Абрамов М.Я - доктор технічних наук, професор. Випускник Острозької гімназії.
Андрухов Петро Зотович (1924 - 1996) - перший голова науково-краєзнавчого Товариства “Спадщина” імені князів Острозьких, острозький вчитель і краєзнавець, автор книг “”Волинська земля”(1992), " Волинь в легендах і переказах" (1996), "600 постатей в історії Волині" тощо.
Антонов Олексій Інокентійович (15 серпня 1896, Гродно – 18 липня 1962, Москва) - генерал армії (1943). В радянській армії з 1919. Учасник боїв проти денікінців. У 1931р. закінчив Військову академію ім.Фрунзе, у 1937 – Академію Генштаба. В роки Великої Вітчизняної війни був начальником штабу Південного, Північно-Кавказького та Закавказького фронтів, Чорноморської групи військ, заступником начальника і начальником Генштабу Збройних Сил СРСР. Навчався в Острозі.
Атаманенко Віктор Б.- кандидат історичних наук, острожанин.
Бальзак Оноре, 12 вересня 1847 року проїзджав м.Острог і Корець. 2 лютого 1848 р. тим самим шляхом їхав назад.
Безтелесна Людмила Іванівна (12 жовтня 1969 р. м. Острог) - кандидат економічних наук, доцент: “Економіка та управління народним господарством (сільське господарство)”, 1994 р. Закінчила Львівський сільськогосподарський інститут за спеціальністю “економіст-організатор”. З 1995 р.- декан економічного факультету, завідуюча кафедрою фінансів Національного університету “Острозька Академія”. Має 25 наукових праць.
Беринда Памво (1557, Прикарпаття – 23 липня 1632, Київ ) - видатний діяч української культури та науки, лексикограф, письменник, з 1616 року друкар Печерської Лаври, автор Українського словника. Найзначиміша праця –“Лексіконъ славено-россійский и именъ толъкованіе”. Протягом першої чверті 17 ст. неодноразово перебував у Острозі.
Бібер М. М. (1856-1932)- єврейський письменник, автор книги “Єврейська Острозька старовина”, яку видав 1902р. у Варшаві, у 1907 р. в Бердичеві написав на івриті “В пам`ять равинів Острога”. Народився і жив у Острозі.
Бібіков В. Г. (чернече ім'я Володимир), (18 ст.) - живописець, очолював Київську Лаврську іконописну майстерню. Автор розписів у багатьох храмах України. У 1786 році переїхав до Острога, де і помер.
Бігдаш-Бігдашев П.К. (1886, Острог - 1970) - диригент і педагог. Редагував музичний журнал “Баян”. Довгий час проживав у Москві, де був художнім керівником української хорової капели.
Бреза Тадей (31 грудня 1905, с. Сікіринці під Острогом - 19 травня 1970 року, Варшава) - відомий польський письменник. Закінчив гімназію у Познані та студіював право у місцевому університеті, потім у Варшавському. Працював у газетах столиці Польщі. Був на дипломатичній роботі. Автор численних романів і повістей. Твори перекладені на ряд європейських мов.
Брейтман Мойсей ( 2 половина 19 ст. - поч. 20 ст.) - єврейський письменник, автор роману “Варшавський голем” і ряду повістей. В кінці 19 ст. емігрував до США. До еміграції проживав в Острозі.
Брюховецький В’ячеслав, почесний академік, доктор філологічних наук, президент національного університету “Києво-Могилянська академія”. Опікає Острозьку академію.
Ватутін Микола Федорович ( 3 (16) 1901, с. Чепухіно на Білгородщині РФ – 15 квітня 1944, Київ) - генерал армії, видатний радянський полководець, командуючий 1-м Українським Фронтом, Герой Радянського Союзу. Під час проведення Рівно-Луцької операції 29 лютого 1944 р. попав в районі с. Сіянці Острозького району на Рівненщині у засідку загону УПА і був важко поранений. Похований у Києві, де встановлено пам`ятник- скульптор Е. Вучетич, архітектор Я.Бєлопольський, мозаїка на п`єдесталі художника С.Кириченка, барельєф скульптора П.Ульянова. В Шепетівці є вулиця Ватутіна.
Величко Самойло (Самуіл) Васильович ( 1670, Полтавщина – 1728, с. Жуки Полтавського району) - український козацький історик, літописець, автор опису історичних подій, які мали місце в Україні 1680 -1700, 1720-1723 років. Освіту отримав в Київському колегіумі. Знав латинь, німецьку та польську мови. Служив у Генеральній військовій канцелярії. Багато мандрував, перебував у Острозі. Основний твір ”Летопись собітий в Юго-Западной России в 18 веке”.
Вербець Владислав Володимирович ( 23 листопада 1947 р. на Полтавщині) - професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін Національного університету “Острозька Академія” з 2000 р. У 1970 році закінчив Харківський державний інститут культури. У 1978 -1983 рр. - аспірант Інституту соціально-економічних проблем АН СРСР (Ленінград). 1970-1995 рр. - викладач кафедри хорового диригування, старший викладач кафедри культурології, доцент, кандидат економічних наук Рівненського інституту культури. Член соціологічної асоціації України.
Вишневецький Міхал Корибут (1641-1673) - польський король. У 1670 році в м. Острозі затвердив Ханенка М.С. гетьманом Правобережної України і вручив йому відповідні клейноди.
Вишенський Іван (1545, м.Судова Вишня, нині Львівської обл. – 1620, Афон) - видатний український письменник-полеміст, філософ. Був тісно пов'язаний з Острогом, до якого приїздив з Афону, де був ченцем. В Острозі, ще за життя надруковано ряд його творів.
Вікшемська-Улаханова Лідія (1886 - 1954) - відома оперна співачка, багато оперних партій співала разом з Шаляпіним. Походила з Волині. Під час своїх відпусток приїздила до Острога, де організувала співочі і театральні гуртки, давала благодійні концерти. ЇЇ чоловік, відомий імпресаріо, розстріляний фашистами як заложник. Після війни працювала професором по вокалу у Львівській консерваторії.
Віталій - архімандрит, член Петербурзького комітету духовної цензури, з 1879 року Острозький єпископ і вікарій Волинської єпархії.
Волинський П.К (1893 - 1982) - доктор філологічних наук, професор, український літературознавець і педагог. Автор ряду праць з історії та теорії літератури, шкільних підручників з української літератури. Народився в м. Олика на Волині. Навчався і закінчив гімназію в Острозі.
Волинський К.К .- доктор філологічних наук, професор. Закінчив Острозьку гімназію.
Волковинський Хома Іванович. (1778 с. Хорів Острозького повіту - 1841) - видатний український медик, доктор медичних наук. З 1811 по 1834 роки працював терапевтом у Острозі. У 1817 році захистив докторську дисертацію у Вільненському університеті) на тему “Дослідження про ревматичний артрит", випередивши у цьому напрямку на два десятки літ російського вченого І.Сокольського та француза Ж.Буйо.
