Вхід

Знані постаті Гощанщини

Ауліх Вітольд Вітольдович (26 січня 1928, м. Львів -1994, м. Львів) - кандидат історичних. Працював науковим співробітником Інституту суспільних наук Львівського відділення АН УРСР. У 1968 році проводив розкопки в Дорогобужі. Автор багатьох публікацій у науко­вих збірниках і журналах.

Басараба Василь Наумович (19 березня 1948, с. Біла Криниця Рівненського райо­ну Рівненської області). Закінчив філологічний фа­культет Київського держуні­верситету імені Т.Г.Шевчен­ка. У 1969-1970 роках працю­вав кореспондентом Гощанської районної газети, за­раз - в обласній газеті «Вільне слово». Автор по­етичних збірок «У країні Ук­раїні» (1991), «Ожинова сте­жина» (1995), «Воля» (2000). Лауреат регіональної краєз­навчої премії «За відроджен­ня Волині» (1999).

Веніславський  Олек­сандр  Станіславович (1897, с. Рясники Гощанського району Рівненської області - 1989, там же). Закінчив киї­вську гімназію. Грав на бага­тьох музичних інструментах, малював. Був директором Гощанського районного бу­динку культури, працював у клубах сіл Бабина, Рясники,  Дмитрівки. Створив ряд ори­гінальних художніх полотен.

Воловиков Петро Митро-фанович (31 жовтня 1918, с. Телиші Уваровицького району Гомельської області -14.03.1996, м. Рівне). За­кінчив Гомельський фінансо­во-економічний технікум. Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював інструкто­ром Лубенського райкому компартії, з 1950 року - на господарській роботі: голова колгоспу «Прогрес» Дубенського району, а з 1961 року - голова колгоспу імені Жданова (зараз - колективне господарство «Прогрес» ) у селі Горбакові Гощансько­го району. Видатний органі­затор сільськогосподарсько­го виробництва. Двічі Герой Соціалістичної Праці, мав ба­гато бойових і трудових на­город.

Вольц (у дівоцтві Блюмке) Ерна (28 листопада 1929, с. Киселівка Володимир-Волинського району Волинської об­ласті) народилася в сім'ї німецьких селян. Вивчилася самотужки. У 1935 році бать­ко купив землю і обійстя на північно-східному напрямку від Тучина. У 1939 році сім’я виїхала до Польщі, а потім - до Німеччини. Зараз живе у м. Кельн. Писати вірші почала з юних літ. Авторка кількох поетичних збірок на німецькій мові, багатьох спо­гадів. У 90-х роках відвіда­ла місця свого дитинства.

Гаврилюк Віра Трохимівна (середина 30-их років, с. Сінне Гощанського району Рівненської області). Навчання у школі перервала війна. У 1949 році закінчила Гощанську середню школу, фізико-математичний факультет Київсь­кого педагогічного інституту імені Максима Горького, одержавши диплом з відзна­кою, в 1957 році - аспіранту­ру. Кандидат фізико-математичних наук. Працювала в АН УРСР на різних посадах від наукового співробітника до вченого секретаря.

Гапончук Григорій Улянович (5 грудня 1914, с. Синів Гощанського  району

Рівненської області – 23 серпня 1992, м. Рівне). Був учасником підпільних комун­істичних організацій. Навчав­ся у Рівненському учительсь­кому інституті. Учасник Вели­кої Вітчизняної війни. Працю­вав на господарській і куль­турноосвітній роботах. Зай­мався літературною творчі­стю. Друкувався в обласних газетах, у збірнику «Визво­лення» (1940). Видав дві до­кументальних книги «Зорям назустріч» (1978) і «Так вел­іла совість» (1985).

