Останній робочий день…Інструктор навчально-тренувального центру ХАЕС В.М.Синюта переглянув документацію, упорядкував методичний посібник для навчання з трубопровідної арматури, щоб роздрукувати у декількох примірниках. «Ось прийде на моє місце новий працівник, хай йому будуть корисними мої багаторічні напрацювання» .
Через мить почувся стук у двері лабораторії з вивчення трубопровідної арматури. До ювіляра (нещодавно В.М.Синюта зустрів своє 60-річчя) завітала з квітами та подарунками делегація на чолі з заступником головного інженера з підготовки персоналу, начальником навчально-тренувального центру В.І.Ісуповим. У кожного знайшлися щирі слова вдячності людині, яка багато років віддала розвитку та утвердженню навчання основам ремонту трубопровідної арматури. Від такої уваги Василь Миколайович трохи зніяковів, навіть не зміг стримати сльозу.
Про те, що в житті доведеться надіятись тільки на себе, В.М.Синюта зрозумів дуже рано. Коли в руках був атестат про неповну середню освіту, вступив до Новоушицького технікуму механізації сільського господарства. Тамтешня атмосфера була сприятливою для повноцінного навчання, а з технікою Василь був знайомий з дитинства, бо тато працював шофером у колгоспі.
Багато допомогла в утвердженні спеціаліста й служба в армії. Після виходу в запас Василь Миколайович одержав комсомольську путівку для роботи на Півночі. Там обслуговував та лагодив техніку, яка використовувалась для добування руди. Все це відбувалось подекуди у екстремальних погодних умовах.
Коли промайнуло шістнадцять років розлуки з батьківщиною, Василь Миколайович довідався, що неподалік його рідної Старокостянтинівщини будується АЕС, для якої потрібні технічні спеціалісти. У 1985 році він поповнив ряди працівників цеху централізованого ремонту ХАЕС.
Спочатку займався лагодженням арматури. Слюсарю довелось особисто перебрати не один десяток агрегатів. Практично це допомогло швидко вникнути у особливості роботи багатьох систем електростанції. Через деякий час Синюту було призначено майстром, а згодом – начальником дільниці.
Під час роботи у цеху централізованого ремонту Василь Миколайович часто допомогав молодим спеціалістам у набутті практичного досвіду. Щодо цього у нього було своє бачення, яке грунтувалось на системному підході до навчання. І коли на ХАЕС у 1994 році було організовано навчально-тренувальний пункт, до В.М.Синюти надійшла пропозиція допомогти в розробці системи підготовки ремонтного персоналу. Не випадковим стало дворазове відрядження до США у складі делегації від України, для якої було проведено курс навчання з організації роботи навчально-тренувальних центрів.
Реально свій досвід з організації підготовки ремонтного персоналу В.М.Синюта зумів втілити з 2000 року, коли його було запрошено на посаду інструктора навчально-тренувального центру ХАЕС.
Підтримання кваліфікації ремонтного персоналу на ХАЕС є справою постійною і обов’язковою. Принаймні кожен працівник повинен пройти підготовку не рідше один раз на рік. Для цього складені й відповідні графіки. Практично заняття розписані на кожен місяць. У своїй викладацькій діяльності В.М.Синюта намагався всіляко урізноманітнювати процес підготовки, вдало поєднуючи теоретичну підготовку із практикою. Для цього він використовував не тільки методичні посібники, які були складені за його активної участі, а й зразки трубопровідної арматури. Саме йому прийшла ідея створення лабораторії, де зібрані основні агрегати, з якими найбільше мають справу ремонтники.
…Після офіційних вітань керівництва навчально-тренувального центру до кабінету Василя Миколайовича завітали й його учні. У них також знайшлось багато щирих слів вдячності наставнику, який завжди допомагав кожному досягти зрілого професійного рівня. Принаймні молоді спеціалісти В.М.Синюту сприймають як батька.
Особистий приклад Василя Миколайовича спонукав синів стати на шлях енергетики. Олексій зараз очолює зміну реакторного цеху ХАЕС, а Сергій трудиться начальником РЕМу у Норильську. Хлопцям є на кого рівнятися.
І хоча В.М.Синюті підійшов час йти на заслужений відпочинок, він не почуває себе розгубленим: повага так просто не народжується. «Ви ще не раз нам будете в пригоді» - запевнили колеги в навчально-тренувальному центрі.
Олександр Шустерук