Воронич Ян- Павло (1717 -1829) - архієпископ Варшавський, Примас Польщі, поет, визначний полеміст. Один з предтеч панславізму. Походив із полонізованого українського магнатського роду. Навчався і закінчив Острозький єзуїтський колегіум - ” колегіум нобілюм”.
Гандзілевська Галина Борисівна (20 лютого 1973 р. м. Львів) - директор культурно-мистецького центру Національного університету “Острозька Академія”. Закінчила у 1995 році Рівненський державний педагогічний інститут за спеціальністю “педагогіка і методика початкового навчання та музика”. У 1993-1996 роках навчалась за спеціальністю “культурологія, педагогіка української народної творчості” у Рівненському державному інституті культури. У 1998 р. стала переможцем обласного конкурсу співаної поезії, у 2000 - отримала перше місце в IV конкурсі співаної поезії в Кременці. Має збірку пісень “Чекатиму тебе...” Острог, 2000.
Гардабурда, литовський писар, що привіз до Острога список Геннадієвської Біблії від Івана Грозного.
Гомолицький Леон - польський письменник, випускник Острозької гімназії.
Гончар Олесь, класик української літератури. Неодноразово бував в Острозі. Автор слів ”Саме з горбів острозьких на всю Україну розлилося українське друковане слово, мова, наука і культура”
Грабоус Володимир Опанасович (15 жовтня 1935, с. Мощаниця Острозького району) - член Спілки письменників з 1993 р. Закінчив економічний факультет Львівського сільськогосподарського інституту за фахом – вчений агроном-економіст. Друкується з 1956 р. Автор збірок: “Авторитетний Дзвін” (1987), “Грім з ясного неба” (1989), “Осел на посаді”, “Заслужений цапок” (1991), “Гадюка та Журавель” (1992), “На чисту воду”, “Байки” (1993), “Вельможний Крук” (1995).
Гринь Іванович (2 половина 16 ст.) - білоруський гравер і друкар, який у 1579 -1581 рр. разом з Іваном Федоровим працював у Острозі і був одним з співтворців Острозької Біблії.
Гроздицький Павло (кін.16 -1645 р.) - польський військовий інженер і архітектор. За його проектом і наглядом були побудовані монастирські корпуси разом із циліндричними оборонними вежами в с. Межиріч, що під Острогом. Ці споруди є завершальними у створенні Межирічського оборонного монастирського комплексу.
Давидов Денис Васильович (1784 -1839) - російський поет і генерал-лейтенант, який відзначився у війні з французами 1812 року. Автор знаменитих гусарських балад. У 1831 році перебував у Острозі.
Даль Володимир Іванович (1801-1872) - російський офіцер, лікар, лексикограф, автор “Тлумачного словника російської мови”, етнограф, письменник. Під час служби у Проскурові відвідав ряд міст, зокрема Ізяслав, Старокостянтинів, Острог, Шумськ.
Денищук Ярослав Мусійович (28 травня 1943 р., с. Хорів на Острожчині) - голова Острозької райради з 1998 р. Закінчив історичний факультет Львівського держуніверситету ім. Франка. У 1995- 1998 рр. – заступник голови Острозької райради народних депутатів.
Доброжанська Оксана Борисівна, редактор Острозької районної газети “Життя і слово”.
Дорофеєвич Гаврило (? - 1630) - український письменник, перекладач, культурний діяч. Відомий перекладач з грецької мови І.Златоуста. Навчався у Острозькій Академії.
Дорошенко Петро Дорофійович (1627 – 1698) - визначний український політичний, військовий і державний діяч, гетьман Правобережної України. 1670 року в м. Острозі вів переговори з поляками, на яких вимагав від польської сторони підтвердження умов Гадячської Угоди, але поляки на це не погодились і підписали угоду з Ханенком, якого тут же затвердили гетьманом і вручили відповідні клейноди.
Єсьман Мечислав - вчитель Острозької гімназії (1929-1939), краєзнавець і пропагандист історії краю, автор науково-популярних краєзнавчих праць “Острог і його околиці”, “Сфери впливу Острога” та інших.
Жогло Федір Андрійович (1936 р в с. Оженин) - доктор хімічних наук, автор 200 наукових праць, монографії "Жироцукри", співавтор препаратів "Ліпідин -2", "Хеладерм" тощо. Спільно з ученими кафедри технології ліків Національної фармацевтичної академії видав три посібники для студентів фармацевтичних навчальних закладів. Закінчив Львівський медичний інститут.
Жураковський Станіслав Людвик (5 травня 1886 р. Житники Таращанського повіту П`ятигорської парафії Київської губернії - квітень 1940 р. Катинь, неподалік Смоленська ) - бургомістр Острога перед Великою Вітчизняною війною. Обирався також бургомістром Здолбунова та Володимира-Волинського. Закінчив гімназію у Житомирі, навчався на історичному факультеті Московського, а пізніше Київського університетів. Учасник 1 світової війни. Нагороджений Георгієвським хрестом за захоплення шести гармат. В бою під Остролукою виніс з поля бою пораненого полковника Беляєва, за що відзначений крестом Святої Анни. У 1916 р. отримав звання підпоручика . Відзначений крестом Святого Володимира. Під час роботи бургомістром намагався об`єднати у одну мережу електростанції Острога, Здолбунова, Дубно і Рівного. Заарештований радянською владою 17 вересня 1939 р. у себе в кабінеті магістрату. Був у в`язницях Острога, Луцька, Шепетівки. Син Станіслав автор книги “Листи з Козельська, що належали перу бургомістра міста Острога” та інших.
Жулинський Микола Григорович (20 серпня 1940, с.Новосілки (нині Набережне) Млинівського району Рівненщини ) - академік, голова надзірної ради Острозької Академії. Закінчив Боремельську середню школу, Дубенське педучилище (1960), факультет журналістики Київського держуніверситету (1968), аспірантуру Інституту літератури АН України. Призначався державним радником, віце-прем’єр-міністром України. Лауреат республіканської премії в галузі літературно-художньої критики, Державної премії імені Тараса Шевченка, нагороди Антоновичів.
Заверуха Б.В. (1927, Острог) - визначний український вчений - ботанік, доктор біологічних наук, професор. Дослідник флори України. Автор багатьох наукових та науково-популярних праць. Співавтор “Червоної книги”. У Острозі закінчив середню школу.
Заречнюк Олег Сафонієвич (народився та навчався у школі в Острозі) -професор кафедри неорганічної хімії Львівського держуніверситету, художник, почесний професор Острозької Академії
Ізотова Т.С – доктор геологічних наук. Закінчила Острозьку гімназію.
Ісаєвич Я.Д. - доктор історичних наук, академік АН України. Очолює Інститут суспільних наук України у Львові. Автор багатьох монографій, у яких значне місце відводиться Острогу.