Гізель Інокентій (бл. 1600, Прусія - 18/28 січня 1683, м. Київ) народився в німецькій протестантській сім’ї. Український освітній і церковний діяч, історик. Був ректором школи при Гощанському православному монастирі у першій половині XVII ст. Пізніше став профе­сором Києво-Могилянської колегії, був її ректором, ігуме­ном Києво-Братського монастиря, архімандритом Києво-Печерської лаври. Автор «Діалектики і логіки» (1645-1646), «Твору про всю філо­софію» (1646-1647), полемі­чного твору «Мир с Богом че­ловеку» (1669). Брав участь у виданні «Києво-Печерсько­го патерика» (1661) і «Синоп­сиса» (1674).

Годун Микола Петрович (1 серпня 1953, с. Посягва Гощанського району Рівненсь­кої області). Закінчив Одеське художнє училище імені М.Грекова. Працює у художньо-виробничому ком­бінаті Рівненської обласної організації Спілки художників України. Є її членом. Учасник багатьох художніх виставок.

Данилюк Олексій Мусійович (24 квітня 1934, с. Іллін Го­щанського району Рівненсь­кої області-4.01.1994, с. Горбаків цього ж району). Закінчив відділення механізації Дубенського сільськогоспо­дарського технікуму. 31962 року - бригадир тракторної бригади колективного госпо­дарства «Прогрес» (с. Горбаків). Був умілим організато­ром сільськогосподарського виробництва. Герой Соціалі­стичної Праці (1973).

Євчук Сергій Хомович (12 вересня 1908, с. Тудорів (зараз - Федорівка) Гощанського району Рівненської області - 5 квітня 1939, м. Луцьк). Закінчив чотирирічну сільську школу. Вчився у Рівненській приватній ук­раїнській гімназії. Писав по­етичні твори. Друкував у різних періодичних виданнях того часу. Співробітничав з комуністичними підпільними організаціями. У рідному селі відкрито йому пам'ятник. Ба­гато матеріалів про нього опубліковано у спогадах Г.У. Гапончука і в періодичній пресі.

Зінчук Микола Пилипо­вич (11 квітня 1928, с. Сухава Володавського повіту Любл­інського           воєводства, Польща). У червні 1946 року внаслідок операції «Вісла» змушені були всією сім'єю переїхати на терито­рію України. Закінчив Львівський зооветеринарний інститут і з 1954 року працює у Тучині головним ветеринар­ним лікарем району, а з 1961 року - елітно-насінницького радгоспу «Тучинський», з 1971 року - незмінний його директор. Знатний організа­тор сільськогосподарського виробництва. Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського госпо­дарства України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Опубл­ікував понад 100 наукових праць.

Зубкевич Петро Павлович (4 грудня 1956 р. с.Іващуки Радивилівського району Рівненщини) – голова Гощанської районної ради. Закінчив Дубнівське педучилище та Рівненський педінститут (вчитель математики). Вчителював у Старосільській середній школі Рокитнівського району. Обирався головою сільської ради стрясне Гощанського району.З 1994 р. - заступник голови райдержадміністрації. В квітні 1998 р. обраний головою Гощанської райради.

Калижнюк Семен Кос­тянтинович ( 29 жовтня 1900, с. Бочаниця Гощанського району Рівненської області -29 жовтня1964, м. Москва). За­кінчив місцеву школу. Став пізніше відомим інженером-гідротехніком. У 1965 році (посмертно) за видатні робо­ти в галузі техніки  присуджена Ленінська премія.

Кисіль Адам (1580 -1653) - відомий український магнат, був дипломатом і сенатором, воєводою київським. З 1640 —року - власник Гощі. У роки Визвольної війни українсько­го народу під керівництвом  Богдана    Хмельницького представляв польський уряд : на переговорах. Зокрема, був учасником українсько-польських переговорів у Пе­реяславі і Зборові (1649), Білій Церкві (1651).

Кухаренко Юрій Володи­мирович (1919, с. Чапля Хмельницької області -1980, м. Москва). З 1951 по 1980 рік працював старшим науковим працівником Інституту архе­ології АН СРСР. Доктор істо­ричних наук. Обстежував ар­хеологічні пам’ятники побли­зу Гощі, Томахова, Дорогобужа   та   інших   населених пунктів Рівненщини. Автор численних публікацій з архе­ології, а також книги «Сред­невековые памятки Поле­сья» (Москва, 1961).

