Наставник

Людині повезло, якщо її доля осяяна мудрістю особистості, що довгі роки слугує за взірець. На моєму шляху такою людиною був і залишається Дмитро Іванович Мельник – учитель за фахом і наставник за життєвим кредо. З шкільних років вважаю його своїм дороговказом і за його рекомендацією свого часу обрав фах викладача німецької мови, про що жодним чином не шкодую. Час вже виніс мене на пенсі­йний берег, а я маю щастя спілкуватись з Дмитром Івановичем дотепер, коли на його  календарі чітко вималювалась поважна дата - 96.

Він народився 25 лютого буремного 1919 року в селі Паланка на Брацлавщині Вінницької області у багатодітній сім’ї. Жага до навчання вела його від сільської до районної школи, а 1935 року Дмитро став студентом історичного факультету Харківського педагогічного інституту. З 1938 року на педагогічній ниві. Але вже наступного року він червоноармієць, курсант полкового училища в Єлабузі. Отримавши початкові ази військової науки, потрапляє на радянсько-фінську війну, пізнає фронтові незгоди. Воював і під час Великої Вітчизняної у складі 20 окремого стрілецького батальйону, захищав Можайськ, Калінін, Сталінград, Вязьму.  Під Вязьмою був поранений. Має військові нагороди. У листопаді 1945 демобілізований. Повернувся на роботу в с. Глібов. 1957 року закінчив Київський інститут іноземних мов. Відмінник народної освіти, старший вчитель, дослідник історії краю, і села Глібов зокрема. Делегат IV з’їзду вчителів України від Хмельницької області. Підготував до вступу на факультет іноземних мов 16 учнів, серед яких був і я.

З 1988 року Дмитро Іванович на пенсії. Саме відтоді наші шляхи перетнулись знову, адже вчитель переїздить на проживання у Нетішин. Тут він проводить військово-патріотичне виховання серед учнівської молоді, є активістом міської організації ради ветеранів. Можна позаздрити його оптимізму, розважливості, добропорядності. Здоров’я, вам, вчителю!

Петро Шелепало,

голова ради ветеранів м.Нетішин