Просто Клим Васильович

Клим Васильович Спаський народився у воєнну добу: рвались міни, вирував тиф та педикульоз, а новонароджений причаївся в руках матері Лідії Іванівни і чекав благословення божого та земного. Земне благословення було в неземній любові матері, яка жадала своїм синам  Микиті та Климу добра і любові.

Вони зростали під променями її світлого ставлення до життя і визначали дорогу у майбутнє за власним бажанням. Старший тяжів до математики і мандрівок, а відтак його покликанням стала геологія. Клим також відчував потяг до вільного і досить важкого життя, бував в експедиці­ях, цікавився магнітними аномаліями у земній корі, носив мірну лінійку та вправно вираховував ізолінії на карті. Перед службою у Збройних Силах разом з братом півроку побродив горами Кавказу. Далі – в армії. Служив на Уралі у будівельному батальйоні. «Два солдати із будбата замі­няють екскаватор», - гласить військове прислів’я. Перекидав десятки тонн землі, намерзся у сорокаградусні морози. Задніх не пас, під час своєрідних змагань у підрозділі отримав знак «Кращий землекоп».

Звільнившись у запас, Клим ще рік перебуває з братом у експедиції на Львів­щині.

Одного разу виміряв з напарником площу місцевості, запрацювався так, що й не помітив, як природа раптово здійснила марш-кидок із зими у весну. Все навкруг затопило, вибиратись треба було напрямки через проталини.  В намоклій шинелі став перебиратись через потічки, а згодом і річку. Лід надламується, течія під ним намагається збити з ніг. Дістався до дерева, яке перегнув на інший берег, перебрався. В краї була епідемія грипу, але він і товариші по екстриму не захворіли. Йому було цікаво – чому?

Отже, пішов у медицину. Це було певне нахабство, бо з трієчним атестатом вступати у медичний вуз наважувались одиниці. А він здав усі про­фільні екзамени на відмінно, і дуже класно списав твір про Леніна у творчості Маяковського та Горького. Відтак навчався у групі кращих. Щороку під час канікул – у експедицію, здебільшого на Кавказ. Зазначимо, що матуся, знана художниця і великої душі людина, залюбки мандрувала із своїми орлами Казахстаном, Киргизією, у Кавказьких горах. Клима бентежило, коли вона піднімалась на трикілометрові хребти. Але помітив, що саме в горах кудись зникає її хвороба серця. Знання геології та медицини, спостереження за навколишнім світом навели його на думку, як діагностувати певні хвороби, зокрема серцеві. В Дагестані багато гарних жінок. Він підвів під красу власну теорію, що краса проявляється там, де є від'ємний потенціал. Це стосується фізичних процесів і біологічних однаково. Аби пересвідчитись у теорії і перевірити здогадку, ходив у забі­йний цех м’ясокомбінату, здійснював заміри, перевіряв цифри на померлих, відвідуючи трупарню. Нічого не поробиш – професія медика балансує на потенціалах між життям і смертю.

В Інтернеті «гуляє» коротка стаття «Решение вопроса происхождения волны U», автором якої є Клим Васильович. Один з відгуків звучить так:  «Стаття вогонь! Накінець я зрозумів те, чого не пояснили в універі...». Інші відгуки не такого емоційного забарвлення.

Одного разу я попросив колегу Клима Васильовича по СМСЧ-4 зробити і мені перевірку стану здоров’я. Вона сказала, що на цій апаратурі, яку має Клим Васильович, це неможливо. «То тільки він вміє розрізняти по зірках...».

На Кавказі молодий доктор мав певну практику, адже зустріти лікаря у Гунібі, чи Хунгазі – велика вдача.  Одного разу в експедицію прискакала на коні дужа гарна юнка і безапеляційно наказала їхати з нею. В Гунібі в пологах помирала жінка. Завадити смерті практично було неможливо, та й інструменту у лікаря, крім стетоскопа, ска­льпеля та шприца, не було. Спаських запрошують до міс­цевого муфтія. З його згоди величезним ключем від­крили один з амбарів, де й знайшлись необхідні інструменти. Не виключено, що це був інструмент, яким користувався відомий лікар Микола Іванович Пирогов. Він прибув у Дагестан в розпал Кавказької війни з набором інструментів, аби лікувати і російських солдат і місцеве населення.

У найважчих гірських умовах Дагестану вперше в історії медицини Пирогов впровадив у світову хірургічну практику масове ефірування поранених і хворих, що визначило в подальшому головний напрямок його лікарської діяльності і зробило його творцем сучасної військово-польової хірургії. Кажуть, Пирогов лікував когось із абреків, за що отримав коня й інструменти, виготовлені за зразком.

Помогла ж породіллі Лідія Іванівна Спаська, яка обмотала жінку снопом, дала якесь питво і та самостійно розродилась. А ще вона написала з муфтія портрет.

Після закінчення вузу Клим Васильович «подався за довгим рублем»  у будівельний загін на Далекий Схід. Відтак у Здолбунів, куди був розподілений після інституту, не потрапив, бо місце вже було зайняте. Знайшлось міс­це у Острозі, де до 1989 року займався лікарською справою та діагностикою. Напевно, у Нетішин потрапив би раніше, бо ж в СМСЧ-4 знали, що спеці­аліст він гарний. Тодішній начальник медсанчастини Олександр Андрєєв приїхав переманювати фахівця. Був суботник. Клим Васильович з лопатою колупався у якомусь септику, мав вигляд бомжацький. Спілкування не відбулось...

Отже, Спаські жили в Ровно, щодня їздили в Острог. На­родився син Володя. Жінка сказала, що відтепер все має бути не так. І Клим Васильович вирішив пов'язати життя з  Нетішином. Цього разу О.Анд­рєєв зразу підписав заву. І дружині також. І пообіцяв вирішити питання житла.

Сусідка, нині медсестра, дивлячись на їх життя в Нетішині, казала: тут у мене сметана прокисла, то ви подиві­ться, а ще сало не знаю куди діти… Його славна матуся вважала, що найкраще відчуття для людини – відчуття вдячності.

Він багато років досліджує стан здоров’я працівників  Хмельницької АЕС, працюючи фізіологом 1 категорії відділу психолого-педагогічного і фізіологічного забезпечення НТЦ ХАЕС. Неспішно, грунтовно, із знанням справи. Працівники, що приходять на зміну, стають до керма управління високотехнологічного обладнання, мають бути у гарних фізичних кондиціях. До його рекомендацій прислухаються, з ним радяться. Він неспішний у висновках, бо знає, що медичні висновки – це лише вершина айсберга на ім’я здоров’я.

Одного разу на прийом у СМСЧ-4, де Клим Васильович має практику, прийшла жінка, настільки хвора, що не допомогли їй професори та клініки з високим ім’ям. Після обстеження і бесіди він виписав рецепт латиною приблизно такого змісту: вода + вода джерельна + вода мінералізована на воді гірських джерел. Сказав, що  такі ліки практично дістати неможливо. Проте жінка запевнила, що за будь-які гроші вирішить проблему.

І вона вилікувалась, і згодом дякувала Климу Васильо­вичу. Виявилось, що ніхто не годен був розібрати суть цього рецепту, аж поки у Львів­ському музеї-аптеці фармацевт зрозумів у чому суть і підіграв автору рецепту. Він сказав, що дістане ліки через два тижні. Це буде дороге задоволення, але...

Коли я запитав, як довго буде Клим Васильович на роботі, аби зустрітись для розмови, він впевнено відповів – до 2050 року...

Віктор Гусаров