Шукай мене по карті біля острова Вайгач
Дружба між Острозьким музеєм книги та Нетішинським міським краєзнавчим музеєм приносить плідні результати: щороку у нашомі місті демонструються проекти, що для поціновувачів старовини складають неабияку цінність, несуть позитивний заряд думок і створюють творчу наукову атмосферу. Цього разу у виставковій залі музейники представили книги та карти, або ж як нині вказують – мапи, що є історичною цінністю, а для знавців минувшини краю є багатим матеріалом для вивчення економічних, політичних, природніх, демографічних компонентів краєзнавства.
Директор Острозького музею книги Г.Позіховська не приховувала задоволення, що ці раритети представлено на огляд нетшинцям, адже, як не дивно, маленьке волинське село ще 1813 року було нанесене в числі населених пунктів і мало окрему карту із вказівкою земельних наділів, дорожніх трактів, що пересікали цю місцину, у тому числі і дороги, якою ймовірно пересувався Тарас Шевченко під час археографічної експедиції землями Поділля та Волині. Порівнюючи хвилясту лінію Горині бачимо невеличкі острови в її течії, які й сьогодні характеризують одну з ділянок річки а межах міста. Позначено тут і урочища, які зникли у зв’язку із будівництвом ХАЕС.
Директор краєзнавчого музею О.Кононюк звернула увагу на кілька 17-18 століть, що описують українські землі у незвичному для сучасної людини ракурсі, де «головує», тобто знаходиться вверху Крим, а решта територій лежать в нижній частині карти.
Крім польських та російських зразків географічних та політичних карт, на виставці представлено німецький екземпляр відображення Волині. Цікавими є описи земель Азії у польській транскрипції, або ж великодержавні дані про землі російської імперії. Для себе раптово знайшов звідки походить слово тартарари, яке позначає на одній з карт територію в районі сучасної Монголії.
Взагалі, вивчення топоніміки по картах дуже цікаве і подекуди виступає як єдине достовірне джерело означення місцевості. Про це говорив заступник директора музею з наукової роботи Т.Вихованець. Редактори газет «Перспектива» та «Нетішинський вісник» В.Гусаров і О.Мороз подали власні трактування певних подій, що з ними відбувались в житті. Присутні на відкритті з цікавістю порівнювали туристичні карти нашої місцевості, що також несуть масу знань для тих, хто вміє читати книгу графічних позначок. Без карти не ходили в бій військові. Практично більшість карт вироблялось саме для цієї групи людей і часто вони позначались як грифами «для службового використання», 2цілком таємно». Сучасний гугл розтаємничив найвіддаленіші куточки землі, аби ми мали можливість мандрувати світом, озброєні точним відображенням місцевості у зменшеному виді. Як колись співалось у відомій туристичній пісні: «Шукай мене по карті біля острова Вайгач».
Віктор Павлов
