Нетiшин: шлях вiд села до мiста обласного значення

Нинішній Нетішин - молоде, ошатне волинське місто на самісінькій півночі Хмельницької області. Спо­глядаючи його квітучі вулиці, багатоповерхові будинки, різноманітні заклади, насамперед, головний промисловий об’єкт - Хмельницьку атомну електричну станцію, - важко уявити, що все це з’явилося зовсім недавно, менше, ніж пів століття тому. Життєвий шлях міста-супутника своїми витоками тісно пов’язаний із біографією села-попередника, а трохи незвична назва Нетішин, швидше за все, походить від власного імені - Нетіша.

На сторінках документів поселення вперше з’явилося під 30-м січня 1542 р. у зв’язку із маєтковими справами у родині князів Острозьких. Серед чималого переліку сіл, що належали до сусіднього острозького замку, історичне джерело згадало й Нетішин. Щоправда, у нашому випадку перша писемна згадка жодним чином не може правити за дату заснування. Разом із тим, через відсутність точних відомостей щодо цього саме першу згадку прийнято брати до уваги для обрахунку віку поселення.

Історичні перехрестя Нетішина, як і багатьох інших сусідніх йому населених пунктів, були доволі непростими. У мирних трудових буднях, життєвих випробуваннях, радощах і печалях минали дні за днями, десятиліття змінювались новими десятиліттями. Кардинальні зміни у життя невеликого села на березі швидкоплинної Горині стались у 70-х роках минулого століття, коли тут розпочали будувати згадану Хмельницьку АЕС. Це стало знаковою подією для всієї західної України, однак на долі Нетішина позначилось найбільше. Будівництво електричної станції не тільки суттєво змінило обличчя населеного пункту, а й заклало підвалини у процес його стрімкого адміністративного перетворення аж до міста обласного значення.

З огляду на зростання села, побудову нових об’єктів житла та соцкульт­побуту з часом на порядок денний вийшла ідея приєднати до Нетішина сусіднє Солов’є. В одному з документів виконавчого комітету Нетішинської сільської ради зазначалось: «Населений пункт Солов’є, в якому нараховується 305 дворів, проживає 925 чоловік, повністю територіально злилось з селом Нетішин. В селі Солов’є в даний час є одне підприємство торгівлі, один лікувальний заклад та сільський клуб. При об’єднанні села Солов’є з Нетішином в новоутвореному населеному пункті буде 802 двори (не рахуючи багатоквартирних будинків, в яких проживають робітники атомної електро­станції), понад 5 тисяч населення (…). В 1981 році кількість робітників зросте до 10 тисяч і буде надалі зростати. (…) В селі будується Хмельницька АЕС, на якій працює понад 2,5 тисячі чоловік; розташований колгосп «Нове життя», в якому працює 656 чоловік. (…) У відпові­дності з генеральним планом забудови буде побудоване сучасне місто на 20 тисяч жителів з усіма необхідними соціально-культурними і побутовими закладами. Виконком Нетішинської сільської Ради народних депутатів вважає за доцільне об’є­днати населені пункти Нетішин і Солов’є в один населений пункт (…)».

Одночасно розглядаються питання про надання Нетішину статусу селища міського типу а також про перейменування населеного пункту на… Островський. Сесія Нетішинської сільської ради в одному зі своїх рішень постановила: «1. Затвердити рішення виконкому сільської Ради народних депутатів (…) “Про перейменування населеного пункту Нетішин на Островський та Нетішинської селищної Ради на Островську селищну Раду”. 2. Просити виконком Славутської районної Ради народних депутатів порушити клопотання перед вищестоящими радянськими органами про перейменування населеного пункту Нетішин на Островський та Нетішинської селищної Ради на Островську селищну Раду».

Відтак, виконавчий комітет Хмельницької обласної Ради народних депутатів своїм рішенням від 10 липня 1980 р. об’єднав Нетішин і Солов’є та надав Нетішину статус селища міського типу, питання ж про зміну назви залишилось поза увагою і до рішення облвиконкому жодним чином не потрапило. Ось як про це гласить докумен: «Враховуючи клопотання Славутського райкому Компартії України і виконкомів районної та Нетішинської сільської Рад народних депутатів виконком обласної Ради народних депутатів постановив: 1. Об’єднати населені пункти Солов’є і Нетішин в один населений пункт Нетішин. 2. Вилучити з облікових даних населений пункт Солов’є Нетішинської сільської Ради народних депутатів. 3. Віднести       с. Нетішин до категорії селищ міського типу».

