Плоскирів: кілька штрихів до історії першої половини XVI ст.

Т. В. Вихованець, м. Нетішин

Розповісти друзям у:

Facebook Twitter ВКонтакте LiveJournal

Розглянуто період історії Плоскирова XVI ст., простежена зміна його власників, надані відомості про господарський стан населеного пункту. Окремо у додатках наведені документи 1509-1547 рр.
Ключові слова: Поділля, Плоскирів, Свірчи, Гурські, Влодеки

 

Історія Західного Поділля доби Середньовіччя та початків Нового Часу за роки досліджень набула досить поважного бібліографічного списка, в якому представлено значну кількість як українських, російських, так і польських та інших дослідників [1]. Важливою нішею вивчення цього регіону є наукове з’ясування минувшини села Плоскирова, нині — обласного центру Хмельницької області м. Хмельницького. З новіших досліджень, присвячених ранній історії цього населеного пункту, потрібно назвати статтю авторства М. Петрова та О. Яков’юка [2], а також дві книги С. Єсюніна [3]. Однак, пізньосередньовічний період Плоскирова продовжує залишатися вивченим, як на нашу думку, недостатньо: окремі факти в силу неопрацьованості проблеми наводяться, здебільшого, без історичної тяглості подій, а деякі вже відомі положення потребують хронологічних уточнень.
* * *
Початок XVI ст. в історії Плоскирова — період нових власницьких змін: у цей час невеличке подільське село відходить до подружжя Станіслава з Ґури Ґурського та його дружини Беати Свірчівни з Новодвору на Поділлі. Власне про кілька пов’язаних із новими власниками маєткових подій головно вестиметься мова у нашій невеликій розвідці. Та перед тим, як перейти до безпосереднього їх розгляду, придивімося коротко до головних дійових осіб.
Відомий польський генеалог та геральдист Адам Бонецький обережно ідентифікує нашого героя зі Станіславом, сином Яна Обульця гербу Одровонж [4]. Станіслав Ґурський у 1519 р. отримав уряд краківського підстарости; був дідичним володарем Ґур з прилеглостями та низки інших населених пунктів [5]. Помер у 1534 р. [6]. Бартош Папроцький у своїй праці «Герби польського рицарства» процитував його латиномовну епітафію у краківському замковому костьолі: «Станіслав Ґурський, підстароста краківський, відійшов року Господнього 1534, місяця квітня 16, близько восьмої години вечора» [7].

Беата Свірчівна з Новодвору, за згаданим щойно Бонецьким, походила з роду Авданьців [8]. Батьком її був Михайло Свірч з Новодвору [9], ім’я матері залишається поки що невідомим [10]. Беата виходила заміж двічі: перший раз за вже відомого нам Станіслава Ґурського, вдруге — за кам’янецького чашника Миколая Свейковського [11].
Дотепер в історіографії Плоскирова на основі досліджень Л. Бялковського було відомо, що у 1510 – 1521 рр. селом володів шляхтич Ґурський, котрий отримав його від короля Зиґмунта І за вірну службу [12]. Відомість загалом правильна, але потребує додаткових уточнень. Про деталі цих обставин довідаємося з низки реґестів документів державної королівської канцелярії — Коронної Метрики.

Так, 11 червня 1509 р. возний Андрійко визнав у присутності кам’янецького замкового суду, що кам’янецький підкоморій, вже відомий нам Андрій з Новодвору [13], дав своїй племінниці, згаданій вище Беаті, дружині Станіслава Ґурського, інтромісію, або введення у володіння частиною замку Городок та сіл Чорний Острів, Голошин та Плоскирів [14]. Невдовзі, 28 грудня того ж року в Кам’янці королівський маршалок, львівський та кам’янецький староста Станіслав з Ходча Ходецький підтвердив Беаті з Новодвору запис 400 угорських флоренів на половині замку Городка та добрах Плоскирів, Галишим, Чорний Острів її чоловікові Станіславові з Ґури [15].

