Родина Далів має датське походження – його батько Йоган Христіан Даль
приїхав у Росію з Данії в 1790 році на запрошення імператриці Катерини II, яка
запропонувала надзвичайно освіченому датчанину (знав вісім мов) обійняти посаду
придворного бібліотекаря. Пізніше Йоган отримав медичну освіту і з 1799 року,
ставши російським підданим під іменем Івана Матвійовича, почав службу на посаді
міського лікаря в промисловому містечку Луганський завод (нині – Луганськ).
10 листопада 1802 року в родині лікаря народився син Володимир. В 13 років він
вступає до Петербурзького морського кадетського корпусу, закінчивши який дістав
офіцерський чин і близько шести років прослужив на Чорному і Балтійському
морях. Але служба на морі Володимиру Далю не сподобалась, і він залишає флот і
вступає на медичний факультет Дерптського університету. Склавши іспит на звання
доктора медицини, Даль пішов служити в діючу армію (тривала російсько-турецька
війна 1828-29 р.р.) військовим лікарем. Наступна сторінка в біографії молодого
лікаря була пов'язана вже з нашим краєм. В січні 1831 року Володимира
відряджають з групою військових лікарів на Поділля для боротьби з епідемією
холери, яка почалась з липня 1830 року .
24 січня Даль був призначений завідуючим однією з карантинних зон
Кам'янця-Подільського. Штаб боротьби з хворобою Володимир Іванович розмістив у
військовому шпиталі гарнізонних казарм. Вже наступного дня лікар розпочав
планове лікування та обхід помешкань городян. У район, яким опікувався Даль,
входила й приміська слобідка – там траплялись хати, де холера не залишила
жодної живої душі.
Енергійна діяльність В.Даля з ліквідації пошесті дала певні результати, хоча
медицина на той час мало чим могла допомогти хворим. Справа в тому, що до 1817
року холера була мало відома в Європі, бо до цього часу не виходила за кордони
своєї "батьківщини" – Індії. Але в 1817-1823 роках спалахнула перша
пандемія холери, яка поширилася до Аравії, Персії та частково зачепила
Закавказзя. У 1826-1837 роках по світу розповсюдилася друга пандемія холери,
саме під час якої вірус був занесений на Україну та Росію, пройшовши потім
Західною Європою. Лише в межах Російської імперії епідемія забрала життя 243
тисяч людей. На Поділлі холера лютувала в 1830-1831 роках, коли захворіли
близько 26 тисяч чоловік, з яких 12 тисяч померли. Єдине, що на той час могли
зробити лікарі – організувати карантини, холерні шпиталі та бараки, стежити за
дотриманням санітарних умов у містах та селах, організовувати правильне поховання
мерців.
Ближче до осені 1831 року епідемія в Кам'янці-Подільському пішла на спад, і
незабаром Володимира Даля відкликали з міста над Смотричем. Інвентар, за
допомогою якого лікар В.Даль вів боротьбу з пошестю, за його наказом було
складено в підземеллі під скелями річки, і засипано землею.
Менше року Володимир Іванович перебував на Поділлі, але встиг, крім ретельного
виконання обов'язків лікаря, приділити час своєму захопленню етнографією та
мовознавством. Він побував у багатьох містечках і селах Кам'янеччини – в
Чемерівцях, Смотричі, Залуччі, Черче, Голенищеві, Чорнокозинцях, збирав в них
легенди та повір'я, поповнював свої записи народної лексики і фразеології.
Записані на Поділлі народні пісні В.Даль включив до п’ятого тому своїх
"Вибраних творів", виданих згодом в Петербурзі під псевдонімом Козака
Луганського. До того ж, незабутні враження про перебування в Кам'янці лягли в
основу його повісті "Подолянка".