Лаворик Олександр Ро­стиславович (13 жовтня 1955, с. Рясники Гощанського рай­ону Рівненської області). Служив в армії і працював у музеях Одеси. У 1992 році за­кінчив Львівську школу церковної архітектури. Керівник творчої майстерні «Волинсь­ка ікона» (м. Рівне). Лауреат обласної просвітянської премії імені Грицька Чубая. Учасник і переможець бага­тьох художніх виставок. Відреставрував Дорогобузьку Богоматір, яка встановле­на і освячена у Свято-Покровському соборі в Рівному.

Лащук Юрій Пилипович (2 березня 1922, с. Липки Го­щанського району Рівненсь­кої області). Закінчив Голубненську школу Березнівського району, вчився у Вар­шавській №4 і Острозькій гімназіях. У 1953 році закін­чив Львівський інститут при­кладного і декоративного мистецтва, а у 1956 році -аспірантуру при АН України. Захистив кандидатську «Косівська кераміка. XIX - XX ст.» і докторську «Українська народна кераміка XIX - XX ст.» дисертації. Працював у Львівському відділенні Інсти­туту мистецтвознавства, фольклору і етнографії імені Максима Рильського, профе­сором кафедри Прикар­патського університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську. Почесний член Рівненського обласного крає­знавчого товариства (1992). Автор багатьох публікацій у збірниках і журналах, а також книг «Косівська кераміка» (1966), «Українські гончарі» (1968), «Розвиток народних художніх промислів України» (1982). «Кераміка» (1987), «Народне мистецтво украї­нського Полісся» і «Українсь­ка кахля» (1991) та інших. Живе у Львові.

Лжедімітрій (Дмітрій Самозванець), (?-1606) - він же монах Григорій Отреп'єв, авантюрист, ставленик польських магнатів, який став у 1605 році російським царем. У 1600 році навчався в социнианському колегіумі (Гоща, на Рівненщині). В пошуках кращої долі сколесив Волинь, побувавши у Острозі, Дермані, Вишнівці.

Макарчук Степан Арсентійович (03 січня 1930, с. Джуліби Гощанського району Рівненської області). Вчився в місцевій початковій, потім у Тесівській семирічній Острозького району і Гощанській середній школах. У 1956 р. закінчив історичний факультет Львівського дер­жуніверситету імені І. Я. Франка. Працював виклада­чем Черницького сільсько­господарського технікуму біля Дрогобича. З 1959 р. -молодший науковий праців­ник, завідуючий відділом Ук­раїнського державного му­зею етнографії та художньо­го промислу в Львові. Доктор історичних наук (1985) про­фесор (1986). З 1976 р. - декан історичного факульте­ту Львівського державного інституту. Автор понад  публікацій у збірках, журналах і газетах.

Новак Олекса Федоро­вич (14 січня 1932, м. Гоща) на­родився в селянській родині. Закінчив Гощанську середню школу, фізико-математичний факультет Сумського педаго­гічного інституту імені Анто­на Макаренка (1954), аспі­рантуру при Львівському держуніверситеті імені Івана Франка (1963). Кандидат фізико-математичних наук (1974). Працював у Гощанській СШ (1955-1960), викладачем Рівненського загальнонаукового факульте­ту Київського держуніверси­тету імені Тараса Шевченка (1963-1971), завідувачем кафедри вищої математики Українського інституту інже­нерів водного господарства, старшим викладачем Рівненського інституту культури, у Рівненській СШ №1. Один з організаторів НРУ, Гельсінської спілки і УРП, КУНу в Рівному. Вийшло ряд його навчальних посібників для студентів з фізики і аст­рономії, брошура «Тернис­тий шлях українського право­слав'я у добу сучасності» (1995), «Українська по­встанська армія» (1992, 1994).

