Нетiшин у цiкавих фактах

  • Перша писемна згадка про Нетішин датується 30-им січня 1542 року. Вона пов’язана з уведенням княгині Беати та її доньки, княжни Гальшки Острозьких у володіння маєтками Острозької волості, котрі вони отримали за спадковим поділом земель Костянтина Івановича Острозького.
  • Назва «Нетішин», найбільш імовірно, походить від власного імені «Нетіша/Нетоша-Нетоса» та запитання «чий осад, ґрунт?». Про те, що таке дивне ім’я справді вживалося, довідуємося з переліку острозьких міщан за 1603 р., у якому згадується «Юско, син Нетоски» (буквально: «Юско, Нетосчин син»). До речі, як ітиметься далі, один із варіантів написання Нетішина – Нетосин, а от чи той самий Нетоска, батько Юска, засновував наш Нетішин – невідомо, хоча й можливо.
  • Нетішину «поталанило» з історичним розмаїттям написання імені: «Нетишин», «Нетешин», «Нетесин», «Нетћшин», «Никішин» (неоф.), «Нетишин» (рос.), «Нетешинъ» (рос.), «Нитишинъ» (рос.), «Netiszyn», «Nieteszyn», «Niety­szyn», «Neteszyn», «Nietosyn», «Nie­tieszyn», «Netyszyn», «Nieteszin». Чи ж усі?..
  • Серед найраніших, відомих ще у XVI ст., імен нетішинців, такі: «Лецко Ванковичъ, Игнат Клишевич, Иван Павлюкович, Яцына Павлюкович, Илъяшко Клишевичъ, Павел Жилчичъ, Анъдреи Жилчичъ, Сенко Седневич, … Демянъ, Васко Тишковичъ, Корнеи Жилъчичъ, Макар, Малыш, Федор, … Васко Натрончич, Грицко, Васко Бабичъ, Гринецъ, Полажка вдова, Логъвинъ» та ін.
  • 2 грудня 1603 р. помер князь Олександр Костянтинович Острозький, син засновника Острозької академії Василя-Костянтина Костянтиновича Острозького. Згідно з прижиттєвим поділом батьківських земель, Олександр отримував розлогі маєтки, серед яких був і Нетішин. За домовленістю, уві­йти у володіння він мав щойно після смерті отця, але сам ступив за межу на кілька років раніше.
  • На 1629 р. населення Нетішина становило 50 дворів, близько 300 осіб; 1862 – 391 чоловік, кількість жінок невідома; середина 1880-х – 98 дворів, 1047 мешканців; 1897 – 138 дворів, 1138 осіб (в цьому та наступному випадку, ймовірно, йдеться лише про православне населення); 1908 – 164 двори, 1299 селян; на 10 жовтня 1941 р. – майже 1800, а на 25 грудня того ж року – 1728 людей; на 1 вересня 1947 р. – 457 «калітка-хазяйств» та 1581 особа; на 1 вересня 1949 р. – 479 дворів, 1857 селян; 1980 року в Поданні виконкому Нетішинської сільської ради народних депутатів про об’єднання сіл Нетішин і Солов’є в один населений пункт Нетішин зазначалось: «При об’єднанні села Солов’є з Нетішином … буде 802 двори (не рахуючи багатоквартирних будинків, в яких проживають робітники атомної електростанції), понад 5 тисяч населення, в тому числі: робітників і членів їх сімей – 3215 чоловік; службовців і членів їх сімей – 486 чоловік; колгоспників і членів їх сімей – 1435 чоловіка»; 1989 – 34,7 тис. чол.; 2004 – 34,8 тис. чол.; 2007 – 35,3 тис.; на 1 липня 2013 р. – 35,9 тис. осіб.
  • До середини XVII ст. відноситься перша згадка про нетішинські млини на р. Горині. Того часу вони мали шість жорнових каменів і одну ступу для товчення круп. В 1913 р., новозбудований на той час сільський млин давав 66 000 пудів продукції, а обслуговувало його 17 осіб. Відомо, що до революції 1917 р. борошно, виготовлене у млині, навіть експортували до Німеччини.
  • На початку ХІХ ст. Нетішин мав статус фільварку, в основі якого було виробництво сільськогосподарської продукції шляхом залучення безоплатної праці селян-кріпаків. Про це знаємо зі спорядженої 1813 р. «Карти Нетішинського фільварку», що зберігається в Державному архіві Рівненської області.
  • Річка Горинь до її впадіння у Прип’ять, починаючи з Нетішина й на 537 верст, була на середину ХІХ ст. «суднохідною» – 200 плотів, які щорічно виходили з пристані в селі, перевозили вантажу на 46 570 крб. сріблом!
