Вхід

Завидна пара

заВиДна  пара

 

Інформаційні технології – професія молодих. Той, хто пропрацював десять років – вже ветеран, а у кого за плечима три десятки літ служіння на комп’ютерній ниві – справжній мастодонт.

Сергій Петрович Бредіхін час від часу розповідає, як обслуговував “Ельбрус” – це не гора, а величезний, мало не в стадіон за площею обчислювальний комплекс, де так званий “вінчестер” (а їх сотні) мав вагу понад 40 кілограмів. Заміна цього вузла вимагала не тільки певних знань, але й неабиякої сили. Дякувати Богу і знань і сили не бракувало, а його досвід знаходив потребу на Кавказі, Далекому Сході, у Білорусії. Під час отих відряджень і зустрів інженер-електронік свою долю – Надію Вікторівну Соннік. Без малого чверть віку, як побрались і працюють пліч-о-пліч, у тому числі більше десятка років на Хмельницькій АЕС. Лабораторія технічного обслуговування відділу інформаційних технологій займається ремонтом та обслуговуванням усієї комп’ютерної техніки на станції. А принтерів, сканерів, системних блоків та всього іншого “причандалля” щороку все більше і більше. До того ж, комп’ютерна техніка удосконалюється з блискавичною швид­кістю. Відставати не можна, бо, як мовиться, молодь затопче. Отож, Бредіхіни самоудосконалюються, тягнуться за прогресом, допомагають  іншим.  Мають з ким поспілкуватись на професійні теми не виходячи за межі сім’ї: син Вадим працює програмістом у поважній бельгійській фірмі.

“Бредіхіни – цементуюче ядро лабораторії технічного обслуговування, - констатує її начальник Андрій Шадрін. – Їх відзначаємо завжди, як сумлінних і грамотних спеціалістів, а 2004 року за значні досягнення у праці Надія Вікторівна була нагороджена знаком “За пуск 2-го енергоблока”. Начальник відділу інформаційних технологій Віктор Асабін також відзначає, що на Бредіхіних можна завжди покластись. І головне – колеги ставляться до Сергія Петровича та Надії Вікторівни з приязню та великою повагою.

Віктор Гусаров

січень 2006


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

faberlic