Як видається, село Плоскирів на той час у повному володінні/триманні Андрія з Новодвору, а згодом і його племінниці Беати не перебувало. Про це спонукає думати факт, що того ж таки 18 жовтня 1509 року, як можемо розуміти, остання викупила Плоскирів чи якусь його частину у кам’янецького каштеляна Якуба де Подфіліп’є Подфіліпського [16] та записала на цьому селі 51 угорський флорен для свого чоловіка Станіслава з Ґури [17].
Наступного, 1510 р., 1 березня за воєнну службу польский король Зиґмунт І надав Станіславові Ґурському в пожиттєве володіння Голошино і Плоскирів у Кам’янецькому повіті над р. Буг та село Плоску, державу Ґурського [18]. Того ж самого дня, на прохання Ґурського, було підтверджено три згадані вище маєткові листи [19]. Наприкінці року, 26 грудня Станіслав Ґурський продав (тимчасово?, а може йдеться про заставу) Плоскирів Венцеславу Брашовському (Braschowski) [20]. Через дев’ять років, 18 серпня 1519 р., Ґурському, на той час уже краківському підстарості, було підтверджено його пожиттєве володіння селами Голишин, Плоскирів, Грушовиця та Засятківці у Кам’янецькому повіті [21].

В черговий раз Плоскирів у руках Станіслава Ґурського зустрічаємо в королівському листі від 8 грудня 1526 р. [22]. Йдеться про підтвердження, як виявилося тимчасового, тестаменту нашого героя. Вочевидь, почуваючись смертельно хворим, краківський підстароста на всякий випадок записав увесь свій маєток, в тому числі й заставне село Плоскирів [23], краківському воєводі і старості, канцлеру Криштофу Шидловецькому [24] з тією умовою, аби спадок переходив по чоловічій лінії в родинах Одровонжів та з ними споріднених [25], а в разі їх згаснення щоб відійшов до Могильського кляштору. Разом із тим, якщо б Ґурський одужав та прожив до року, тестамент повинен був утратити чинність [26]. Коли тестатор переміг хворобу, нам достеменно невідомо, але, як видається, заповіт юридичної сили так і не набув. У 1527 р. Беата Свірчівна, за А. Бонецьким, сплатила 600 флоренів боргу за Могильський кляштор, з огляду на що ченці (чи черниці?) повинні були молитися і за подружжя Ґурських, і за їх батьків та пращурів [27]. Певно, йшлося про покриття якогось боргу, котрий обтяжував монастир.

На жаль, не багато відомо про господарство та людність Плоскирова тих часів. Тим не менше, можемо припустити, що в першій половині XVI ст. це було не таке вже й мале подільське село спочатку у Кам’янецькому, як ми бачили вище, а згодом у Меджибізькому повіті [28]. З податкового реєстру дізнаємося, що на 1530 р. з нього брано податок від десяти плугів, а 1542 р. — від 8 [29]. Олександр Яблоновський як податкову одиницю плуг («aratrum») прирівнював до волинських волоки та дворища [30]. Відомо, що згідно з «Уставою на волоки» одиниця цієї податкової площі дорівнювала загалом 21,36 га [31], хоча на місцях цифра у залежності від якості ґрунтів могла варіювати. Відтак, терени Плоскирова у першій половині XVI століття можна приблизно обрахувати у 213,6 — 170,88 гектарів [32]. Разом із тим, за згаданим щойно О. Яблоновським, як відповідний коефіцієнт підрахунку чисельності населення для 1 плуга може бути в середньому 12 осіб [33]. Таким чином, людність Плоскирова у той період могла налічувати близько 120 — 96 селян.


* * *
Андрій з Новодвору був одружений з Софією de Wyrzykowce (котра після смерті чоловіка [34] вдруге вийшла заміж за Яна Католта) й залишив по собі двох доньок — Анну та Констанцію. Їх опікуном у 1512 р. був кам’янецький хорунжий Адам Свірч з Ольховця, що походив з іншої лінії Свірчів. Згаданий опікун видав Констанцію за свого сина Яна Свірча.

Інша Андрійова донька, Анна, спочатку (бл. 1524 року) була заміжня за Миколаєм Романовським, а потім — за кам’янецьким хорунжим і старостою Матвієм з Германова Влодком, котрому, за К. Пулаським, у якості посагу принесла Чорно-Острівську волость [35]. Матвій Влодек як «кресовий» ротмістр відзначився у боях із волохами й татарами [36]; від 1534 р. був кам’янецьким хорунжим, згодом із 1543 й протягом більше двадцяти п’яти років — кам’янецьким старостою. Помер близько 9 березня 1570 р. [37].