Повідомлення про це рішення згодом з’явилось у «Відомостях Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки» від 5 серп­ня 1980 р. у розділі «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі»: «Виконавчий комітет Хмельницької обласної Ради народних депутатів рішенням від 10 липня 1980 року у Славутському районі об’єднав села Нетішин і Солов’є Нетішинської сільради в одне село Нетішин і відніс його до категорії селищ міського типу, селищну Раду найменував Нетішинська».

* * *

Через чотири роки Президія Верховної Ради Української РСР своїм Указом від 8 серпня 1984 р. надала Нетішину статус міста районного підпорядкування: «(…) Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: Віднести селище міського типу Нетішин Славутського району Хмельницької області до категорії міст районного підпорядкування».

* * *

На початку 1990-х у міському середовищі виникає думка й водночас нагальна потреба у черговий раз змінити статус Нетішина. Цього разу - на місто обласного підпорядкування. Нетішинська міська рада на першій сесії ХХІ скликання прийняла рішення від 12 травня 1990 р., у котрому мовилось: «1. Враховуючи значне зростання міста Нетішина та специфіку його господарства, яка значно відрізняється від специфіки ра­йону, в зв’язку з численним зверненням жителів міста, визнати необхі­дністю віднесення міста Нетішина до категорії міст обласного під­порядкування. 2. Просити Хмельницьку обласну Раду народних депутатів підняти перед Президією Верховної Ради Української РСР клопотання про віднесення міста Нетішина до категорії міст обласного підпорядкування». Було підготовлено й відповідне клопотання до Верховної Ради Української РСР та Хмельницької обласної Ради народних депутатів, однак, очевидно у зв’язку з подіями 1991 р. та розпадом Радянського Союзу, справа призупинилась.

Процес продовживсь аж у січні 1993 р., коли Славутська районна Рада народних депутатів ухвалила просити обласну Раду народних депутатів винести це питання на роз­гляд чергової сесії й підняти відповідне клопотання перед Президією Верховної Ради України. В рішенні цього владного органу значилося: «В зв’язку з тим, що м. Нетішин сформувалося як промисловий, соціально-культурний центр (за 12 років існування кількість населення виросла від 2 до 33 тисяч чоловік, промисловість представлена підприємствами, які створені в зв’язку з будівництвом та експлуатацією Хмельницької АЕС, у місті побудована велика кількість об’єктів сфери обслуговування, житловий фонд на 1.01.93 р. становить 500,9 тис. кв. метрів загальної площі, площа міської Ради складає 7525,74 га землі), має перспективи дальшого економічного і соціального розвитку та враховуючи пропозиції трудових колективів і депутатів Нетішинської міської Ради народних депутатів про надання м. Нетішину статусу міста обласного підпорядкування, сесія районної Ради народних депутатів вирішила: Просити обласну Раду народних депутатів винести дане питання на розгляд чергової сесії і підняти клопотання перед Президією Верховної Ради України про віднесення м. Нетішина до категорії міст обласного підпорядкування».

На своєму засіданні 12 травня 1993 р. Хмельницька обласна Рада вирішила порушити клопотання перед Верховною Радою України про віднесення м. Нетішина Хмельницької області до категорії міст обласного підпорядкування.

Розглядаючи питання про надання місту Нетішину Славутського райо­ну Хмельницької області статусу міста обласного підпорядкування, Президія Верховної Ради України спочатку своєю Постановою від 16 липня 1993 р. ухвалила: «1. Підтримати клопотання Хмельницької обласної Ради народних депутатів про віднесення міста Нетішин Славутського району Хмельницької області до категорії міст обласного підпорядкування. 2. Внести питання про віднесення міста Нетішин Славутського району Хмельницької області до категорії міст обласного підпорядкування на розгляд Верховної Ради України». І лише згодом, трохи більше, ніж через три місяці, 21 жовтня 1993 р. Верховна Рада ухвалила «Віднести місто Нетішин Славутського району Хмельницької області до категорії міст обласного підпорядкування». До речі, того самого дня парламент вирішив зняти мораторій на будівництво АЕС в Україні, що дозволило в перспективі завершити спорудження 2-го енергоблока Хмельницької АЕС.

Шлях Нетішина від села до міста обласного значення у часовому вимірі був доволі динамічним, стрімким, однак не позбавленим своїх труднощів та перипетій. І хоча все відбувалося не так давно, багато що поволі забувається й відходить у забуття. Тож, намагаймося зберегти і для сучасників, і для тих, хто прийде згодом, правдиву історію нашого міста.

Тарас Вихованець