Новак Терентій Федоро­вич (30 жовтня 1912. м. Гоща -11 серпня 1983, м. Гоща) наро­дився в сім'ї селянина. Бат­ракував. Був у підпільних ко­муністичних організаціях, членом Волинського окруж­ного комітету КПЗУ. В 1937 році засуджений польським судом. Вчився у Рівненському вчительському інституті. У роки Великої Вітчизняної війни керував підпіллям у Рівному. Потім працював у Львові. Герой Радянського Союзу (1965). Автор документальних книг «АЛ» (Армія Людова) (1963), «Лесная быль» (1962), «Па­роль знают немногие» (1975), «Червоні сіячі» (1968), «Поєдинок» (1974).

Попенко Василь Павло­вич (15 липня 1934, с. Дорогобуж Гощанського району Рівненської області) наро­дився в селянській родині. Закінчив Рясниківську семи­річну школу. В 1954 році здо­був учительську професію в Костопільському педагогіч­ному училищі. Працював у сільських школах Дубровицького району, був на партійній роботі. Заочно зак­інчив Рівненський педагогіч­ний інститут (1961). Зараз - директор Дубровицькрї ЗОШ №2. Член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999).  Автор збірок «З доріг і виріїв», «Дорогобуж», «Світилка», багатьох публікацій у періодиці.

Прищепа Богдан Анато­лійович (14 серпня 1957, с. Остапівка Миргородського рай­ону Полтавської області) народився у вчительській сім'ї. У 1974 році закінчив Рокитнівську СШ №1, а потім - істо­ричний факультет Київсько­го держуніверситету імені Т.Г.Шевченка. З 1979 року працює науковим працівни­ком, завідувачем відділу історії Рівненського краєз­навчого музею, а з 1998 року - викладач Рівненського інституту слов’янознавства. Кандидат історичних наук (1998). Член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1993). У  1982-1985, 1987-1993 роках проводив розкопки городища літописного Дорогобужа. Ав­тор численних публікацій про це місто, учасник археологі­чних досліджень багатьох давніх пам'яток Волині, напи­сав монографію «Літописний Дорогобуж у період Київської Русі. До історії населення Західної Волині в Х-ХІІІ сто­літтях» (у співавторстві, 1996).

Раппопорт Павло Олек­сандрович (29 червня 1913, м. Петербург - 11.09.1988, м. Ленінград) народився в сім'ї інтелігентів. Доктор істо­ричних наук. Працював у Ле­нінградському відділенні Інституту археології АН СРСР. У 1960 -1961 роках проводив обстеження давньоруських фортець Погориння, в тому числі Дорогобужа і Гощі, про що розповів у монографії «Военное зодчество западно-русских земель X-XIV веков» (Ленінград, 1967).

Салюк Віра Петрівна (15 вересня 1936 р. с.Симонов Гощанського району - 18 серпня 1989 р. с.Симонов) - відмінник здоровохорони,  перший заслужений лікар на Острожчині. Лікар акушер-гінеколог Острозького пологового будинку. Опублікувала 17 наукових праць, 4 раціоналізаторських пропозицій.

Старушич Гнат Оксенович (30 жовтня 1651, м. Київ) - відомий освітянський і реліг­ійний український діяч. У 1639 році був ігуменом і рек­тором Гойського монастиря у Гощі. У 1640 році став на­місником Києво-Печерської лаври, в 1641 році - ректором Києво-Могилянської колегії, пізніше - ігумен Видубецького монастиря, де й помер. Автор багатьох віршів і про­повідей, які виходили окре­мими виданнями.