Як ми пам’ятаємо, Станіслав Ґурський помер у 1534 р., коли ж відійшла за межу його дружина — поки що невідомо. Питання належності Плоскирова у другій половині 30-х — першій половині 40-х років XVI ст. не з’ясоване. Можна лише припустити, зважаючи на йменування у 1535 р. Анни Свірчівни Влодковою, що вже того часу (можливо, після смерті ймовірно бездітного подружжя Ґурських) цей населений пункт якимось чином через Анну або як відійшов і знаходився у триманні Матвія [38]; згодом йому та його синові 26 березня 1547 р. королем було дожиттєво надано у Кам’янецькій землі села Голишин, Плоскімов (!) та Лічнів [39]. Після Матвія маєтності перейшли до його сина — белзького воєводи Станіслава Влодка [40].

Безперечно, у нашій невеликій розвідці ми лише торкнулися маловідомих, як видається, широкому колові дослідників нюансів володіння Плоскировом подружжям Ґурських та почасти — родиною Влодків. Подальше вивчення проблеми, безперечно, може додати нових деталей та висновків.

Примітки:


1. Серед останніх комплексних опрацювань варто назвати дисертаційне дослідження Віталія Михайловського «Надавча поземельна політика володарів Західного Поділля (1402 – 1506 рр.)» (Дис. … канд. іст. наук.: 07.00.01. — К., 2004).
2. Петров М.Б. Яков’юк О.П. Плоскирів — старовинне містечко Поділля XV – XVIII ст. //М-ли 11 Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам’янець-Подільський, 2004. — С. 419-430.
3. Єсюнін С. Місто Хмельницький: історія, події, факти. — Хмельницький, 2004; Історія міста Хмельницького: документи і матеріали. 1431-2006 /Упор. С.М. Єсюнін. — Хмельницький, 2006. Принагідно автор висловлює Сергію Єсюніну подяку за консультації та надання деяких використаних у цій статті друкованих праць.
4. Boniecki A. Herbarz Polski. — Warszawa, 1903. — Cz. 1: Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — T. VI. — S. 280 (використано цифрову копію видання з Електронної бібліотеки Варшавського університету, власником оригіналу є Бібліотека університетська у Варшаві, сигн. 4g.24.1.96, oai:ebuw.uw.edu.pl:141).
5. Ibidem; Małopolskie rody ziemiańskie /Zest. J. Krzepela. — Kraków, 1928; Łodź-Czarniecki K. Herbarz Polski podług Niesieckiego, treściwie ułożony i wypisami z póżniejszych autorów, z różnych akt grodzkich i ziemskich, z ksiąg i akt kościelnych oraz z dokumentów familijnych powiększony i wydany. — Gniezno, 1875-1881. — T. I. — S. 562.
6. Uruski S. Kosiński A. Włodarski A. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. — Warszawa, 1907. — T. IV. — S. 286; Niesiecki K. Herbarz Polski, powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodow urzędowych / Wyd. J. N. Bobrowicz. — Lipsk, 1839. — T. IV. — S. 213 (використано цифрову копію видання з Електронної бібліотеки Варшавського університету, власником оригіналу є Бібліотека університетська у Варшаві, сигн. С.50, oai:ebuw.uw.edu.pl:161).; Dunin-Borkowski J. S. Spis nazwisk szlachty polskiej. — Lwów, 1887. — S. 106.
7. Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego /Wyd. K. J. Turowski. — Kraków, 1858. — S. 517.
8. Boniecki A. Herbarz Polski. — T. VI. — S. 280. Зв’язок Свірчів з Авданьцями з’ясувати поки що не вдалося. Можливо, йдеться про споріднення по лінії матері. Про цю родину, та зокрема її подільську лінію, див.: Semkowicz W. Ród Awdańców w wiekach średnich //Roczniki Towarzystwa Przyjaciół Nauk Poznańskiego. — 1917. — Rocznik 44. — S. 153-292; 1919. — Rocznik 45. — S. 161-314; 1920. — Rocznik 46. — S. 110-239.
9. Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej i dziedziczące na nich rody podolskiej szlachty historycznej //Przewodnik naukowy i literacki (далі — PNiL). — Lwów, 1902. — R. 30. — T. 30. — Z. VI. — S. 557.