Кавалеров А.І.- доктор філософських наук, професор. Закінчив Острозьку гімназію.
Канчєв А.О. (1884, Острог -1938) - політичний і громадський діяч, один з перших радянських дипломатів, вчений, академік АН СРСР. Стояв у організації віщої школи колишнього Радянського Союзу. Працював директором бібліотеки світової літератури у Москві. В Острозі закінчив місцеву гімназію.
Кардашевич Станіслав (1821 -1887) - відомий острозький краєзнавець, автор фундаментальної праці з історії Острога “Дзєє давнєйше міяста Острога. Матеріали до гісторії Волиня” (видана польською мовою посмертно 1913 року у Варшаві і Кракові). Народився в с. Білогородка Ізяславського району, проживав у Острозі, де працював секретарем повітового суду.
Квасюк Лариса, кандидат філософських наук, викладач Національного університету "Острозька академія".
Клірик Острозький (?-?) - анонімний письменник-полеміст. Написав дві письмові відповіді (одна надрукована в Острозі у 1598 р., друга -1599 р. залишилась у рукописному варіанті ) на послання Ігнатія Потія до кн. К.-В.Острозького. Жив і працював в Острозі, є припущення, що тут і народився. Справжнє прізвище невідоме.
Ковальчук Віталій Богданович (19 березня 1970 р. м. Броди на Львівщині) - доцент, декан правничого факультету Національного університету “Острозька Академія” з 1999 р., кандидат політичних наук : “Ідея державності та національної незалежності у діяльності українських партій Східної Галичини, кінець 19- початок 20 століття (історико-політичний аспект)”. Закінчив Львівський державний університет, історичний факультет.
Ковальський Микола Павлович (19 березня 1929 р. м. Острог) - доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки України, відомий джерелознавець історії України. Автор багатьох фундаментальних праць. Очолював кафедру у Дніпропетровському університеті. Зараз професор Університету “Острозька академія”, проректор з наукової роботи. Здобув середню освіту в Острозі. У 1947 році - закінчив педагогічне училище, у 1952 - історичний факультет Львівського держуніверситету. Нагороджений медаллю захисника Вітчизни у 2000 р.
Конашевич-Сагайдачний Петро (1550-1622) - гетьман України, видатний політичний і культурний діяч, полководець, гроза турків і татар, герой і переможець Хотинської битви (1621). Поборник православ'я. Вихованець Острозької Академії.
Константінов В. С.(?-1939) - художник-графік, працював у Кракові художником-реставратором пам'ятників культури. Розстріляний німцями як заложник. Народився і навчався в Острозі.
Копистенський Захарія (?-1627) - письменник -полеміст, церковний і культурний діяч. Був тісно пов'язаний з Острогом. Головна праця - “Поллонія, або книга оборони”.
Костомаров Микола Іванович (16 травня 1817, с. Юрасівка у Воронезькій обл.- 19 квітня 1885, Петербург) - видатний історик. 1844 року через Корець, Острог їхав до Рівного, цікавлячись усім, що траплялось на шляху. В жовтні 1844 року він одержав призначення на посаду вчителя історії Рівненської гімназії. 1845 року побував у інших містах та селах: Кременці, Почаєві, Дерманському монастирі.
Крашевський Юзеф - Ігнаци ( 28 липня 1812, Варшава – 19 березня 1887, Женева) - видатний польський письменник, літературний критик, етнограф, фольклорист, мистецтвознавець, вчений, журналіст, художник. Залишив малюнки і спогади про Острог. Написав низку романів про Волинь. Багато років жив у своєму маєтку в с.Пеньки Старокостянтинівського району. Подільські мотиви використані у повістях “Уляна”, “Ярина”, “Хата за селом”, “Спогади з Волині”. Написав також повісті “Остап Бондарчук”, “Історія Савки”, “Уляна”, “Єрмола” та ін.
Кривоніс (Перебийніс, Вільшанський) Максим (?- листопад1648) - герой визвольної війни 1648-1654 рр., полковник, найближчий соратник Б.Хмельницького. Визволяв м. Кременець, Старокостянтинів, Полонне, Ізяслав. Острог. Побутує думка, що він народився у Острозі. Помер від чуми під час облоги Замостя.
Криловець Анатолій Олександрович, кандидат філологічних наук, член Національної спілки письменників, завідуючий кафедрою української літератури Національного університету "Острозька академія". Закінчив філологічний факультет Рівненського педінституту. Автор поетичної збірки "Скресання" (1993).
Кримський Агатангел Юхимович (1871-1942)- видатний український вчений, історик, письменник, східнознавець, академік АН України, відомий поліглот. Народився у Володимир-Волинську, в Острозі закінчив прогімназію. Його батько Кримський Юхим відновив після 250-річної перерви книгодрукування в Острозі. Опублікував понад 500 робіт з історії, мовознавства, етнографії. Професор з 1890 р. Знищений НКВС.
Куліш Пантелеймон Олександрович (1819-1897) – письменник, перекладач, драматург, історик, етнограф, громадський діяч. У 1847р. на короткий час затримався у Острозі, про що написав у відомому творі “Знайдений на дорозі лист”, в якому висловив свої враження про Острог. Побував у Корці.16 грудня 1925 року пише з Шепетівки листа, де вказує, що побував у Славуті, Ташках, Барбарівці (тепер Варварівка), Ізяславі, Ямполі.
Курбський Андрій Михайлович (1528 - 1583) - російський воєначальник, політичний діяч, публіцист, полеміст. Під час Лівонської війни був головнокомандуючим російських військ. В 1563 році утік з Московщини від переслідувань І.Грозного. У 1564 році командував однією з польських армій, що боролись з росіянами. Від польського короля одержав на Волині великі маєтки і Кревське староство. Від жінки одержав в посаг м. Дубровицю. Автор памфлету “ Історія про великого князя Московського” (1573). Був частим гостем у кн. Острозьких в Острозі.
Кухарчук Микола Андрійович (5 вересня 1952 р. с. Болотківці на Острожчині) - народний депутат Верхової Ради Україні 14 скликання. Закінчив у 1974 році Львівський політехнічний інститут за спеціальністю “автомобільний транспорт”, у 1991 році Київський інститут політології та соціального управління. Працював інженером техвідділу Рівненського ВО вантажного автотранспорту №17669. У 1997 – 1980 рр. - завідуючий відділенням Рівненського автотранспортного технікуму. Далі десять років на партійній роботі. З 1990 р.- заступник директора з виховної та навчальної роботи рівненського державного автотранспортного цеху.