Столярчук Богдан Йоси­пович (25 серпня 1947, с. Дмитрівка Гощанського району Рівненської області) наро­дився в сім'ї селянина. Вчив­ся у Рівненській СШ №6 і Рівненській вечірній музичній школі. В 1970 році закінчив Рівненське музичне учили­ще, в 1976 році - Київський інститут культури, в 1986 році - Одеську консерваторію імені А.В.Нєжданової. Пра­цював у оркестрі Рівненсько­го облмуздрамтеатру, мето­дистом обласного будинку художньої самодіяльності профспілок, зараз - викладач Рівненського державного гу­манітарного університету і Рівненської дитячої музшколи №1 імені М.В.Лисенка. Автор багатьох навчальних, поетичних, краєзнавчих та інших видань і публікацій,  зокрема, збірок «Причастя» (1990), «Зірка долоні» (1993), «Мій серпень» (1997), довід­ників «Контрабасисти Украї­ни» (1992), «Фольклористи    Рівненщини» (1994, 1995), «Митці Рівненщини» (1997). Лауреат обласної премії імені Бориса Тена і регіональ­ної краєзнавчої «За відрод­ження Волині», почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Товстуха Євген Степа­нович (7 жовтня 1934, с.Маківці Носівського  району Чернігі­вської області) народився в селянській родині. Там же закінчив середню школу, а потім - Київський медичний інститут. За направленням працював у Гощанській цен­тральній районній лікарні у 60-их роках. Пізніше виїхав у Яготин Київської області. Друкувався у рівненській облгазеті «Червоний прапор» і Гощанській райгазеті. Член Національної спілки пись­менників України. Автор про­зових книг «Гомін сердець», «Кирило Стеценко», «Микола Лисенко», «Як пізнати дружину?» та багатьох нау­кових праць. Займається фітотерапією.

Фотинський Орест Оксенович (1862, с. Батьків Радивилівського району Рівненської області - 1931, м. Житомир) народився в се­лянській     родині.     Учнівські, студентські, життєві і творчі дороги були пов'язані з   тодішнім   губернським містом Житомиром. Був чле­ном Товариства дослідників Волині (1900). У 1919-1921 роках очолював губернський відділ охорони пам’яток ста­ровини і мистецтва. З 1922 року - професор Житомирсь­кого інституту народної осві­ти, потім завідував архівним управлінням. Здійснював по­дорожі у міста і села Рівнен­щини. Автор багатьох публі­кацій і наукових праць. Зок­рема вийшли книги «Дорого­буж Волынский», «Очерки из истории быта монастырских крестьян на Волыни в XVII-XVIII вв.». Багато матеріалів помістив у різних томах «Тру­дов Общества исследовате­лей Волыни».

Ярмолюк (дівоче прізви­ще Данилюк) Надія Мико­лаївна (12 квітня 1950, с. Мнишин Гощанського району Рівненської області) народи­лася в сім'ї колгоспника. За­кінчила Мнишинську восьми­річну і Гощанську середню школи, філологічний факуль­тет Рівненського педагогічно­го інституту (1972). Працюва­ла у Тучинській школі-інтернаті і Малатинській школі, з  1974 року - на журналістській роботі у Березнівській район­ній газеті, зараз - заступник редактора. Друкується у ко­лективних збірках, журна­лах і газетах. Авторка збірки «В огні кленової сваволі» (1993).

Яцик Анатолій Васильо­вич  ( 5 квітня 1948 р. у Гощі). Донедавна працю­вав директором Українсько­го науково-дослідного інсти­туту водогосподарсько-еко­логічних проблем, зараз - заступник міністра України  з екологічної безпеки. Доктор технічних наук, професор, академік Академії інженер­них наук України. Автор 8 книжок-роздумів про суспільно-економічне життя на­шої держави і збереження навколишнього природного середовища, понад 170 нау­кових праць. Часто публі­кується у газетах «Го­лос України», «Урядовий кур'єр», «Освіта», «Українсь­ке слово», «Вісті Рівненщи­ни», «Рідний край» (Гоща) та інших.


 





Анатолій 29 Nov 2012 в 20:29 # Відповісти
new comment
Доброго дня!

Приємно вражений, дякую за потрібну виконану роботу. В мене склалось враження що список відомих людей "Гощанців" далеко не повний. Можливо варто зібрати хоча б докторів наук, академіків щоб діти з Гощі прагнули до знання і добрих справ. Удачі Вам.

ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!