10. Протопластом подільських Свірчів був Бедрих або ж Бедришко, котрому в 1392 році Федір Коріатович надав у Червоноґродському (за В. Михайловським — у Скальському) повіті чотири села: Сутермінці, Олеховці, Климінці, Супронковиці. Як черговий представник родини згадується Миколай Бедрихович, вочевидь син попереднього Бедриха. Певно, нащадком цього Миколая був Юрко Свірчович (зг. 1431, 1442?). Як сучасник останнього, у джерелах трапляється знову ж таки Миколай Бедрих, на думку Казимира Пуласького, радше онук, ніж син першого Бедриха (зг. 1447-1488). Писався він по-різному: Mikołaj Bedrzych de Bedrzychowcze, Mikołaj Swyrcz de Bedrzychowcze, Mikołaj Bedrzych de Nowodwor, і нарешті усталено — Mikołaj de Nowodwor. Саме він, певно, заклав Нове Дворище на бедриховецьких ґрунтах і дав початок лінії Свірчів, котрі йменувалися de Nowodwor. Посідав уряди кам’янецького стольника та каштеляна. Був одружений із Еліхною невідомого дому (за Пулаським, це була його друга дружина) та мав п’ятеро синів — Якова, Андрія, Михайла, Флоріана й Фелікса та чотири доньки: Ядвігу, Беату, Ельжбету та Малгожату. Помер перед 6 лютого 1496 року. Сини Андрій та Михайло того ж 1496 року поділили між собою спадок. Андрієві дісталась частина замку Новодвору та частина будинків, а також низка сіл, в тому числі й Плоскирів. Михайло, своєю чергою, теж отримав половину Новодвору й будинків та ряд сільських населених пунктів, серед яких Голишин, Рожична та ін. Згідно з Пулаським, село Плоскирів, широкі терени над Плоскою та ін. були королівщинами, котрі тримано на певних «старих сумах». Поділ міста і замку Новодвору зберігався після того ще довгий час. На початку XVI ст. одна його частина в результаті якихось невідомих ближче перипетій відійшла кам’янецькому войському Миколаєві Гербуртові (Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej… // PNiL. — Lwów, 1902. — R. 30. — T. 30. — Z. V. — S. 464-472; R. 30. — T. 30. — Z. VI. — S. 555-556; Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. Spisy /Opr. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. — Kórnik, 1998. — S. 65-66, 134; Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej i dziedziczące na nich rody podolskiej szlachty historycznej //K. Pułaski. Szkice i poszukiwania historyczne. — Kraków, 1906. — Ser. III. — S. 41 i далі; Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві – 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення //Український історичний журнал. — 2009. — №5. — С. 35, 39-40; про деякі аспекти походження родини Свірчів див. також: Dunikowski J. O rodzie świerczków na Rusi w wieku XV i początkach rodziny Dunikowskich (dokończenie) //Miesięcznik Heraldyczny. — 1931. — R. 10. — Nr. 10. — S. 217-227).
11. Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej… // PNiL. — Lwów, 1902. — R. 30. — T. 30. — Z. VI. — S. 557; Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. — S. 57.
12. Петров М.Б. Яков’юк О.П. Плоскирів — старовинне містечко Поділля… — С. 420; Białkowski L. Podole w XVI wieku. — Warszawa, 1920. — S. 150: «Górski Stanisław, dzierżawca Płoskirowa i Holiszyna 1521 r. […], dostał te wsie w dożywocie 1510 r. Żonaty z Beatą z Nowodworu […]».
13. Див. примітку 10.
14. Matricularum regni Poloniae summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contexuit indicesque adiecit T. Wierzbowski (далі — MRPS). — Varsoviae, MCMX. — Pars IV. — Vol. 1. — P. 39. Див. додаток 1.
15. Ibidem. — P. 50. Див. додаток 2.
16. Про нього див.: Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. — S. 66, 225; Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy. Monografie i wzmianki. — Warszawa, 2004. — T. II. — S. 195.
17. MRPS. — Pars IV. — Vol. 1. — P. 50. Див. додаток 2.
18. Ibidem. — P. 56. Див. додаток 3.
19. Ibidem. Див. додаток 3.
20. Ibidem. — Varsoviae, MCMXII. — Pars IV. — Vol. 2. — P. 77. Див. додаток 4.
21. Ibidem. — Pars IV. — Vol. 1. — P. 177. Див. додаток 5.
22. Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie /Wyd. B. Gorczak. — Lwów, 1897. — T. V. — S. 176-179.
23. «… similiter bonis suis obligatoriis (виділення моє. — Т.В.), fortalitio Czarny Ostrów, Ploskyrow, Helischin, Rusowicze, Zassyadkowycze et Baczilowcze...» (Ibidem. — S. 177).