Кучерук Володимир Петрович (5 червня 1940, с. Загорці Дубенського району) -член Спілки журналістів України, педагог, журналіст, поет. Після закінчення Вербської школи вступив на українське відділення філологічного факультету Рівненського педінституту. З 1960 року на педагогічній роботі. З 1987 р. по 1993 рік працював завідуючим відділом листів Острозької райгазети. Автор поетичних збірок “Заповіт любові”, “Мріє, не зрадь...”, «Знімайте, куме, штани», "Хай святиться ім’я твоє, "На відстані серця","Небозвід душі", ”А може цього не було”, “Юлин салатик” та сатиричної збірки “Примусова проституція”. Нині викладач української мови та літератури у Білашівській зош Острозького району.
Кушнірук В.О.- доктор геологічних наук, професор. Закінчив Острозьку гімназію.
Кушнірук Петро Арсенович (3 січня 1947 с. Плоска Острозького району) - краєзнавець. Закінчив Луцький педінститут у 1975 р. Працює методистом відділу освіти Острозької райдержадміністрації. Має публікації у місцевій пресі та збірнику “Острог на порозі 900-річчя”.
Ландер А.Х. (1886, Острог - 1968) - вчений, лікар Комінтерну, завідувач Кремлівської поліклініки. Закінчив гімназію в Острозі.
Ле Іван (1895 - 1978) - відомий український письменник, автор багатьох романів, серед яких “Наливайко”, трилогія “Хмельницький”, в якій висвітив події, що мали місце у нашому краї. У 1940 році перебував тривалий час у творчому відрядженні на Рівненщині (Острог, Дубно).
Леонтович В.Г. - вчений архітектор. Разом з академіком Покришкіним П.П. проводив реставрацію Острозького замку (1912 - 1915 рр.) а також керував будівництвом Георгієвської церкви в с. Пляшева Млинівського р-ну Рівненської обл. на місці Берестецької битви.
Лобода Григорій (?-1596)- запорозький гетьман в 90-х роках 17 ст., сподвижник Наливайка. Перебував у Межирічі. Несправедливо звинувачений в пропольських симпатіях і зраді, за що був убитий в урочищі Солониця.
Лодигін В.І .- доктор технічних наук, членкор АН Білорусії. Навчався у Острозькій гімназії.
Лукаріс Кирило (1572-1663) - екзарх Олександрійського патріарха Мілетія Пігаса на Україні. Викладач, а затим ректор Острозької Академії. Активний учасник Берестейського антикатолицького Собору. З 1602 року Патріарх Олександрійський, а з 1621 року патріарх Константинопольський. Убитий турками за підозрою у антитурецькій діяльності.
Луцкова (Чернюк) Світлана Сергіївна (21 червня 1971 с. Майков Гощанського району) поетеса. Закінчила Крем’янецьке педагогічне училище, Рівненський педінститут. Працювала керівником прес-центру Острозької академії. Автор книги "Дивне коло" (1999).
Лятос Ян (Лятошинський (1539, Краков -1608) - польський вчений, доктор медицини, філософії, математики, магістр астрономії. Довгий час був деканом медичного факультету Краківського університету, з якого був змушений втікати від переслідувань за відкритий протест проти введення нового календаря папи Григорія XIII. У 1583 переїхав в Острозьку Академію, де почав викладати медицину і астрономію. Вважають, що Острозька Академія стала завдяки Лятошу первістком медичних закладів серед східних слов'ян.
Лятуринська Оксана (1902-1970)- відома українська поетеса, художниця, скульптор. Навчалась і провела дитинство в Вишнівці, згодом навчалась в Кременецькій та Острозькій гімназіях. У 1919 році емігрує на Захід, закінчує у Празі університет і Вищу мистецько -промислову школу, де отримала спеціальність скульптора. Автор скульптур Т.Шевченка, князів Ігоря, Олега, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, військових діячів: Б.Хмельницького, І.Виговського, П.Дорошенка, та І.Мазепи, діячів культури - О.Олеся, М.Грушевського. І.Франка. У 40-х роках виїжджає до США.
Мазепа Іван Степанович (20 березня 1639, хутір Камянці неподалік Білої Церкви - 22 вересня 1709, Бендери) - видатний військовий діяч, останній з гетьманів України, який здійснив спробу відвоювати незалежність українському народові. Між 1705 -1708 рр. перебував з військами на Волині в районі Острога, Корця, Cтепані. Вчився у Київо-Могилянському колегіумі, Краківській академії, вивчав військову справу у Голандії. Був покоєвим при дворі польського короля Яна Казимира. З 1699 р.- ротмістр надвірної корогви, згодом генеральний писар у гетьмана Дорошенка. Був в полоні у гетьмана Івана Самойловича. Гетьман з 1687 р. 30 жовтня заключив мир із шведами.
Маєвський Іван Мусійович (1 травня 1924 р. с.Собківці Волочиського району Хмельниччини) - автор історичної повісті "Черепки" (1999, м.Острог). Перебував у німецькому полоні, здійснив втечу, партизанив. Перебував у ГУЛАЗі. Автор ряду історичних розвідок. По війні закінчив 1958 року Львівський педінститут. Працював лікарем в Острозі.
Малиновський Оникій Олексійович - академік, випускник Острозької гімназії.
Малюшицький В.А. (?-1608) - вчений теолог, син королівського писаря Андрія, власника м. Суража. Був керівником і опікуном госпиталю в м. Острозі і маєтностей до нього приписаних. У 1588 році видав “Книжицю у шести розділах”. “Маргарит” (Острог,1595 ) та “Псалтир з возслідуванням” (Острог, 1598).
Манаєнков Валентин (1931) - журналіст, поет, автор декількох поетичних збірок, в яких відводиться чимало місця місту свого дитинства і юності Острогу. Навчався і закінчив середню школу №1 в Острозі. Живе і працює в Рівному. Народився в с. Заовражному Липецької обл., в Острог переїхав у 1944 р.
Манько Микола Павлович (9 квітня 1962р. с. Новомалин Острозького району) - краєзнавець, Вчений секретар, згодом заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника м. Острога, голова Острозького науково-краєзнавчого товариства “Спадщина, почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996). Закінчив Острозьку средню школу №1 м. Острог. Автор численних публікацій у пресі.
Маршує Самуель (Едельс) (1855-1932, Острог) – єврейський вчений, відомий у єврейському світі, як неперевершений коментатор Талмуду. Довгі роки працював у Острозькій школі раввінів.
Мельніков Аврам Іванович (1784-1854) - відомий російський архітектор, академік, один з творців російської архітектурної школи. Брав участь у проектуванні будинку Великого театру у Москві, Ісакієвського собору у Петербурзі. Цікавився історією і архітектурою Острога. Тут за його проектом і наглядом була побудована велика лікарня, яка згоріла у 1867 році.
Михайло – митрополит Сербський – у 1869 році відвідав Острог, побував у Кирило-Мефодіївському братстві, жіночій гімназії. Тут, в К.М. церкві відслужив богослужіння. З приводу його відвідин вперше задзвонили дзвони, які Братство придбало для К.М. церкви.
