Чи доводилося вам коли-небудь замислюватися над питанням: чому у
працях Ю.І.Крашевського та Т.Стецького місто Славута та Славутський район
порівнюють з одним із найпотужніших промислових та економічних центрів
Великобританії ХІХ ст. - містом Манчестером? Що могло спонукати істориків до
таких порівнянь? І взагалі, що уявляла собою Славутчина у ХІХ ст?
Відповіді на ці та багато інших питань ми спробуємо дати у нашому
історико-популярному нарисі, який пропонуємо читачу.
Славута є наймолодшим міським поселенням на теренах сучасного
Славутського району. Взагалі, найстарішим поселенням, що отримало міський
статус, є теперішнє село Берездов, яке вже у поборовому реєстрі 1570 р.
згадується як місто із замком.
Однак на основі даних Російського державного архіву давніх актів ми
маємо змогу встановити точнішу дати заснування першого міста на теренах
сучасної Славутчини - 1546 рік. Наступним право на міський статус отримало
містечко Красностав, що на той час носило назву Хлапотин. Це відбулося 2 червня
1573 року. Таким чином, на теренах сучасного Славутського району до першої
чверті XVII ст. існувало лише 3 міських поселення: Берездів, Красностав
(Хлапотин) та Киликиїв, який став містом у 1569 р.
Найпотужнішим у економічному плані з цих міст був Берездів, що мав
досить добрий замок (згідно інвентаря 1620 р.- замок, оточений ровом з
підйомним мостом, мав башту-браму, 3 житлових будинки, лазню, кухню, 3 башти та
дитинець).
У 1633 році на прхання князя Юрія Заславського на
"новозаславських грунтах" було осаджено нове містечко, що мало
отримати назву - Славутин. Даний локаційний привілей датується 23 квітня 1633
року. Отже історичним днем народженням Славути є саме ця дата.
Слід відзначити, що наше місто не виникло на голому місці, а на
теренах давнього поселення - Волі Деражнянської, майже повністю зруйнованої у
1617 році татарським нападом. Місто розвивалося досить швидкими темпами, про що
свідчать поборовий реєстр 1635 року. Згідно з даним реєстром у Берездові було
11 чоботарів, 3 ковалі, 18 теслярів, 1 лимар, 4 ткачі, 19 гончарів, 16 кравців
та 4 музиканти. Усього ж у місті було 76 ремісників. У Красноставі(Хлапотині):
14 чоботарів, 4 ковалі, 10 каретників, 6 бондарів, 4 теслярі, 6 гребенників, 1
лимар, 20 кравців, 2 ткачі, 1 котляр, 4 гончарі, 1 скрипаль, 8 м'ясників, 2
майстри з виробництва солоду, 4 пивовари, 6 пекарів - усього 93 ремісники. І
нарешті, у Славуті було: 12 чоботарів, 4 ковалі, 5 бондарів, 4 кушніри, 2
кравці, 2 гончари, 3 м'ясники - усього 32 ремісники. Зрозуміло, що якби місто
Славути було утворено у 1634 р. ( як про це твердять місцеві
самоуки-краєзнавці), то за один рік воно аж ніяк не досягло б таких розмірів
виробничих потужнестей.
На відміну від Берездова та Красностава, містечко Славута від свого
часу заснування належало князям Заславським, а містечко Киликиїв - князям
Корецьким. Тому друга чверть та серединаіXVII ст. не справили на них таких
певною мірою негативних впливів, як на Берездов та Красностав.
У 1603 році з-за сварки між синами старого князя Острозького було
проведено поділ усіх маєтностей князів Острозьких. У результаті цього поділу
Берездів та Красностав відійшли до князя Олександра Костянтиновича Острозького.
Однак увійти у повне володіння своїми маєтностями молодий князь не зміг у
зв'язку зі смертю у 1603 році. Від 15 травня 1604 року і до 1619 року цими містами
володіла дружина князя Анна зі Штемберку Костчанка Острозька. Після смерті обох
синів князя О.К.Острозького - Костянтина-Адама та Януша-Павла - їхня мати у
1620 році ділить, що залишилося, між дочками. Таким чином, у 1621 році Берездов
та Красностав успадкувала молодша дочка князя О.К.Острозького - Анна-Алоїза
Ходкевичова-Острозька. Після її смерті у 1654 році усі маєтності перейшли до
дітей сестри-княгині Софії Любомирської. Таким чином, містечка нашого району
опинилися у Костянтина-Яцка Любомирського.
В 1673 році, коли помирає останій із князів Заславських -
Олександр-Януш Владиславович Заславський, усі його маєтності переходять до його
вдови та дочки Теофілії-Людовики, яка незабаром виходить заміж за Йосипа-Карла
Любомирського. Таким чином проходить об'єднання значної території сучасного
Славутського району у одне володіння. Після смерті князя Олександра-Доменіка
Любомирського, останнього нащадка князів Острозьких та Заславських за старшою
родовою гілкою, Берездів, Красностав і Славута стають власністю
Жозефіни-Маріанни Любомирської, дружини князя Павла-Кароля Сангушки. Ці дані
повністю відкидають вигадку С.Ф.Ковальчука про перехід Славути у володіння
родини князів Сангушків в 1703 році, оскільки Славута, Берездів та Красностав
перейшли до князів Сангушків остаточно лише у 1720 році.
Отже на вищевказаному матеріалі ми можемо простежити, як поступово
із занепадом славетних й могутніх князівських родів територія сучасного
Славутського району концентрується у руках однієї, литовської за походженням,
князівської родини - Любартовичів-Сангушків.
У 1729 році усі маєтності князів Острозьких, Заславських, частково
Любомирських та дідичні володіння князів Сангушків стають володінням бездітного
князя Януша-Олександра Сангушки. Щоб не допустити переходу усіх своїх
маєтностей до ордену Мальтійських лицарів, що мало відбутися по його смерті
згідно із затвердженою ще у 1618 році Острозькою ординацією, князь Сангушко 7
грудня 1753 року проводить сумно відому Кольбушівську транзакцію. Вона сприяла переходу
значної частини вищевказаних володінь до князя Ієроніма Павловича Сангушко.
Слід наголосити і на тому факті, що саме у цей час Берездів відійшов до
володінь князів Яблоновських.
На останку, слід додати, що у 1761 році на мапі Славутського райноу
з'явилося нове місто - Глинники. Закладене князем Яблоновським по смерті
улюбленої дружини Анни Чапличівни містечко було переіменовано на Аннопіль.
Таким чином, розглянувши коротку епоху виникнення і становлення
міських поселень Славутчини, ми поступово перейшли до періоду кінця XVIII - XIX
cт. Тобто, до того часу, коли наш край став по праву іменуватися Волинським
Манчестером.
В.Г.Берковський
Трудівник Полісся.- п'ятниця 11 січня 2002.-N 2(10400)
