих складових (гаметофітів), що беруть участь у статевому розмноженні рослинних організмів. Пилкові зерна, крім іншого, містять у собі деякі поживні речовини. Кожна пилинка має дві оболонки: зовнішню — екзину та внутрішню — інтину. За розмірами зерна неоднакові:їх величина коливається від 0,008 до 2 мм.
На окрему увагу заслуговує конфігурація гаметофіта. Майже всі пилкові зерна — симетричні. Їхня «фізіономія» нагадує овал, кулю, має інші, чудернацькі форми. Пилкова поверхня у багатьох рослин —справжній «ювелірний» шедевр. Вона може мати дрібнюсінькі колючки, конуси, горбики, бородавки, булави, зерна, зморшки, волоски, сосочки, стовпчики, жолобки, пилочки і т. ін.,абож бути гладенькою, без «прикрас».
Вивченням пилку, а також рослинних спор, їх будови, розвитку, закономірностей розсіювання тощо займається окремий розділ ботаніки — палінологія. До її компетенції входять палінологія викопних пилку та спор; меліттопалінологія — вивчення складу пилку в меду; палінотаксономія — порівняльно-паліноморфологічні дослідження; лікарська палінологія, що з’ясовує причини деяких алергічних реакцій; судова палінологія — застосування пилково-спорового аналізу в кримінальних розслідуваннях та ін.
Сучасні технічні досягнення дозволяють досліджувати пилкові зерна за допомогою світлового мікроскопа (найбільш виразні особливості поверхні), скануючого електронного мікроскопа (детальне вивчення ультраскульптури поверхні зерен) та трансмісійного мікроскопа (з’ясування особливостей внутрішньої будови пилкової оболонки).
Рослинний пилок — не лише «маленький ворог», що псує багатьом життя і настрій. Завдяки унікальному біополімеру спорополленіну пилкові зерна загалом непогано зберігаються, тож їх можна виявити навіть там, де інші біологічні рештки зазнають суттєвих змін. З огляду на таку властивість і особливість, пилок надається до використання в палеоботанічних, палеокліматичних дослідженнях. Він просто незамінний для археологів у якості особливого «свідка», котрий був присутній під час будівництва давніх жител, зведення укріплень, обробітку полів, вирощування злакових культур, приготування їжі… Пилково-спорові дослідження є важливим інструментом вивчення складових давнього рослинного світу на тих чи інших територіях. Найліпше пилкові зерна зберігаються в озерних відкладах і торфах. За влучним висловом дослідниці Наталії Рудої: «Озерні відклади є унікальними архівами безперервних відомостей про зміни природного середовища, які відбувались на локальному, регіональному і навіть глобальному рівні». При цьому, найбільш суттєвими в контексті вивчення давнього клімату є донні відклади у глибоких тектонічних озерах, де потужність нагромадженого шару сягає кілометрів.
З допомогою пилку можна до певної міри реконструювати склад давнього рослинного покриву регіону. В тих випадках, коли йдеться про види, що запилюються комахами і пилок яких не мігрує на «крилах вітру» в повиту туманом далину, можна проводити доволі прецизійні реконструкції давніх рослинних спільнот.
Пилкові зерна липи, грабу, в’яза звичайно осідають і нагромаджуються в межах ареалу зростання. Чоловічі гаметофіти дуба можуть мандрувати на відстань близько 1 км. А ось пилок вільхи, берези, ялини вітер переносить іноді на сотні кілометрів. Одним зі справжніх рекордсменів із перельоту на далекі дистанції є сосновий пилок — він може опинитися за 500-1700 км від місця зростання дерева. Відтак, знахідки пилкових зерен-«домоседів» в ареалах, де їхніх «господарів» не видно і близько, можуть свідчить про зростання цих дерев тут у далекому минулому.
Палінологічні методи дозволяють ученим робити й певні висновки щодо кліматичних умов, у яких зростали ті чи інші рослини.
Застосування палінологічних методів — один із перспективних напрямків археологічної науки. Ретельне вивчення пилку у земляних спорудах може додати відомостей і про навколишнє природне середовище на час їх появи, і щодо походження матеріалу, з якого вони зведені.З допомогою палінологічної «експертизи» можна робити висновки щодо часу появи рільництва на тих теренах, де, скажімо, не збереглись знаряддя праці. При цьому, пилок культурних злаків жита, пшениці, ячменю, кукурудзи, проса та деяких інших легко відрізнити від дикорослих. До того ж вважається, що ознакою рільництва є не лише пилкові зерна культурних злаків, а й пилок бур’янів— незмінного їх супутника...
Знайомство із пилком «лицем до лиця», чи то пак «оком до екзини» — надзвичайно цікаве й пізнавальне заняття. Воно не лише збагачує знання щодо рослинності краю, а й вводить нас у таємничий мікросвіт із його розмаїттям, елегантністю, витонченістю форм. У моєму «робочому кабінеті» поряд із фаховою історичною літературою є тепер і книги на біологічну тематику. Понад те, я розпочав створювати скляний архів мікропрепаратів рослинного пилку. Таке заняття не тільки вимагає відповідних методологічно-технічних навичок і знань, а й обережності: краса рослинного світу буває небезпечною для життя!
…Теперішні щедрі травневі дощі вихлюпнули на Нетішин келих «сонячної фарби» й підмалювали контури міських калюж у рудий колір. Ні, це не страшні кислотні опади — під мікроскопом ви побачите симпатичні, схожі на голівку з вушками, пилкові зерна сосни звичайної.
Підготував Тарас Вихованець,
заступник директора НМКМ
з наукової роботи
Фото 1. Пилок сосни звичайної (PinussylvestrisL.) із калюжі. Мікрофото Т. Вихованця.
Фото 2. Пилок гіркокаштана звичайного (Aesculushippocastanum). Мікрофото Т. Вихованця.
Фото 3. Пилок кульбаби лікарської (TaraxacumofficinaleWigg.). Мікрофото Т. Вихованця.
Фото 4. Пилок маку дикого (PapaverrhoeasL.). Мікрофото Т. Вихованця.
Фото 5. Пилок ліщини (Corylus). Мікрофото Т. Вихованця.
