Творчий пiдхiд на багато лiт

Робота у начальника сектора монтажного відділу управління капітального будівництва Хмельницької АЕС Михайла Лобка відповідальна, бо пов’язана із технічним наглядом за виконанням робіт під час монтажу нового обладнання, модернізацією. Багато часу доводиться затрачати на підготовку документації з відбору підрядника. Важливим напрямком  є  контроль за до­триманням тех­ноло­гічних операцій. З посадовими обов’язками Михайло Михайлович справляється успішно, цьому сприяє багаторічний досвід роботи у підрядній організації «Теплоенергомонтаж». Останні п’ятнадцять ро­ків він трудиться у структурі управління капітального будів­ництва.

Як на сторонній погляд, робота представників інже­нерного контингенту видається монотонн­ою, мовляв, постійно до­водиться оперувати «сухими» цифрами у різних розрахунках, левову частку робочого часу займає підготовка документації. Кажуть, що саме такий стиль життя позбавляє людину прагнення до урізноманітнення свого світогляду. Але з такими твердженнями аж ніяк не погодиться Михайло Лобко. Він на прикладах  колег доведе, що серед «технарів» є бага­то творчих особистостей. Принаймні його безпосередній керівник Людмила Панасенко виробничу від­повідальність може поєднати зі співом під акомпанемент гітари, грати на якій навчилась ще у студентські роки. З численними ентузі­астами підрозді­лу інженери змістовно відпочивають, організовуючи до чергового свята справжнє театра­лізоване дійство, в якому актори – працівники­ управління капітального будівництва.

До проведення нестандартних вечорів відпочинку долучився і Михайло Лобко. Від добре розуміє сатиру і гумор і часто вносить свою лепту у розробку сценаріїв. І це не єдина творча грань Михайла Михайловича. Напевно, не всі його колеги знають, що у вільний від роботи час начальник сектора на дачі у селі Комарівка створює справжні скульптурні шедеври для ландшафтного дизайну.

Оселя героя нашої оповіді розташована на дачній території, до якої зі всіх боків підступає ліс. Він не здається вже й таким дрімучим, бо поряд споруджено кілька десятків ошатних будиночків, які «народились» у вісімдесятих-дев’яностих роках минулого століття, коли на спорудження міста енергетиків та Хмельницької АЕС прибуло багато працівників з різних кутків СРСР.

- Ось тут моє улюблене місце «дислокації», - каже Михайло Лобко, відкривши двері у великих вхідних воротах.

Спершу кожному перехожому кидається увічі плетиво винограду, який китицями звисає із сітчастої арматури, яка над подвір’ями вигнута підковою. Далі будинок із широким подвір’ям. У вічі кидається  велика ворона, що нахабно причепурилася на гілці яблуні.

- Одного разу захотілося зро­бити таку ворону. Створенню її  послужив  прототип із  дитячого мульт­фільму, - уточняє Михайло Михайлович.

За кілька кроків  від окастого і дзьобатого птаха причаївся  невеличкий вітровий млин, а поруч невеличка скульптура козака.

Господар каже, що саме на прохання дружини Наталії створити для окраси подвір’я млин, який вона побачила у якомусь журналі, спону­кало його на експерименти із виготовлення ландшафтних скульптур.

Коли оглядаєш квіт­ник,  складається враження, що там сидить жива черепаха. Вже потім розумієш, що то витвір рук майстра­.

На городі ще одне «диво природи» - лелека з лелеченям. Вони виглядають  досить реалістично.

- Бачите, один з пта­хів ушкоджений каменем, хтось пробував його на міцність. Треба негайно «залікувати», бо ж не з гіпсу фігурки виготовлені, - каже Михайло Михайлович.

Після почутого закортіло дізнатись про «секрети» виготовлення скульптур. Як з’ясувалось, до технології у майстра власний під­хід. Для виготовлення скульптурних витворів він використовує звичайний папір. Але спочатку цей мате­рі­ал повинен розмокнути до консистенції, яка нагадує глину. А вже потім ця суміш стає об’єктом «творчих маніпуляцій». Виготовити можна будь-яку скульптуру, все залежить від фантазії. Найважливішим є процес фіксації виробу. Тут скульптор-аматор використовує різні фарби, лаки, стійкі до дії вологи. Свідченням правильності такого підходу є тривале перебування його витворів просто неба. Вони не бояться ні снігу, ні зливи.

Поступово із співрозмовником ми перейшли на теми життя-буття.

- У дитинстві подібним не захоплювались? - запитав я.

- Якось не доводилось. До п’яти років  мого буття у батьків було своєрідне «циганське життя». Вони працювали будівельниками. Часто доводилось жити у пристосованих вагончиках. Здали об’єкт – і знову нове місце проживання. Більш-менш надовго вдалося осісти під час спорудження Криворізької ДРЕС.

До Нетішина Михайло Лобко за направленням прибув після закінчення енергетичного інституту.  Своєрідним «бойовим  хрещенням» стала участь у пусконалагоджувальних роботах на першому енерго­блоці, в яких брала участь його підрядна організація. Згодом він долучився до контролю за монтажем обладнання на другому енергоблоці. Завершити весь об’єм робіт завадив мораторій на будівництво нових енергоблоків. Світло в кінці тунелю з’явилось, коли інженер влився у колектив управління капітального будівництва. Через п’ять років він з гордістю розділив радість того, що другий енергоблок успішно видав в енергосистему перші «кіловати».

За роки роботи на Хмельницькій АЕС без участі Михайла Михай­ловича не відбулося жодної ремонтної кампанії, адже він постійно прово­дить технічний нагляд за під­готовкою до експлуатації нового обладнання. Саме поняття «модер­ні­зація» завжди вселяє опти­мізм: щось оновлюється, покращується, тобто йде в ногу з науково-технічним прогресом.

Кажуть, яблуко від яблуні далеко не падає. Це про сина Михайла Михайловича Андрія. Він також обрав енергетичну стезю, навчаючись у вузі. Принаймні кілька років тому ЗМІ нашого регіону згадували про нього як про призера конкурсу юних художників «Атомна енергетика і ми», який органі­зо­вує інформаційний центр ХАЕС. Зараз студенту не вистачає часу для творчості. На території подвір’я на дачі в Комарі­вці про художній смак юнака нагадують дві великі метале­ві бочки, прикрашені  веселими композиціями.

Дещо іншим шляхом пішов другий син Артем. Він мріє присвятити себе медицині. Але, як мовиться, будь-які досягнення на теренах допомоги людям також не обходяться без творчого підходу.

Михайло Лобко до перепитій життя ставиться з оптимізмом. Кажуть, що саме такий стан душі до­помагає успішно рухатись вперед.

Олександр Шустерук

Фото