  • Селянська реформа 1861 р. започаткувала між поміщиками та сільськими громадами нові відносини, що мали регулюватися т. зв. уставними грамотами. Завдання виробити документ між нетішинцями та власницею села, Наталією Зубовою, доручалося її уповноваженому, Петру Смуглевичу. Ймовірно, першу редакцію грамоти було завершено в грудні 1862 року.
  • На початку ХХ ст. тутешніми селянами було створено Нетішинське товариство 76 домогосподарів, до якого входило також кілька мешканців Кривина, Колом’я, Комарівки, Солов’я та Вельбівного. Товариство 27 березня 1910 р. придбало у Селянського поземельного банку під пасовище землю площею 127 десятин 836 кв. саженів із належного банкові маєтку при сіл Нетішині, Бадівці та Козелку, котрий він, своєю чергою, викупив у поміщиці Цецилії Леві.
  • Після Ризького мирного договору між РСФРР й УСРР з одного боку та Польщею з іншого від 18 березня 1921 р. неподалік Нетішина пройшов державний кордон. Сусідні с. Вельбівне й м. Острог опинились на польській території.
  • Протягом 10 жовтня 1927 – 29 жовтня 1928 рр. в Нетішині відбувалися курси Українського Червоного Хреста.
  • Окупація Нетішина упродовж Великої Вітчизняної війни тривала від 4 липня 1941 по 18 січня 1944 року. З Нетішина та Солов’я протягом 1941 – 1945 рр. воювало близько півтисячі селян. Втрати колективного господарства за роки війни обраховувались на суму 5 080 281 (за іншими даними – 5 883 281) крб.
  • У 1946-1949 рр. відбудовано Нетішинську ГЕС, яка забезпечувала електроенергією села Нетішин, Солов’є, Кривин, Колом’є, Лисиче, Головлі, Дідова Гора, Потереба, Дорогоща, Півнева Гора та Білотин. Високовольтний розподільний пристрій 10 кВ і щит управління станцією знаходилися на першому поверсі млина, а машинний зал був у цегляній одноповерховій прибудові з боку річки.
  • У 1980 р. адміністративний статус Нетішина змінився, і він став селищем міського типу; 8 серпня 1984 р. – містом районного, а 21 жовтня 1993 р. – обласного підпорядкування.
  • 18 лютого 1987 року у Нетішині з’явилася перша у світі вулиця Володимира Висоцького (поета, актора, барда).
  • 31 грудня 1987 року 1-й енергоблок Хмельницької АЕС був прийнятий в експлуатацію.
  • На засіданні сесії міської ради 11 грудня 1996 р. затверджено малий герб та хоругву (прапор) Нетішина. Автором символіки став на той час головний спеціаліст з естетики УКБМ ВАТ «УБ ХАЕС» Валерій Походонько.
  • 27 квітня 1990 року у Нетішині вперше на Хмельниччині було піднято національний прапор.
  • 8 серпня 2004 р. введено в експлуатацію ІІ-й енергоблок Хмельницької АЕС.
  • 20 жовтня 2004 р. Олексій Троценко, Ганна Шеливанова та Ігор Шевцов першими удостоєні звання «Почесний громадянин міста Нетішина», пізніше цього звання було удостоєно Івана Гладуняка, Валерія Штурбабіна, Галину Пундик, Ольгу Жовнір, Петра Кальніченка, Сергія Карпенка, Миколу Панащенка.
  • 24 серпня 2008 року в Нетішині був встановлений рекорд: викладено монетами герб України на площі перед виконкомом. Автор рекорду: Олександр Шустерук.
  • У 2008 році на XXIX Олімпійських іграх у Пекіні нетішинські фехтувальниці Ольга Жовнір та Галина Пундик завоювали золото у складі української команди. Тренер: Валерій Штурбабін.
  • 8 жовтня 2010 року на Хмельницькій АЕС було встановлено Всеукраїнський рекорд: «Найбільший автограф в світі»
  • Місто Нетішин отримало почесну відзнаку за І місце у номінації «Найдоступніше місто України – 2012» за версією журналу Фокус.
  • У 2016 році на XXXI Олімпімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро нетішинська шаблістка Аліна Комащук здобула срібло.
  • Нетішин – не тільки назва міста, а і водолазного судна морських сил України, яке базується у м. Очаків Миколаївської області
  • Нетішин-місто фестивальне. Щороку тут проходять міжнародний фестиваль-конкурс молодих виконавців естрадної пісні «Вернісаж енергофест», регіональний фестиваль «Атом добра та любові», відкритий фестиваль-конкурс «Срібне сяйво», театральний фестиваль молодіжних колективів «Золота масочка», етнофестиваль «Гостини поблизу Горині».

Підготували Тарас Вихованець та Оксана Кононюк