24. Про нього див.: Urzędnicy województwa Krakowskiego XVI – XVIII wieku. Spisy /Opr. S. Cynarski, A. Falniowska-Gradowska. — Kórnik, 1990. — S. 97, 106, 263.
25. Вочевидь, саме у зв’язку з цим йшлося нібито про бажання С. Ґурського започаткувати маєткову ординацію, про котру мовиться у праці «Родина. Гербівник польської шляхти» (Uruski S. Kosiński A. Włodarski A. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. — T. IV. — S. 286); щоправда, про наміри створити ординацію відомостей ми більше ніде не зустрічали; див. також: Boniecki A. Herbarz Polski. Cz. 1. — T. VI. — S. 280.
26. Ibidem.
27. Ibidem.
28. Źródła dziejowe. — Warszawa, 1889. — T. XIX. — S. 167; у XV столітті Плоскирів відносився до Летичівського повіту (Білецька О.В. Летичевський повіт (до вивчення адміністративно-територіального устрою Подільської землі в XV ст. //Місто Хмельницький в контексті історії України. М-ли наукової конференції, присвяченої встановленню дати «1431 рік» датою найдавнішої згадки про Хмельницький в історичних документах. — Хмельницький; Кам’янець-Подільський, 2006. — С. 183; Єсюнін С.М. До питання про найдавнішу згадку міста Хмельницького //Там само. — С. 21).
29. Źródła dziejowe. — T. XIX. — S. 167.
30. Ibidem. — S. 29.
31. Див.: Улашчык М. Валочная памера /Публ. В. Скалабана //Беларуская Мінуўшчына. — 1996. — № 1. — С. 49-53; Акты, относящиеся к истории Западной России. — Санктпетербург, 1848. — Т. ІІІ. — С.72-95.
32. Порів.: Петров М.Б. Яков’юк О.П. Плоскирів — старовинне містечко Поділля… — С. 429, прим. 15 до названої статті.
33. Źródła dziejowe. — T. XIX. — S. 34.
34. Андрій з Новодвору помер перед 25 травня 1510 року (Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. — S. 94).
35. Олександр Пшездзецький повідомляв, що Чорний Острів, згідно з маєтковим поділом, котрий відбувся у Кракові в 1545 році, спочатку дістався Анні з Новодворських Влодковій, а пізніше її сестрі Констанції (Przezdziecki A. Podole, Wołyń, Ukraina. Obrazy miejsc i czasów. — Wilno, 1841. — T. I. — S. 87-88; див. також: Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej i dziedziczące na nich rody podolskiej szlachty historycznej //K. Pułaski. Szkice i poszukiwania historyczne. — Ser. III. — S. 65). К. Пуласький говорить про те, що Чорно-Острівська волость була посагом Анни; цей же автор наводить відомість про те, що вже щонайраніше в 1535 році остання була заміжня за Влодком; якщо ж волость дісталася їй щойно у 1545 році, то версія із посагом видається сумнівною (Pułaski K. Op. cit. — Ser. III. — S. 62-63).
36. Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej... //PNiL. — R. 30. — T. 30. — Z. VI. — S. 559-560.
37. Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. — S. 52, 131, 240; про нього див. також: Niesiecki K. Herbarz Polski. — Lipsk, 1842. — T. IX. — S. 374-375 (використано цифрову копію видання з Електронної бібліотеки Варшавського університету, власником оригіналу є Бібліотека університетська у Варшаві, сигн. С.50, oai:ebuw.uw.edu.pl:166).
38. З праці К. Пуласького постає, що Матвій Влодек тримав сусідні Плоскирову села-королівщини Плоску, Лешнів та Голишин ще до одруження з Анною Свірчівною, але шляху їх набуття дослідник прослідкувати не може (Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej i dziedziczące na nich rody podolskiej szlachty historycznej //K. Pułaski. Szkice i poszukiwania historyczne. — Ser. III. — S. 64-65).
39. MRPS. — Varsoviae, MCMXV. — Pars IV. — Vol. 3. — P. 285. Див додаток 6. К. Пуласький відносив надання Матвію Влодеку згаданих сіл на 1550 рік (Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej... //PNiL. — R. 30. — T. 30. — Z. VI. — S. 561). Порів.: Петров М.Б. Яков’юк О.П. Плоскирів — старовинне містечко Поділля. — С. 421; Єсюнін С. Місто Хмельницький… — С. 18.
40. Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej... //PNiL. — R. 30. — T. 30. — Z. VI. — S. 561.