Могила Петро (1596-1647) - видатний громадський, освітній, релігійний діяч України. Засновник Києво-Могилянської колегії. В 20-30-тих роках 16 ст. перебував неодноразово в Острозі.
Моллі Бенидикт – італійський архитектор, за проектом і наглядом якого будувався єзуїтський колегіум разом з костьолом і монастирем (1624-1635) в Острозі. Хоча, існує думка, що автором Острозького єзуїтського комплексу був інший італійський архітектор Джакомо Бріані, але нагляд за будівництвом здійснював Б.Моллі. На утримання цього закладу було прикріплено одне місто і 19 сіл, працювали тисячі селян, яких зганяли з усіх княжих маєтків. За проектом і наглядом Б.Моллі побудовано також єзуїтський колегіум (1641р.) в Луцьку.
Назарук Михайло Йосипович (13 листопада 1957 р. с. Українка на Острожчині), - кандидат філологічний наук, автор дисертації “Українська епістолярна проза кінця 16 – початку 17 ст.”(1994). Закінчив Рівненський державний педагогічний інститут. З 1998 р.- начальник управління з питань внутрішньої політики Рівненської обласної держадміністрації. Нагороджений Грамотою та іменним годинником Президента України.
Наливайко Северин (Семерин)(1650-1697)- славнозвісний керівник козацько-селянського повстання (1654 –1596), яке розпочав з древнього Острога, де служив сотником хоругви кн. Острозьких. Повстання охопило все Правобережжя, але в нерівній боротьбі було придушене магнатами. С.Наливайка після нелюдських тортур спалено в казані в Варшаві.
Наливайко Дем'ян – визначний громадський і церковний діяч, закінчив Острозьку Академію. Член гуртка вчених Академії, настоятель Богоявленського Собору, сподвижник кн. Костянтина. Засновник друкарні в с. Дермані, учасник повстання, яке очолював його брат. Фанатичний борець проти католицизму і шляхетського засилля в Україні. Автор “Лекцій словенських Златоуста” та інших творів.
Нечуй-Левицький Іван (1842 – 1912) – класик української літератури, письменник. Громадський діяч. В час подорожі по Волині затримався в м. Острог, про що написав в статті “Дрегочин та Острог - померлі українські городи”).
Новоселицький Антон Дем`янович (1933 р. с. Завидів на Острожчині), краєзнавець, автор книги “Острог на Волині” (2000). Закінчив Тячивську семирічку, Острозький педагогічний технікум, Дубнівське педучилище (1957 р.), Чернівецький університет (1964 р.).
Огієнко Іван – Митрополит Іларіон (1882-1972)- видатний український вчений. Політичний, громадський та релігійний діяч. Автор наукових праць, монографій з історії України, літератури та культури. В 1903 році одержав атестат (№434) про закінчення Острозької гімназії. Був професором Київського університету, ректором Кам'янець-Подільського університету, міністром в Уряді УНР.
Олійник Б.В. (1930, с.Грем’яче на Рівненщині)- український вчений імунолог, доктор біологічних наук, професор. Закінчив середню школу в Острозі.
Олійник А.В. - кандидат медичних наук, завідуючий Острозькою психлікарнею.
Павлійчук М.М.-доктор медичних наук, перекладач. Закінчив Острозьку гімназію.
Павлюк Антін (1895, Острог –1937 )- відомий український поет, громадський діяч, автор поетичних книг “Життя”, “Ватра”, “Полин” тощо. У віршах оспівував рідний Острог. Закінчив гімназію в Острозі. Довгий час проживав в Празі, де закінчив університет. В 30-і роки повертається разом з іншими письменниками на Україну, де був репресований і загинув в сталінських концтаборах.
Пасічник Ігор Дмитрович - ректор Острозької академії, професор, доктор психологічних наук.
Паславський Петро Зигмундович (1873-1944)- визначний лікар-хірург, який з 1904 по 1944 рр. працював в Острозькій лікарні. Був делегатом 3 і 4 з'їздів хірургів Росії. В 1906 році першим в Україні видалив зоб.
Пекалід Симон (1567 –1601) – бакалавр, польський поет. В своїх поезіях прославляв м. Острог, Острозьку академію, рід кн. Острозьких. На честь Острога написав латинську поему “Де белло Острогіано”.
Первомайський Леонід (1908-1978) – український письменник і журналіст. У 1965-67 роках тричі побував у Острозі.
Перльштейн Аким (20-80-ті роки 19 ст.) – вчитель Острозької прогімназії, член-кореспондент Київської археографічної комісії. Автор наукових статей та праць про Острог. Першим ввів у науковий обіг акт поділу Острозьких маєтків 1603 року. На основі цього акту склав топографічну карту (схему) м. Острога.
Пізнюр А.В.-доктор геологічних наук, професор. Закінчив Острозьку гімназію.
Пілка Ігор Ярославович (7 жовтня 1959 р. м.Омськ) - голова районної ради м.Миколаїв, ща на Львівщині. Закінчив Львівський політехнічний інститут і направлений на роботу майстром Острозької районної шляхової дільниці. З 1982 року працює на Львівщині. 2001 року закінчив Українську Академії державного управління при Президентові України, магістр державного управління.
Пілсудський Юзеф (1867 –1935) - польський державний і політичний діяч, маршал, творець польської держави і її керівник. Під час інспекції східних кордонів певний час перебував в Острозі.
Пйотровський Віктор (?-1917) - архітектор, будівничий комплексу військових казарм і поряд з ними військової церкви в Острозі. За його проектом і наглядом проходила перебудова і реставрація католицького костьолу в Острозі, яка розпочалася 1896 року.
Плетенецький Єлісей (1554-1624) - архімандрит Печерської лаври, відомий церковний і культурний діяч, один з організаторів і фундаторів Братської школи, засновник Лаврської друкарні. Навчався в Острозькій Академії.
Позіховська Світлана Володимирівна (13 липня 1957 р. в с. Тучин Гощанського району Рівненської області). 1979 р. з відзнакою закінчила історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Т. Шевченка. Працювала науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника в Острозі, нині завідує музеєм книги і книгодрукування. Написала ряд статей для енциклопедичних видань. Постійно виступає з доповідями на наукових конференціях з питань історії, краєзнавства та історії книги. Брала активну участь у складанні тематико-експозиційних планів краєзнавчого музею Нетішина.
Понятовський Станіслав Август (1732-17987) – останній польський король (1764-1795), ліквідував орден єзуїтів в Польщі. В1781 році відвідав Острог, Берестечко, Вишнівець, в якому мав зустріч з російським царем Павлом, який подорожував по Волині і Поділлю під псевдонімом гр. Норда. Перед приїздом С.Понятовського до Острога була спеціально насипана гребля (довжина 2 км) між Вельбівно і Острогом.
