Молодий та завзятий
Робочий день у ремонтно-механічному цеху енергоремонтного підрозділу Хмельницької АЕС, зазвичай, розпочинається з доведення виробничих завдань для всього персоналу підрозділу. Роботи вистачає, як у міжремонтний період, так і під час ремонтних кампаній, коли є потреба у виготовленні запасних деталей для інших служб енергоремонтного підрозділу.
Цікаво спостерігати як спеціаліст вибирає металеву заготовку, фіксує її у патроні, а через мить від різця донизу падають блискучі металеві спіральки. Промайне хвилька-друга - і токар тримає у руках нову запасну деталь. Одну з них я помітив у руках фрезерувальника Ярослава Топінка, спостерігаючи за його роботою.
- Це один з наймолодших наших працівників, - уточнює майстер Леонід Русаков. - Лише два роки трудиться у нашому колективі, а вправності, як мовиться, дай Боже кожному. Ось маю вручити йому посвідчення про присвоєння кваліфікації «Верстатник широкого профілю».
Ярослав Топінко народився в селі Оженин Острозького району. Тут закінчив місцеву школу, згодом навчання продовжив у Рівненському професійному ліцеї, де набув ази роботи з металом. Перша його виробнича практика пройшла в колективі ремонтно-механічного цеху Хмельницької АЕС. Це були своєрідні «оглядини» - досвідчені працівники придивлялись чи не обрав, бува, хлопець свою професію випадково. Хвилювався, переймаючись як швидко адаптується в новій ролі Ярослав його старший брат Олег Топінко, який трудиться у цьому підрозділі ковалем. Але сумніви розвіялися швидко, бо всі помітили, що молодий фрезерувальник ставиться з любов’ю до металу і прагне постійно вдосконалювати свої навики.
- З Ярослава люди будуть, - лаконічно сказав його колега.
Перший день роботи в ремонтно-механічному цеху Ярославу Топінку запам’ятався на все життя. Тут майстерня займає велику площу, вражає компактне розміщення різних верстатів та пристроїв, за якими вправними і точними рухами токарів створюються запасні деталі, що так необхідні для своєчасного проведення ремонтних робіт. Сторонній людині здається, що з металом працювати дуже просто, але це зовсім не так. Ярослав пригадав, як у професійному ліцеї йому вперше довірили обробку металу. Хвилювався неабияк, але все вдалося. Найбільшою винагородою тоді стала схвальна оцінка його роботи майстром виробничого навчання.
У ремонтно-механічному цеху Ярославу Топінку довіряють оперативні та важливі роботи з виготовлення запасних деталей для проведення ремонтних кампаній. Начальник підрозділу Микола Карауш впевнений, що той не підведе.
- Я постійно радію успіхам Ярослава, - каже з гордістю його брат Олег, - коли потрібно, допомагаю
Родину Топінків можна вважати «технічною» династією. Тато Ярослава та Олега Ярослав, який передчасно пішов із життя, тривалий час слюсарював в Острозькому ремонтно-транспортному підприємстві. Не один трактор полагоджено його руками. Неабиякі здібності технічного винахідника та раціоналізатора постійно проявляв рідний дядько Василь, який самотужки зібрав не одного мінітрактора. Добра пам’ять залишилась в Оженині і про сільського коваля з Ярославової родини, діда Ананія. У Топінків, як сімейну реліквію, зберігають металеві вироби, виготовлені його руками.
На ХАЕС розпочалась ремонтна кампанія на першому енергоблоці. Свою частку у її проведення внесе колектив, в якому працюють брати Ярослав і Олег Топінки.
Олександр Шустерук