ДОДАТКИ:


Додаток 1.

«612. Camyenyecz [1], f. 2 infra Corporis Christi (11 iun. [1509. — Т.В.]). Ministerialis Andreyko recognoscit coram iudicio castrensi Camenecensi, Andream de Nowodwor [2], succamerarium Camenecensem dedisse intromissionem Beatae de Nowodwor [3], nepti suae, consorti Stanislai de Gory [4], in medietatem castri Grodek [5] et villarum Carnyostrow [6], Holoshyn [7] et Ploskyrow [8]. 23, 861.»
(MRPS, P. IV, Vol. 1, P. 39)

Додаток 2.

«860. Actum in Camyenyecz, f. 5 post Galli (18 oct. [1509. — Т.В.]) et datum ibidem, f. 6 die Innocentum (28 dec.). Stanislaus de Chodecz [9], regni marsalcus, Leopoliensis et Camenecensis capitaneus generalis, testificatur Beatam de Nowodwor, consortem Stanislai de Gory, cum amicis suis et An­drea de Nowodwor, succamerario Camenecensi, patruo suo germano, comparentem 400 fl. hung. Stanislao de Gory, marito suo, in bonis Ploskyrow, Halyschym [10], Czarny Ostrow [11] et medietate castr (sic! — Т.В.) Grodek inscripsisse. 23, 860.
861. Camyenyecz, f. 5 post Galli (18 oct. [1509. — Т.В.]). Beata de Novodwor 51 fl. hung., proprios Stanislai de Gori, mariti sui, in quibus villam Ploskyrow de manibus Iacobi de Podphilipye [12], castellani Cameneczensis, redemerat, eidem marito suo in eadem villa Ploskyrow inscribit. 23, 861.»
(MRPS, P. IV, Vol. 1, P. 50)

Додаток 3.

«951. [In conventione Piotrcoviensi [13], f. 6 ante Oculi (1 mar. 1510). — Т.В.] Rex Stanislao Gorski de Gora, curiensi suo, pro servitiis militaribus, villas Holossino [14] et Ploskyrow districtus Cameneczensis in fluviis Boh et Ploska [15], tenutae eius, ad vitam possidendas donat, summasque omnes, quas Andreas Swyrcz (Swyercz) [16], succamerarius Camenecensis, in eisdem bonis habet inscriptas, ab illo redimendas consentit. 23, 796, 856.
952. — ,, — Ad petitiones Stanislai Gorski, curiensis regii, litterae trinae sub ti­tulo Stanislai de Chodecz, marsalci regni, Leopoliensisque et Camenecensis capitanei, primae de data in Camyenyecz f. 5 post Galli (18 oct.) anno 1509 super inscriptione bonorum Ploskyrow, Halyschym, Czarny Ostrow et medietatis castri Grodek in 400 fl. hung. eidem Stanislao Gorsky per Beatam de Nowodwor consortem ipsius facta, secundae de eadem data super inscriptione 51 flor. hung. in villa Ploskyrow per eandem Beatam eidem marito suo facta et tertiae in Camyenyecz de data f. 2 infra octavas Corporis Christi (11 iun.) anno 1509 super recognitione intromissionis Beatae praedictae in bona Grodek cum villis iam nominatis, iuridice factae, approbantur. 23, 860.»
(MRPS, P. IV, Vol. 1, P. 56)

Додаток 4.

«9777. [Cracovia [17]. — Т.В.] f. 5 Stephani (26 dec. [1510. — Т.В.]). Datus est consensus Venceslao Braschowski [18] redimendi villam Ploskyrow terrae Camenecensis de manibus Stanislai Gorski. r. 24, 379.»
(MRPS, P. IV, Vol. 2, P. 77)

Додаток 5.

«3075. [Cracovia. — Т.В.] f. 5 post Assumptionis V. M. (18 aug. [1519. — Т.В.]). Stanislaus Gorski, haeres in Gory, tenutarius bonorum Czarny Ostrow et vicecapitaneus Cracoviensis, in possessione dictorum bonorum cum villis Holyschin [19], Ploskyerow [20], Hruschowicza [21] et Zaszyathkowcze [22] districtus Camenecensis ad vitam conservatur. 34, 146.»
(MRPS, P. IV, Vol. 1, P. 177)

Додаток 6.

