Напередодні 8-го Березня інженер хімцеху ХАЕС А.В.Доценко, як кожна жінка, мріяла про приємний сюрприз. Не обов’язково про дорогий подарунок. Просто хотілось почути щирі слова вітання від рідних та близьких, колег по роботі. Це завжди додає позитивних емоцій, а без них важко виконувати складну роботу, якої у хіміків ніколи не бракує.
- Антоніно Василівно, вам завтра неодмінно треба бути у столиці. Урочистості заплановані у Маріїнському палаці, - повідомили працівники відділу кадрів.
Звістка неабияк заінтригувала Антоніну. Вона губилася у догадках. Довелося швидко владнати виробничі справи, щоб вранці вирушити в дорогу. Важко було вгамувати хвилювання, тому вночі не спалось.
Під час реєстрації запрошених у Маріїнському палаці Антоніна Василівна знайшла себе у списках. У переліку значились лише жіночі прізвища.
…Після закінчення школи у рідному місті Полонне, що на Хмельниччині, А.В.Доценко й гадки не мала про те, що долю пов’яже із хімією. Спочатку закінчила профтехучилище в Одесі, яке давало знання з електроніки. Але життєві обставини склались так, що довелося на роботу влаштуватись у х імічний цех Ладижинської ДРЕС. На перший погляд апаратник хімводоочищення не така вже й відповідальна посада. Але від контролю за хімічними процесами залежить стабільна робота багатьох систем і пристроїв. Антоніна Василівна це добре розуміла і намагалася швидко вникнути в нову професію. Перекваліфікація була їй до снаги. Згодом керівництво почало дивуватись: Доценко має більше фахових знань, ніж ті, що закінчили профільні навчальні заклади.
Згодом Антоніні Василівні довелось змінити місце проживання і звикати до нового місця роботи. На Зуєвській ДРЕС-2 швидко зрозуміли, що до них прийшла здібна кваліфікована працівниця, яка зуміла поєднати виробництво із навчанням у енергетичному технікумі. Тут Доценко довірили посаду начальника зміни хімічного цеху. Відповідальність дуже велика. Антоніна Василівна працювала у період підготовки до пуску двох енергоблоків. У часи великої виробничої напруги їй на виручку приходило вміння знаходити спільну мову із різними за характером людьми. Чоловіки-керівники часто прислухались до порад і настанов молодої жінки, яка завдяки своїй наполегливості процес хімводоочищення підняла на більш високий рівень. Згодом вони із прикрістю сприйняли звістку про те, що Антоніна налаштована переїхати до Нетішина.
У травні 1987 року А.В.Доценко почала працювати на ХАЕС. Начальник хімцеху М.С.Круглов гідно оцінив практичний досвід Антоніни Василівни, але зауважив, що діяльність хімцеху на АЕС має свою специфіку і за низкою технологічних процесів відрізняється від теплової електростанції. Це спонукало апаратницю хімводоочищення швидко вникнути у саму суть технології. Через рік роботи Доценко довірили інженерну посаду.
Коли слухаєш розповідь Антоніни Василівни про принципи хімводоочищення, мимоволі складається враження, що потрапив на лекцію університетського викладача: все дохідливо і зрозуміло. Мимоволі переймаєшся великим значенням хімцеху для забезпечення надійної роботи обладнання першого та другого контурів, яким потрібна велика кількість підготовленої води. Вона проходить кілька ступенів очищення і лише тоді стає придатною для технологічного використання. При роботі енергоблока на номінальній потужності потреба в знесоленій воді за годину складає 60-100 кубометрів. Ця кількість суттєво збільшується під час проведення планово-попереджувальних ремонтів.
А.В.Доценко не тільки слідкує за хімводоочищенням, а й бере участь у підготовці документації. Вона постійно контактує із працівниками лабораторій, начальниками змін хімцеху, сприяє вирішенню складних завдань. Колеги називають її господинею підрозділу.
- Авторитет працівника, - розповідає начальник хімцеху М.В.Замфіракі, - не народжується на порожньому місці. Його треба заслужити копіткою працею. Доценко є хорошим прикладом сумлінного ставлення до роботи. Про хімцех вона знає все. Антоніна Василівна неодноразово доводила, що може вирішувати складні проблеми. Кілька років тому вона здобула вищу освіту. Специфіка нашої роботи вимагає відмінних знань і колективізму, бо ж не сьогодні сказано - один у полі не воїн. Саме від чіткої взаємодії всіх працівників можна очікувати хорошого результату. А він безумовно є. Принаймні протягом 18-річної експлуатації першого енергоблока не було потреби замінювати парогенератори. Надійність їх роботи насамперед залежить від якості води, яку підготовляють хіміки.
... Маріїнський палац жительку Нетішина вразив своєю величчю. Старовинні картини, оздоба золотом, меблі у стилі ретро налаштовували на очікування чогось незвичайного. Антоні Василівні раніше не доводилось бувати у таких розкішних апартаментах. Хіба-що бачила їх у телевізійних репортажах про зустрічі високих іноземних гостей.
„Президент України Віктор Ющенко” - пролунало з уст ведучої. Урочисто звучала мелодія державного гімну. Розпочалась церемонія нагородження.
До Палацу були запрошені жінки зі всіх куточків нашої держави. Сюди завітали освітяни, науковці, артисти, медики, держслужбовці, які добились відмінних результатів у праці. Велику сім’ю енергетиків було довірено представити А.В.Доценко. З рук Президента вона одержала нагрудний знак „Заслужений енергетик України”. Потім Віктор Андрійович із келихом шампанського привітав кожну нагороджену жінку.
Урочистості співпали ще з одною цікавою подією. Делегація із Голландії у Маріїнському палаці презентувала новий сорт тюльпанів помаранчевого кольору, який іноземні селекціонери назвали “Ющенко”. У А.В.Доценко залишилась на пам’ять фотографія, де вона поряд із заморськими квітами.
Після повернення зі столиці Антоніна Василівна почула багато щирих слів від колег і керівництва ХАЕС. Вона тепер єдина жінка на нашій електростанції, що удостоєна високого звання. За всю історію експлуатації ХАЕС лише чотирнадцять наших працівників нагороджені знаком “Заслужений енергетик України”. Серед них гідне місце займає сумлінна працівниця Антоніна Василівна Доценко.
Олександр Шусте рук