Поссевін Антоніо (16 ст.) - відомий єзуїт. Як папський легат в1581 році перебував в Острозі. В листі -донесенні з Острога на ім'я папи писав “…що князь Острозький і Слуцький мають свої друкарні і школи, в яких буйноцвітом проростає схизма”.
Путов Микола Євграфович (1891-1980) - доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки, визначний спеціаліст в галузі кораблебудування. Проживав в Острозі, де закінчив Острозьку гімназію.
Равчинський Едвард – польський мандрівник. Подорожуючи з Польщі до Туреччини на деякий час зупинявся в Острозі і зробив низку малюнків м. Острога та його околиць. Серед його спадщини найбільший інтерес являє собою гравюра з видом Замкової гори, поч.19 ст.
Радишевський Михайло Онисимович, один з перших російських друкарів. Є припущення, що народився в с. Радошівка (нині Шумський район Рівненщини). З Острога до Москви переїхав 1586 року зрілим майстром палітурництва та книгодрукування. Ймовірно, що освіту здобув у Острозі в другій половині 1570 р. - першій половині 1580-х років. Досконало володів книжною слов’янською мовою. В Москві відновив після 12-річної перерви книгодрукування. Під його редакцією вийшли книги “Євангеліє” 1600 року та “Устав церковний” 1610. Радишевський займався також фортифікацією: будував фортеці, прокладав підземні ходи, керував будівництвом колодязів. Уклав унікальну “Воинскую книгу”.
Рафальский Лука Михайлович (помер у 1886 р) - автор краєзнавчого нарису “ Путешествие по Острожскому уезду Волынской губернии в 1854-1865 гг.”.
Рейн Георгій Єрмолаєвич (1867-1925) – доктор медичних наук, академік, лейб-медик російського імператорського двору, з 1883 року очолював кафедру акушерства і гінекології при Київському університеті, організував першу акушерську школу в Україні. (м. Київ). Член 14 академій наук світу. З 1907 по 1914 рр., щорічно відпочивав в м. Острозі, де особисто робив складні операції і безкоштовно лікував хворих. У 1914 році оперував поранених солдат в Острозькому польовому лазареті. Був знаним пацифістом.
Рисаков (Ромашкан) А.О. (1897, Острог-?) – доктор географічних наук, професор, автор монографій по країнах Скандинавії. Співавтор підручників з нової історії.
Ролле Ю (Анатолій Йот) (1830-1894) - відомий польський історик, краєзнавець, письменник, лікар, котрий постійно жив у Кам'янці-Подільському. Багато праць присвятив історії Волині. Декілька разів бував у Острозі, про який опублікував есе.
Романюк Віктор Степанович (18 листопада 1938, Завизов, що біля Острога)- український поет. Працював у Межирічі. Отримав дві освіти: економічну та педагогічну у Львівському торгово-економічному інституті та Дрогобицькому педінституті. З 1990 по 1994 рр.- народний депутат України. Заслужений працівник культури України (1980). Активний член НРУ. Автор поетичних збірок “Тривожні зіниці”, “Калинові коні”, “Крила буднів”, “Високосний вік”, “Голосом зернини”, “Вічний верховинець", ”Горинь”.
Сакович Касьян (1578-1648) - церковний діяч, письменник-полеміст, короткий час працював у Острозькій Академії. Був ректором Київської братської школи.
Сальський Володимир Петрович (28 липня 1885 р. м. Острог- 5 жовтня 1940 р.) - генерал, військовий міністр УНР. У 40-х роках підтримував тісні зв'язки з ОУН-УПА, як член уряду УНР в екзилі. Навчався в Острозі. Проходив військову службу в чині підпоручика в Острозі у 126 Рильському полку. Був нагороджений Хрестом С.Петлюри. Після 1920 року живе за кордоном, в основному в Польщі.
Семенюк Ф.В.- доктор фізико-математичних наук, професор. Закінчив Острозьку гімназію.
Сендульський Аполлоній Дорофійович (1830 р. с.Сивки на Острожчині -1882) - церковний і громадський діяч, священик, краєзнавець. Автор історико-краєзнавчих нарисів про повітові міста Волині –Острог, Ізяслав, Полонне, Ляхівці, Корець тощо. Працював священиком у рідному селі.
Сербов Г.П. (1930) - журналіст, краєзнавець, випускник Острозької школи №1. Живе у Рівному. Автор краєзнавчих нарисів “Рівне”. “Туристична Рівненщина”.
Скарга Петро (Петро Павенський) (1536 –1612) - польський релігійний і громадський діяч, відомий оратор, єзуїт, фанатичний проповідник войовничого католицизму, предтеча і активний діяч Брестської Унії 1596 року перший ректор єзуїтського колегіуму у Вільно (засн. 1596). Автор книги “Про єдність костелу…”, яку присвятив кн. В.-К. Острозькому. П.Скарга декілька разів перебував у Острозі, намагаючись правдами і неправдами залучити кн. Костянтина до лона католицької церкви.
Скуратов О.А. - архітектор, за проектом якого у 1879 році була побудована дзвіниця Братської церкви св. Кирила і Мефодія в Острозі (на території теперішньої Острозької академії) на яку розмістили дзвони, які були спеціально закуплені для цієї справи у Москві. Загальна вартість будови (з пожертвувань) становила 7 тисяч крб. Дзвіниця зруйнована польською владою у 30-х роках.
Смотрицький Мелетій (Максим) Герасимович ( псевдонім Феофіл Орфолог, 1572, Смотрич - 17 грудня 1633 . Дермань) - видатний український вчений-лінгвіст, полеміст, громадський діяч, син першого ректора Острозької Академії Герасима Смотрицького, автор “Граматики словенської мови”. Багато приклав зусиль для справи утворення українського патріархату. Їздив до колишнього вчителя по Острогу патріарха Лукаріса. На схилі життя переходить в уніатство, стає ігуменом Дерманського монастиря, в якому і похований. На фасаді монастирської церкви на честь Мелетія Смотрицького встановлено меморіальну дошку.
Смотрицький Герасим Данилович (? Смотрич на Хмельниччині -1594,Острог) громадський діяч, письменник. Батько М. Смотрицького, перший ректор Острозької Академії, співтворець знаменитої Острозької Біблії (1581), автор першої друкованої пам'ятки полемічної літератури “Ключ царства небесного”, а також “Календар римски нови”.
Смущинський В.І., кандидат політологічних наук, м. Острог.
Соловйов В.М. (1798 – 1871) – декабрист, офіцер Чернігівського полку, один з організаторів його виступу. Член Товариства об'єднаних слов'ян, один з найактивніших і безкомпромісних членів. Після громадської страти в Острозі, засуджений до страти, яку замінили довічною каторгою.
Сосновський Томаш-Оскар (12 грудня 1810 с. Новомалин на Острожчині -1888) – скульптор з світовим ім'ям. Разом з братом навчався у Кременецькому ліцеї. Учасник польського повстання 1830-31 рр. Художню освіту здобув в Німеччині та Італії. З 1846 року професор Римської Академії св. Луки. Головний інспектор мистецьких закладів Італії. Скульптури Сосновського зберігаються в Острозі.