«22727. [Cracovia. — Т.В.] sabbato ante Iudica (26 mar. [1547. — Т.В.]). Mathiae Vlodek [23], vexillifero et сapitaneo Camenecensi et filio illius advitalitas super villas Goliszin [24], Ploskimow [25] et Liczniow [26] terrae Camenecensis datur. r. A. 6, 212.»
(MRPS, P. IV, Vol. 3, P. 285)

Примітки до додатків:
1. Нині м. Кам’янець-Подільский, Хмельницької обл.
2. Андрій Свірч з Новодвору, кам’янецький підкоморій (1500 – 1510) (Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. Spisy /Opr. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. — Kórnik, 1998. — S. 94).
3. Беата Свірчівна з Новодвору (? – ?), донька Михайла Свірча з Новодвору.
4. Станіслав з Ґури Ґурський (? – 1534), краківський підстароста з 1519 і до кінця життя (Boniecki A. Herbarz Polski. — Warszawa, 1903. — Cz. 1: Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — T. VI. — S. 280).
5. Нині м. Городок, районний центр у Хмельницькій обл.
6. Нині смт. Чорний Острів у Хмельницькому р-ні, Хмельницької обл.
7. Нині с. Олешин у Хмельницькому р-ні, Хмельницької обл.
8. Нині м. Хмельницький.
9. Станіслав з Ходча, Ходецький, великий коронний маршалок (1505-1529), староста львівський (1501-1529) та кам’янецький (1494?, 1495-1510) (Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV — XVIII wieku. Spisy /Opr. K. Chłapowski, S. Ciara, Ł. Kądziela, T. Nowakowski, E. Opaliński, G. Rutkowska, T. Zielińska. — Kórnik, 1992. — S. 79; Urzędnicy województwa Ruskiego XIV — XVIII wieku (ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka). Spisy /Opr. K. Przyboś. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź, 1987. — S. 151; Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. — S. 130; Polski słownik biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III. — S. 352-354).
10. Див. прим. 7.
11. Див. прим. 6.
12. Якуб з Подфіліп’я Подфіліпський, кам’янецький каштелян (1506-1517) (Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. — S. 66; Polski słownik biograficzny. — T. XXVII. — S. 82-83).
13. Пьотрковський сейм відбувався з 5 лютого по 2 березня 1510 року (Konopczyński Wł. Chronologia sejmów polskich 1493 — 1793 //Archiwum komisji historycznej. — Kraków, 1948. — Ser. 2. — T. IV. — № 3. — S. 133).
14. Див. прим. 7.
15. Можливо, йдеться про теперішнє с. Плоскове у Хмельницькому р-ні, Хмельницької обл.
16. Див. прим. 2.
17. Місто Краків (Польща).
18. Ідентифікувати особу поки що не вдалося.
19. Див. прим. 7.
20. Див. прим. 8.
21. Можливо, йдеться про с. Грушківці у Летичівському р-ні чи с. Грузевиця у Хмельницькому р-ні, Хмельницької обл.
22. К. Пуласький, описуючи спадок братів Андрія та Михайла Свірчів після поділу батьківщини у 1496 році, поряд із с. Грушовиця називає с. Западківці (Pułaski K. Stare osady w ziemi kamienieckiej i dziedziczące na nich rody podolskiej szlachty historycznej //Przewodnik naukowy i literacki. — Lwów, 1902. — R. 30. — T. 30. — Z. V. — S. 471). Очевидно, що це є різночитанням одного й того ж села. Можливо, це сучасне с. Западинці у Летичівському р-ні чи с. Западинці у Красилівському р-ні, Хмельницької обл.
23. Матвій Влодек з Германова, хорунжий (1534 – 1561, 1564?) і староста (1543 – 1570) кам’янецький (Urzędnicy podolscy XIV — XVIII wieku. — S. 240).
24. Див. прим. 7.
25. Див. прим. 8.
26. Нині мікрорайон м. Хмельницького «Лезнево».

Подано за виданням:
Матеріали ІІІ науково-краєзнавчої конференції 
"Місто Хмельницький в контексті історії України".: 
Хмельницький, 2011.

Стор. 49-57