В ГАРМОНІЇ З НАВКОЛИШНІМ СВІТОМ
Для провідного інженера гідротехнічного цеху ХАЕС О.С.Куранова оглядини території, на якій розташовані гідротехнічні споруди, стали справою звичною. Ось неподалік берега породила мереживо хвиль велика рибина, яка на мить вигулькнула зі своєї водяної стихії. А далі сотнями вервечок врізнобіч розлетілись полохливі перелітні птахи.
Стоячи на греблі ставка-охолоджувача можна споглядати й неповторні краєвиди. В далині видніється правічний ліс, що зеленуватою стіною підходить до самісінької води. У своєрідному ракурсі місто Нетішин, яке ніби загубилось за чагарниками. Добре видно старовинний Острог із золоченими банями. Олександр Сергійович добре пам’ятає, якою була вся округа на початку вісімдесятих років, бо саме тоді прибув на будівництво електростанції. Спочатку брав участь у споруджені залізничних колій, а потім влився у колектив дільниці гідротехнічних споруд.
- Мені доводиться спілкуватись з багатьма людьми, - розповідає О.С.Куранов, - інколи чую скептичне ставлення до якості дамби на водосховищі, мовляв, не надійна. Я був свідком її спорудження, тому що займався організацією роботи насосних станцій. Скажу однозначно, за весь період експлуатації гідроспоруд жодного разу не виникало непередбачуваних ситуацій. Дамба знаходиться під постійним контролем спеціалістів нашого цеху. Її надійна експлуатація є складовою безпеки електростанції.
Вперше автору цих рядків нагода зустрітись з О.С.Курановим випала під час приїзду на ХАЕС кореспондентки львівської газети «Високий замок» Наталії Кравчук, яку зацікавила тема популяції бобрів біля енергетичного об’єкта. Тоді керівництвом гідротехнічного цеху було доручено Олександру Сергійовичу показати гостям дренажний канал, на якому час від часу природні будівничі зводять гатки. Співрозмовник справив враження справжнього природолюба, бо про бобрів розповідав з великим захопленням, наводив цікаві факти з їхнього життя. За його словами, бобри у районі водосховища з’явились на початку дев’яностих років і відтоді не залишають обжиту територію, не дивлячись на те, що працівникам гідротехнічного цеху доводиться постійно розбирати «новобудови» на дренажному каналі.
Нам тоді поталанило побачити справжню гатку, принципи побудови якої прокоментував Олександр Сергійович. А ще провідний інженер наголосив, що бобри на екологічно забруднених територіях не приживаються.
Для О.С.Куранова тема екології не є другорядною. Після закінчення Калінінського політехнічного інституту за спеціальністю гідротехнологія, він одержав направлення на спорудження меліоративних каналів в районі міста Іжевськ. За короткий проміжок часу була осушена велика територія, яку згодом почали використовувати для сільськогосподарського обробітку. Практично за часів Радянського Союзу повсюдна меліорація була другою широкомасштабною програмою після спорудження Байкало-Амурської магістралі. Тепер колишній меліоратор критично ставиться до втручання у закони природи. Олександр Сергійович щороку під час відпустки відвідує маму Марію, яка мешкає у Московській області, і має можливість бачити наслідки колишньої меліорації. Більшість полів роками не обробляються, замість лікарських рослин, які були поширені на місцевості, вище зросту людини сягають бур’яни. Таке споглядання ятрить душу, бо О.С.Куранов вважає землю святою годувальницею, сам не соромиться на ній працювати. На його дачній ділянці щороку дозрівають гарні помідори та огірки, які дбайливими руками дружини Ніни Мефодіївни восени перетворюються у консервації. Про їх відмінний смак добре знають рідні та знайомі.
У Олександра Сергійовича компанійська вдача. Тому й друзів не бракує. А для спілкування теми завжди знайдуться. Зокрема про спорт. Коли Куранов був молодшим, часто виходив на дистанції з легкої атлетики, любив грати у футбол.
- Я не консерватор, - каже О.С.Куранов, - але раніше людські взаємини були кращими. Пригадую, коли почав працювати майстром на дільниці гідротехнічних споруд, побут ще не був облаштованим. Але це не гнітило, бо бачив, що й колеги чекають кращих часів. Ми всі вірили у перспективу. Завжди раділи звичайному людському спілкуванню. А тепер більшість віддає перевагу перегляду іноземних серіалів та «зависанню» в Інтернеті. Молодь не надто тяжіє до спорту.
Зараз Олександру Сергійовичу менше доводиться бувати на об’єктах гідротехнічних споруд, бо обов’язки провідного інженера вимагають багато часу готувати технічну документацію на обладнання та пристрої, які вводяться і виводяться з ремонту. Це відповідально. Але у керівництва гідротехнічного цеху сумнівів у кінцевому результаті не виникає.
Він відмінний сім’янин. Разом з дружиною Ніною Мефодіївною, яка працює в гідротехнічному цеху табельником, підняли на крило трьох дітей. Старші Марія та Ірина закінчили той самий вуз, що й мама – Рівненський університет водного господарства та водокористування. Семикласник Микола теж, напевно, піде стопами тата. Для Олександра Сергійовича завжди приємно радіти успіхам дорогих йому людей.
Олександр Шустерук
грудень 2008