Сперендіо Петро (16 ст.) - архітектор, будівельник. За походженням італієць. Жив у Острозі. Народився в Швейцарії. Був одним з творців знаменитих Острозьких башень (Круглої, Луцької, Татарської), а точніше їх аттікового завершення ( корони-шапки).
Старовольський Шимон (1588-1656) – польський історик і літератор. Вихователь синів кн. К.-В.Острозького. Залишив багато описів Волині в т.ч. Острога.
Стефанович Олекса Коронатович (5 жовтня 1899, с. Милятин Острозького повіту - 4 січня 1970, Давид-Брук біля Нью-Йорка, США) - письменник еміграції. Закінчив 1914 р. духовне училище в Клевані, у 1919 – Волинську духовну семінарію в Житомирі. Захистив докторську дисертацію “А.Метлинський як поет». У 22 роки виїхав до Праги, далі - в Америку. Друкувався у Львівській періодиці. Надрукував кілька книг поезії.
Ступницький Леонід С. (1892-1944)- генерал-хорунжий, нач. штабу УПА-Північ (відомий як генерал Гончаренко). З 1922 року постійно з родиною проживає у м. Острозі, працював в Бабині, Мізочі на цукрових заводах як інженер. В рядах УПА з весни 1943 року. Загинув в боях на Острожчині. Захоронений в с. Дермань.
Сулгак-П'ятигорець (?-1578)- козацький ватажок, який відзначився під Межиріччям у 1578 році в час битви з татарами, які напали на Волинь. На чолі 300 козаків обороняв перед ордою Межирічську фортецю протягом доби, до підходу княжого війська. В цій битві загинули всі козаки разом з П'ятигорцем.
Сухинов Іван Іванович (1795 –1828) – декабрист, офіцер Чернігівського полку, близький до Товариства об'єднаних слов'ян, з 1825 року член Південного Товариства декабристів. Один з організаторів і керівників повстання Чернігівського полку. Після громадянської страти в Острозі засуджений до страти, яку замінили довічною каторгою. Перебуваючи на каторзі, вчинив спробу підняти повстання, за що був засуджений до розстрілу. Покінчив життя самогубством.
Теодорович Микола Іванович (1856, Гродно – 193?) - видатний історик-краєзнавець Волині, педагог, церковний діяч, член Подільського археологічного товариства (1891-1920). Закінчив 1879 р. Литовську духовну семінарію, 1883 р.- Петербургську духовну академію. Працював у Кременці. У головній праці “Волинь. Історико-статистичний опис церквів і парафій” подає відомості про 1850 поселень.
Ткач Іван Олексійович (1933) – журналіст, педагог, краєзнавець. Автор краєзнавчого нарису про Острог. Працює у Острозі.
Ткачук Степан Оксентійович (28 листопада 1939 р. с. Золотолин Костопільського району Рівненщини) - член Спілки журналістів України, заступник редактора міської газети “Замкова гора”. Освіта вища. Працював у Сарненській та Червоноармійській районних газетах Рівненщини. З 1970 р. на журналістській роботі в Острозі.
Токарєв В. - архітектор, за проектом якого відбудувався з руїн Богоявленський собор у Острозі в 1886-1891 роках- визначний пам'ятник архітектури 15 ст., який був спалений у 1648 році. Дзвіницю до Богоявленського собору було побудовано за проектом архітектора А.Павловського у 1905 році.
Трофімчук Ол. - український співак (тенор). Відомий по дуету з Л.Маковецькою, який записано на платівку “Зорі вкупані в щасті”. Знявся в музичному фільмі “Осіннє золото”. Народився в с. Михалківці на Острожчині.
Тучемський Михайло Андрійович (1870-і -1945.) – церковний і громадський діяч, настоятель Богоявленського собору в Острозі, краєзнавець, один із засновників Товариства князів Острозьких, а також Острозького краєзнавчого музею ( офіційно відкритий 24 серпня 1916) . Автор багатьох краєзнавчих розвідок., зокрема “Сторожевой замок князей Острожских в городе Остроге Волынской губернии, в современном нам состоянии”. 1922 року покинув Острог.
Ундір Олесь (Олександр) Олексійович (1953, на Тюменщині) - поет, автор збірки віршів “Материнка” (1996). 1979 р. закінчив Острозьку середню школу, далі – Рівненський педінститут. Працював у Острозькій школі-інтернаті.
Федоров (Федорович) Іван (1525-1583) - російський першодрукар. Був у Старокостянтинові. Друкував у Москві, Львові. Заблудові, але найплідніше працював у Острозі. Тут з 12 найменувань надрукованих ним книг видруковано шість, в тому числі знамениту “Острозьку Біблію”.
Філончиков М.М. – вчений-медик, військовий лікар, який служив у Острозі з 1901 по 1911 рр. в 126 піхотному полку, після чого переведений до Оренбургу. Вперше в світовій практиці для обробки ран застосував йод, про що писав в 1904 році у військово-медицинському журналі. Це дістало свою спеціальну назву в медицині як “Метод Філончикова”.
Ханенко М.С. (1620- 1680) – гетьман Правобережної України (1670-1674), яким став після того, як провалились переговори між Польщею і П.Дорошенком, що проходили у 1670 році в Острозі. Цим скористався Ханенко, який терміново прибув до Острога, погодився з усіма польськими вимогами і підписав угоду. Тут же в Острозі Ханенко був затверджений гетьманом Правобережної України і з рук польського короля Вишневецького Міхала Корібута одержав клейноди. В 1673 році П.Дорошенко розгромив Ханенка під Стебловом і той утік на Лівобережжя під руку І.Самойловича, одержав від царя маєтності і відійшов від політичної діяльності.
Хведась Анатолій Олексійович (1945) – музеєзнавець, краєзнавець, кандидат історичних наук, автор багатьох праць з музеєзнавства і краєзнавчого нарису про Острог.
Хмельницький Богдан Зиновій (1595-1657) - гетьман України, визначний полководець. Разом з військом і прославленими полковниками у роки визвольної війни 1548-1654 рр. звільняв Поділля та Волинь від шляхтичів. В грудні 1648 року, повертаючись з-під Замостя до Києва, зупинявся в м. Острозі, де написав свій знаменитий Універсал, який був першим мирним договором молодої Української держави.
Ходкевич Анна-Алоїза кн. Острозька (1601-1654) - онука князя К.-В.Острозького, відома гонителька православ'я. Княжила з 1620 по 1654 рр. Оточила себе єзуїтами, яких до Острога спровадив її дядько Януш в 1612 році. Викликала до себе люту ненависть з боку острозьких міщан, яка переросла у відкрите повстання. Воно вибухнуло на Великдень 1636 року, але було жорстоко придушене. За її примхою в Острозі був побудований єзуїтський монастир з костьолом ім. Лойоли при ньому та колегіум для навчання шляхетських дітей в дусі вірності католицизму і Короні. В 1648 році вивезла з Острога більш як на 50 возах всі скарби і прах свого чоловіка у Краків, і більше сюди не поверталась.
