Кабмін погодився, щоб Хмельницька область мала 5 районів

Кабінет міністрів на позачерговому засіданні 12 червня затвердив список 129 районів в Україні, замість 490 існуючих.

Таким чином, Хмельницька область матиме 5 районів замість 20-ти: Дунаєвецький (до якого ввійдуть теперішні Дунаєвецький, Новоушицький, Ярмолинецький і Городоцький райони), Кам’янець-Подільський (Кам’янець-Подільський і Чемеровецький), Старокостянтинівський (Старокостянтинівський, Старосинявський, Красилівський, Теофіпольський і Білогірський), Хмельницький (Хмельницький, Віньковецький, Деражнянський, Летичівський і Волочиський) і Шепетівський (Шепетівський, Полонський, Ізяславський, Славутський, місто Нетішин). Як бачимо, Нетішин має стати складовою нового адміністративного об’єднання із центром у Шепетівці.

Наступний крок – прийняття цієї постанови Верховною Радою України. Представники органів місцевого самоврядування Славутчини та Городоччини закликали депутатів обласної ради на черговому пленарному засіданні обласної ради прийняти звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з вимогою відтермінувати процес утворення та ліквідації районів, оскільки запропонований проект Постанови ВРУ суперечить конституційним нормам та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, Славутський міський голова Василь Сидор, голова Славутської районної ради Леонід Радзивілюк, голови чотирьох об’єднаних територіальних громад Славутського району – Маргарита Медведюк, Віктор Васьківський, Валерій Михалюк та Микола Гизимчук, а також депутати обласної ради – Сергій Микульський та Наталія Коваль поінформували депутатів про однозначну позицію своїх громад щодо збереження Славутського району як окремої адміністративної одиниці з центром у місті Славута, до якої запропоновано включити території Славутського, Ізяславського, частини Білогірського районів та міст обласного значення Славута і Нетішин. Члени постійних комісій, проаналізувавши дані звернення, вирішили їх підтримати, доопрацювати та винести на розгляд пленарного засідання сесії, яке заплановано на 25 червня цього року.

 

Так вже було

На початку ХХ ст. північна частина теперішньої Хмельницької области входила до складу Волинської губернії і, зокрема: Заславського повіту, що мав 16 волостей: волосні центри – містечко Антоніни, містечко Білогородка, село Бутівці, містечко Гриців, село Жуків, місто Заслав, містечко Лабунь (нині – Новолабунь Полонського району), села Михнів, Нове Село, Сульжин, Тернавка, Хоровець, Хролин, містечко Славута, містечко Судилків, містечко Шепетівка.

Деякі населені пункти теперішньої Хмельницької області утворювали більшість волостей у складі Острозького повіту (із 15 – 9) з центрами:  села Ганнопіль, Довжки, Кунів, Переросле,  Плужне,  Семенів,  Старий Кривин,  Уніїв (нині – Ставищани Білогірського району), містечко Ляхівці (нині Білогір’я), а також Новоград-Волинського повіту з центрами - Берездів, Остропіль, Полонне.

Перша світова війна та революційні події 1917 – 1920 рр. внесли певні корективи у адміністративно-територіальний поділ краю. Наприкінці 1920 р., після підписання мирної угоди між радянською стороною і Польщею був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини – до Польщі відійшли 6 повітів, а також 5 волостей Острозького повіту, 1 волость Новоград-Волинського повіту та частина волості Овруцького повіту. Враховуючи це, у Волинській губернії у 1921 р. провели нове розмежування повітів, що залишилися. Зокрема, Острозький повіт був скасований, Заславський повіт став містити в собі 23 волості, Старокостянтинівський – 15 волостей. Був утворений Полонський повіт, у який ввійшли 14 волостей.

Отож, у 1921 р. до Заславського повіту входили наступні 23 волості: Антонінська, Білогородська, Бутовецька, Грицівська, Жуківська, Заславська, Михнівська, Новосільська, Славутська, Судилківська, Сульжинська, Тернавська, Хоровецька, Шепетівська, а також волості, що відійшли від Острозького повіту: Довжоцька, Ганнопільська, Кривинська, Кунівська, Ляховецька, Плужанська, Перерослівська, Семенівська, Уніївська. Разом з тим, до новоствореного Полонського повіту від Заславського відійшли Лабуньська та Хролинська волості.

Утворення в 1922 р. СРСР викликало проведення адміністративно-територіальної реформи. В основу нового районування території України, яке розпочалося в 1923 р., були покладені рішення ВУЦВК про здешевлення радянського апарату й наближення його до населення. При введенні нового адміністративно-територіального поділу враховувалося також економічне значення майбутніх адміністративних центрів, господарські і культурні зв’язки населених пунктів.

За постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 р. були скасовані повіти та волості й затверджений поділ республіки на округи та райони. Місце первинних громад зайняли сільради. У Волинській губернії створено Житомирську, Коростен­ську і Шепетівську округи. Відтак Шепетівська округа, до якої увійшла територія Заславського, Старокостянтинівського й частини Новоград-Волинського та Полонського повітів, мала в складі Антонінський, Базалійський, Берездівський, Ганнопільський, Грицівський Заславський, Красилівськоий Ляховецькоий , Плужнянський, Полонський, Славутськоий Старокостянтинівський, Теофіпольський і Шепетівський райони. За постановою ВУЦВК і Раднаркому УРСР від 21 липня 1924 р.  Берездівський район Шепетівської округи був розформований.

Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 13 червня 1930 р. на території Української СРР було розформовано 13 округ, у тому числі Кам’я­нецька, Могилівська, Тульчинська і Шепетівська. Територія Шепетів­ської округи ввійшла до Бердичів­ської округи.

За постановою ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 р.  і ВУЦВК і РНК УРСР від 2 вересня 1930 р. на території Української СРР округи були ліквідовані, у результаті чого був здійснений перехід до двоступеневої системи управління (центр – ра­йон). На території сучасної Хмельницької области було встановлено 40 районів. Колишні окружні центри Кам’янець-Подільський, Проскурів і Шепетівка підпорядковувалися відповідним райвиконкомам.

Для посилення оперативности керівництва господарським і соці­ально-культурним будівництвом у прикордонних районах постановою ЦВК УРСР від 4 травня 1935 р.  на території західної частини Вінницької області (нинішня Хмельниччина) були утворені Кам’янець-Подільська, Проскурівська і Шепетівська округи.

Шепетівська округа мала в скла­ді наступні райони: Антонінський, Бере­здівський, Грицівський, Заславський, Ляховецький, Полонський, Плужнянський, Славутський, Теофі­поль­ський, Шепетівський.

Таким чином на території Він­ни­цької области, що прилягала до кордону, на два роки було встановлено особливий напіввійськовий адміністративний поділ, який включав проміжну ланку – прикордонну округу.

Згідно з постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р. була утворена Кам’янець-Подільська область, а прикордонні округи ліквідовані. У травні 1941 р. обласний центр Кам’янець-Подільської области був перенесений з м. Кам’янця-Поділь­ського до м. Проскурів.

У липні 1941 – квітні 1944 рр. область перебувала під окупацією німецьких загарбників, які встано­вили новий адміністративно-територіяльний устрій.

Кам’янець-Подільська область була окупована протягом 2 – 18 липня­ 1941 р. Вже у серпні – вересні окупаційна влада створила свій адмі­ністративно-територіяльний устрій.

У кожному селі було утворено управи із виборними старостою та писарем.

Німецька адміністративна система проіснувала до приходу радянських військ від 1 січня (північні райони области) до 4 квітня (південні райони) 1944 р.

Після Другої світової війни, у 1945 – 46 рр., пройшла хвиля перейменувань. На ознаменування 300-річчя возз’єднання України з Росією на честь видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 р. м. Проску­рів перейменовано у м. Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область – у Хмельницьку.

Указами Президії Верховної Ра­ди УРСР у 1957–1959 рр. на території Хмельницької области було лі­квідовано 13 районів. У від­­по­відності з Указом Президії Верховної­ Ради УРСР від 23 вересня 1959 р.  був ліквідований Плужнянський район­ з віднесенням його території до Білогірського й Ізяславського ра­йо­нів­.­

У відповідності з постановою грудневого Пленуму ЦК КПУ (1962 р.) про завдання Комуністичної партії України по виконанню рішень листопадового Пленуму ЦК КПРС «Про розвиток економіки СРСР і перебудову партійного керівництва народним господарством» Президія Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 р. видала Указ про укрупнення сільських районів на території УРСР. Згідно з Указом в Хмельницькій області сформовано 10 районів.

Президія Верховної Ради УРСР Указом від 4 січня 1965 року внесла зміни в адміністративне райо­нування та відновила Білогір­ський, Деражнянський, Новоушицький, Сла­­вут­ський, Хмельницький, Чемеровецький райони. Було за­тверджено 16 районів области: Бі­логірський, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Поді­ль­ський, Красилів­ський, Летичівський, Новоушицький, Славутський, Старокостянтинівський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький.

Президія Верховної Ради УРСР Указом від 8 грудня 1966 р. утворила в Українській РСР 81 новий район. У тому числі по Хмельницькій області: Віньковецький, Полонський, Старосинявський, Теофіпольський.

Від 1966 р. до складу Хмельницької области входить 20 районів. (Білогірський, Віньковецький, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам’янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Полонський, Славутський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіп­ольський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський та Ярмолинецький).

Протягом 1966 – 2015 рр. змін у районуванні більше не відбувалося.

Наприкінці 2015 року в Хмельницькій області розпочався новий етап, а саме створення  об’єднаних територіальних громад (ОТГ).

Підготував Віктор Гусаров