Про котельню дбають і про рибу не забувають
Гідротехнічний цех Хмельницької АЕС є одним із найбільших за територією обслуговування. Під опікою його працівників перебувають десятки кілометрів комунікацій водотеплопостачання, важливі для експлуатації енергетичного об’єкта системи забезпечення охолодження обладнання, водосховище та допоміжні споруди для його обслуговування. Функціонування такого великого господарства здійснюється під керівництвом начальника гідротехнічного цеху Віктора Турицького. Під час вівторкових зустрічей він розповів про будні підрозділу.
- Для нас наразі важливо провести лагодження котлів пускорезервної котельні, - зауважив Віктор Іванович, - вже завершено капітальний ремонт третього парового котла, днями виведено в ремонт п’ятий та шостий водонагрівальні котли. Ці процедури проводяться згідно із затвердженими графіками, ремонтні служби повністю забезпечені запасними деталями. Це важливі технологічні операції, бо пускорезервна котельня має бути повністю підготовлена до проведення осінньо-зимового періоду на першому та другому енергоблоках. Якщо пригадати історію, то першим пусковим об’єктом Хмельницької АЕС, яка перебувала у стадії спорудження, була саме пускорезервна котельня. Спочатку нею опікувались турбіністи. У жовтні 1982 року запрацював перший паровий котел і теплофікаційна установка в комплексі з допоміжним обладнанням.
Тривала експлуатація лише одного енергоблока нашої електростанції засвідчила, що пускорезервна котельня є надзвичайно важливим об’єктом. Особливо під час проведення планово-попереджувальних ремонтів. Траплялися випадки, коли у період опалювального сезону зупинявся енергоблок, і подача тепла у виробничо-господарські приміщення, житлові будинки залежала від злагодженої роботи колективу, що опікувався роботою котлів.
- Вікторе Івановичу, стабільна та безпечна робота діючих енергоблоків залежить від якісного охолодження агрегатів та систем, здійснюваного за допомогою води водосховища. Який стан справ на цьому об’єкті?
- Один з підрозділів цеху - дільниця гідротехнічних споруд, працівники якої обслуговують ставок-охолоджувач загальною площею водного дзеркала понад 20 квадратних кілометрів, земляну греблю, підвідний та відвідний канали, дренажний канал земляної греблі, 10 одиниць плавзасобів із базою стоянок, насосну станцію фільтраційних вод, насосну станцію додаткових вод, об’єднану дренажну насосну станцію, бризкальні басейни, закриті відвідні канали, три водомірні пости на річках Гнилий Ріг та Горинь та інші гідротехнічні споруди. Від колективу дільниці значною мірою залежить безпека експлуатації діючих енергоблоків, охолодження яких відбувається за рахунок води водосховища, в якому акумульовано 120 мільйонів кубометрів рідини. До технологічного стану гідротехнічних споруд прикута увага не тільки контролюючих органів, а й громадськості, ЗМІ. Колектив дільниці постійно доводить, що всі об’єкти, якими він опікується, знаходяться у належному стані та перебувають під ретельним контролем. Цьогоріч поставлено завдання розпочати процедури щодо поповнення запасів водосховища. Нагадаю, що минула осінь була посушливою та й зима не порадувала достатньою наявністю снігу. Це спричинило обмежене надходження води до ставка-охолоджувача. За підрахунками спеціалістів, до кінця нинішнього року нам потрібно поповнити його запаси в межах 10 мільйонів кубометрів води. Вже є відповідні дозволи та погодження від низки контролюючих державних органів. Ця процедура буде поетапною і не вплине на рівень води річки Горинь.
- Важливим показником є й якість води.
- Вода, яка використовується для охолодження діючих енергоблоків Хмельницької АЕС, має відповідати встановленим нормам. Для працівників гідротехнічного цеху це аксіома. Біологічний і фізичний стан ставка-охолоджувача багато в чому залежить від діяльності дільниці біомеліорації, основним завданням якої є вирощування та запускання у водойму цінних видів риб, які своєю діяльністю допомагають обмежити розвиток біологічних перешкод у роботі Хмельницької АЕС. Забезпеченню біологічної меліорації водойми сприяє інкубаційний цех, до складу якого входять виробничі приміщення, рибоводні ставки, садкові понтонні секції та допоміжне обладнання, необхідне для штучного розведення коропових та рослиноїдних риб (білий та строкатий товстолобики, білий амур). Нещодавно ми випустили у ставки вісімсот тисяч штук личинок коропа для доведення його до відповідних вагових кондицій – не менше 15 грам. Так згодом буде поповнено рибні запаси водосховища. Зараз триває інкубація білого амура, а згодом - товстолоба та чорного амура. Щодо останнього, то його розведення стало нагальною потребою. Десять років тому атомники зіткнулись із проблемою забивання великою кількістю черепашника захисних сіток на блочних насосних станціях. Тоді спеціалісти вперше довідались, що у водосховищі масово розмножився молюск дрейсена. Його поява викликала велике занепокоєння. Першим етапом було механічне очищення бетонних схилів у підвідному каналі, а потім у водойму запустили природного ворога дрейсени – чорного амура. Його вирощування на рибному господарстві дільниці біомеліорації розпочалося після рекомендацій спеціалістів Інституту рибного господарства України. Варто зазначити, що зі своїми «обов’язками» чорний амур справляється добре – кількість дрейсени помітно зменшилась, це позитивно вплинуло на експлуатацію теплообмінного обладнання. Цю рибу було завезено із Ладижина. Так трапилось, що нині ми єдині в нашій державі розводимо чорного амура. Це є певною відповідальністю за збереження його популяції.
Олександр Шустерук