Ходкевич Ян Кароль (1560-1621) – великий литовсько-польський магнат, державний і політичний діяч, великий гетьман Литовський, воєвода Віленський, чоловік Анни-Алоїзи кн. Острозької. Засновник Заблудівської друкарні. Брав участь у ліквідації повстання під проводом С.Наливайка. Командував військами в битві під Хотином, де й помер в 1621 році. Цю битву переможно завершив П.Конашевич-Сагайдачний. 1622 року Ходкевич Ян похований в Острозі в крипті католицького костьолу, а після завершення будівництва єзуїтського костьолу перезахоронений туди. 1648 року його прах перевезли у Краків. А в 1723 році разом з прахом Анни-Алоїзи знову перевезений до Острога.
Хотовицький Степан Хомич (1796 - 1886) - основоположник вітчизняної педіатрії, професор акушерства, судової медицини і медичної поліції. Навчався у духовній семінарії Острога.
Швед Олександр Йосипович (1922, м.Любар - 2003 р.). Пройшов війну. Після війни працював у Костополі редактором газети, у Острозі з 1965 р відповідальним секретарем “Зорі комунізму”. Автор кількох етнографічних збірок.
Шевченко Тарас Григорович (1814-1861 )- великий український поет, мислитель, художник, академік. У 1846 році за завданням Київської археографічної комісії відвідав Волинь: Корець, Острог, Дубно, Верба, Берестечко, Кременець, Вишнівець, Почаїв. Пам’ятники на Рівненщині встановлені у Гощі (1956), селищі Мізоч Здолбунівського району (1957), в Острозі (1963). Автор усіх – скульптор Л.Л.Бізюк. Меморіальна дошка на краєзнавчому музеї м.Острога.
Шевчук Іван Степанович (27 листопада 1933, с.Білашів Острозького району) - заслужений працівник культури України, кандидат філологічних наук, збирач і дослідник усної творчості Полісся, автор багатьох наукових і публіцистичних робіт у цій галузі. Закінчив Дубненське культосвітнє училище, філфак Рівненського педінституту. Проректор з наукової роботи Рівненського інституту культури.
Шишацький Варлам – архієпископ Могильовський. До 1805 року був архієпископом Острозьким, а пізніше Волинським і Житомирським. У 1796 році за його участі відкрита Волинська духовна семінарія в Острозі, опікуном якої залишався довгий час. У 1812 році відмовився від присяги на вірність російському цареві і присягнув Наполеонові, за що у 1813 році був засуджений Синодом. Позбавлений сану і висланий ченцем у Чернігівський монастир.
Шлейфер Г.П. – архітектор, за проектом якого побудовано в Острозі (1865) семінарію з комплексом допоміжних будівель. Пізніше у цьому будинку розмістилась чоловіча гімназія, Острозька сш №1, нині зош №2.
Шпізель Рафаіл Срулевич, кандидат медичних наук, мешканець Острога, автор численних публікацій краєзнавчого характеру.
Шугаєвський М.С. (1872-1927) – визначний діяч українського національно-культурного відродження, педагог. Від початку і до кінця існування УНР займав високу посаду в одному з департаментів Генерального Секретаріату народної освіти. З 1920 року проживав в Острозі, де очолив “Просвіту” і працював вчителем в школах міста. Автор низки вистав для театру шкільної молоді. Уклав декілька збірок українських пісень.
Шумовський Петро – вчений історик, автор багатьох історичних праць : ”Князь Костянтин Острозький”, “Острог”, тощо. Закінчив Острозьку гімназію. У 1917 році заснував при гімназії спортивно-військове Товариство “Січ ім.Івана Богуна”. Народився в с. Мирогоща Дубнівського району.
Шустерук Захар Сергійович (15 липня 1948 р. с. Бродів) - старший викладач права Львівського аграрного університету. Автор понад 20 наукових праць на правову тематику. Закінчив Львівський будівельний інститут та Львівський національний університет ім. Франка.
Юхимович Василь (1924) - поет, журналіст, заслужений працівник культури. Автор багатьох поетичних збірок, книжок гумору, щедрівок і весільних пісень, збірок пісень тощо. У 1956 році перебував у творчому відрядженні в м. Острозі. Народився в с. Синга Коростенського району на Житомирщині.
Яблоновський Кароль, з 1802 одноосібний власник Острога, після придбання у Тадеуша Чацького другої половини міста.
Яновський Феофіл Гаврилович (12 червня 1860 с. Миньківці на Дунаєвеччині- 8 червня 1928 під час захисту дисертації свого учня, Київ) – академік з 1925 р., медик, інфекціоніст, засновник української школи фтизіатрії. До революції часто перебував у Острозі (мав невеличкі маєтки в Могилянах та інших селах повіту). Певний час (три роки) навчався в Острозькій гімназії. Знав німецьку, французьку, англійську мови. Працював в лабораторіях Луі Пастера та Еріха Коха. Його ім’я присвоєно інституту туберкульозу та пульмонології.
Яновська Ольга Дмитрівна (3 лютого1900, Острог- 2 жовтня 1998, Москва, похована в Острозі) - відома українська художниця. Народилась в Острозі в сім’ї службовця Дмитра Гавриловича Яновського. Мати померла у два роки. Батько з службових справ часто переїжджав, але щоліта Ольгу привозили до Острога до сестри батька Марії Гаврилівни. Вчилась в жіночому училищі в Білостоці, згодом у Київській жіночій гімназії і жила у дядька Феофіла Гавриловича. Закінчивши гімназію, певний час вчилась у Київському художньому училищі. Кинувши заклад, вступає на економічний та юридичний факультети вищих жіночих курсів. Знайомиться з родиною Булгакових (Михайло-майбутній письменник). Виходить заміж за Якова Тарнавського, нащадка відомих поміщиків-меценатів. Яков під час революції виїздить за кордон, а вона лишається в Одесі, згодом у Москві. Вчиться у студії Машкова і 1929 року стає членом Асоціації художників революції, викладає в класі живопису в Московському художньому інституті та на графічному факультеті інституту образотворчих мистецтв. Під час війни пише полотна “Пісня”, ”Переправа через Дніпро”, портрети партизанок. Після війни часто буває в Острозі, де пише полотна “Замкова гора”, “Дорога з Межиріча до Острога після дощу”, “Вигляд на собор з кладовища” та ін.
Картини виставлялись у Берліні, Відні, Осло, Варшаві, Венеції… Твори зберігаються в Третьяковській галереї, художніх музеях Саратова, Пермі, Луганська, Львова. Найбільше ж в Острозі.
