Вхід

Він прийшов з Шепетівки

 

 

 

За життя йому все не малося часу сказати людям про себе, а тепер їм хочеться знати про те, що відходить у глибоку далечінь.

Вищесказане стосу­ється нашого земляка Натана Самійловича Рибака. Для українсь­кої пожовтневої літера­тури зроблено ним до­сить таки багато: «По­милка Оноре де Баль­зака», «Зброя з нами», «Переяславська Рада», «Час сподівань та звершень», багато інших творів.

Народився письмен­ник 3 січня 1913 року в селі Іванівні на Кіровоградщині. 1930 року закінчив Шепетівський фабрично-заводський технікум...

Тільки це й було ві­домо учням СШ № 7, коли вони взялися ство­рювати музей земляка. Та крок за кроком ді­зналися про все. І як Рибаки опинилися на Поділлі, і де навчався та працював Натан Самійлович...

1921 рік. Відгриміла громадянська війна. Країна взялася за від­будову зруйнованого. Перші состави рушили залізницею, задиміли труби заводів та фаб­рик... Та ще не втихо­мирилися бандити «зе­лені» й «сині» в тав­рійських степах: пали­ли села і різали, нищи­ли людей на Кіровоградщині...

Однієї ночі вчинили різню і в Іванівці. Вдер­лися до   хати Рибаків.

Далі спокійно жити тут не було можливос­ті. Старшому, Овсієві, котрий після смерті батька в 1918 році го­дував усю сім'ю, по­щастило напитати місце бухгалтера на Клембівському цукрозаводі, не­подалік старовинного Ізяслава. Отак і опини­лися вдова Хана Соломонівна Рибак із трьо­ма синами та чотирма дочками в невеличкому та гостинному поділь­ському селі.

Мати  Натана   Самій­ловича залишилася жити в Ізяславі,   а   діти розлетілися   по   білому світу, хто куди.

року до Шепетівської цукроварні запросили працювати бухгалтером Овсія. А разом з ним по­їхав і Натан, пішов до місцевої школи. Після закінчення     семирічки поступив хлопчина до Шепетівської профе­сійно-технічної школи.

Наприкінці двадця­тих років ця школа з трирічним строком навчання готувала хімі­ків та технологів для навколишніх цукрових заводів. Натан став уч­нем хімічного відділен­ня. Як згадують колиш­ні вихованці школи, Натан Рибак був одним із кращих слухачів. До того ж він відзначався активністю в громад­ському житті. І вже в той час проявив схиль­ність до літератури.

Шепетівчанка Віра Йосипівна Скрипник зга­дує:

- Натан був редак­тором шкільної газети, очолював одночасно лі­тературну студію. Якось і я запропонувала свої вірші Натану. Та усю поезію мою Натан за­бракував. Ти, казав, пишеш так, ніби паняночка: все про кохання та квіточки. Глянь-но, в який час живемо! За­води ростуть, країна на очах стає найміцнішою у світі. Ось про що і слід писати.

І ніби у відповідь на нашу розмову з'явилися в наступному номері стінгазети Натанові вірші.

Саме на час навчання в цій школі і припада­ють перші літературні спроби Натана Самій­ловича. Читачу буде ці­каво знати, що своєрідну путівку в письменство дав   йому   комсомоль­ський осередок при шепетівській    цукроварні.

Ось як про це розпові­дає дружина Натана Са­мійловича Євгенія Євдокимівна Корнійчук — Рибак:

— Натан Самійлович частенько згадував дру­зів з цукроварні і розпо­відав,  що   саме   вони дали йому поштовх для творчої   праці. Одного .разу   навіть   вирішили винести   вірші та опо­відання   початківця   на бюро  комсомольського осередку.   І як своєрідне рішення   зборів, секретар виголосив: «Пиши, Натане! Маєш хист письменника».    А    не­вдовзі   у «Пролетарсь­кій правді» з'явився на­рис     «Дорогами   зма­гань...».

Учні школи постійно проходили виробничу практику на цукрових заводах. Збереглися де нашого часу матеріали котрі свідчать про перебування Натана Ри­бака в декількох пунк­тах Поділля. Цитуємо довідку від 29 грудня 1928 року:

«Видана Натану Ри­баку в тім, що він у 1928 році на Красилівській цукроварні вико­нував обов'язки стар­шого лаборанта. Обо в'язки тов. Рибак виконував  уміло й чемно»

З ряду інших документів, які вдалось від шукати, дізнаємось, що наш земляк брав актив­ну участь в суспільно­му житті міста, був комсомольським акти­вістом. Тут, у Шепетів­ці, писалися його перші твори, книги.

Олександр ЦАРИК

«Шляхом Жовтня»


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!