Славутчина i голод
В листопаді 2009 року до друку було підготовлено унікальне видання - збірник документів «Колективізація та Голодомор на Славутчині». В збірнику представлено понад 200 унікальних архівних документів, що розповідають про жахи колективізації та Голодомору на Славутчині.
На жаль, за браком фінансової підтримки, друком вийшло лише кілька сигнальних примірників книги. Представляємо кілька фактів з цього видання.
Розглядаючи перебіг голоду на теренах сучасного Славутського району, слід зазначити, що його перші прояви були зафіксовані вже наприкінці 1931 р. Зокрема, в грудні 1931 р. по допомогу звернулися голодуючі курсанти перших Славутських курсів машиністів локомобіля.
Катастрофічна ситуація з продовольством яскраво відобразилася в період підготовки до весняної посівної кампанії. По Славутському району план посівної кампанії радгоспами був виконаний лише на 23,3%, колгоспами - на 72%, селянами-одноосібниками - на 32,2%. План м’ясозаготівлі в другому кварталі 1932 р. виконано було лише на 12,5%. З огляду на ці факти і з метою негайної повної реалізації поставлених державою планів супроти селян було застосовано найжорсткіші заходи, які призвели до їх масових втеч з колгоспної панщини.
В березні 1932 р. секретар Славутського райкому КП(б)У Котляр повідомляє центральне партійне керівництво, що з 83 колгоспів району повністю без хліба залишилося 65.
Першими на собі відчули продовольчі труднощі мешканці Гориці, Клепачів, Манятина та Селичева, де вже в квітні голодувало більше 30% населення. Станом на 21-22 квітня 1932 р. в Клепачах хліб був відсутній більш як в 50 родин. При цьому найбільш гострої форми голод набрав в Великому Правутині. Так, 4 травня 1932 р. керівництво Славутського прикордонного загону, в сфері впливу якого знаходилося дане село, повідомляє, що з 240 родин великоправутинців від голоду опухло 117. Більш того зафіксовано було перші випадки смерті від голоду, оскільки голодуючі харчуються лише картопляними шкарлупами та кормовим буряком. Напівголодне існування селян в 1931 - на початку 1932 рр. призвело до значного запізнення весняної посівної кампанії. Станом на 1 червня 1932 р. по Славутському району засіяно було лише 69,7 % від запланованого. Не останню роль в цьому відіграло й катастрофічне зменшення поголів’я робочої худоби. Зокрема за період з 1 листопада 1931 по 1 травня 1932 р. чисельність кінського поголів’я в Славутському районі зменшилася на 17,4%. Особливо катастрофічною була ситуація в одноосібних господарствах, які за півроку втратили більше 24% коней.
Наприкінці квітня 1933 року по Вінницькій області голодом було охоплено 33 райони (385 сільрад, 103 тис. 698 селян), в першій половині травня ця цифра зросла до 38 районів (431 сільрада та 120 тис. 903 селянина). Яскраво простежується дане зростання по матеріалах Славутського району. Зокрема, якщо станом на 17 травня 1933 р., згідно з даними Вінницької обласної оздоровчої комісії, в Славутському районі голодало 4 села (117 родин), то вже 2 червня 1933 р. секретар Славутського райкому КП(б)У Мотенко доповідав секретарю ЦК КП(б)У М. Попову, що голодом в районі охоплено з 92 населених пунктів 82. В цих селах зафіксовано 500 опухлих від голоду, 19 випадків смерті. В наступному повідомленні, від 12 червня, Мотенко говорив вже про те, що за далеко не повними даними в Славутському районі голодом охоплено більше 2500 осіб та зафіксовано 180 смертей.
