Далеко не кожен дорослий знає точне призначення тих чи інших об’єктів на карті Нетішина. Принаймні рідко хто задумується про процес очищення води після використання її в домашньому господарстві. Учасниця конкурсу рефератів «Майбутнє атомної енергетики» Діана Пащук дослідила ланцюжок водовідведення в м. Нетішині від квартири до повернення води у природне середовище. Напередодні Дня працівника житлово-комунального господарства, який є професійним святом і для працівників КГ Хмельницької АЕС, витяг з реферату юної дослідниці є доречним і корисним для читачів.
Для підтримання санітарного благоустрою населених міст необхідне вчасне видалення забруднених стічних вод з території, яку вони займають, для чого влаштовують систему водовідведення.
Схема водовідведення така: з будинків вода відводиться у внутріквартальну систему, яка під’єднана до вуличної мережі водовідведення, далі вливається до колекторів водовідведення, які з свого боку під’єднані до головного колектора водовідведення. Головним колектором водовідведення стоки транспортуються самопливом на основну каналізаційну насосну станцію, звідки перекачуються на каналізаційні очисні споруди, де проходять механічну і біологічну очистки.
На каналізаційно-насосній станції (КНС), що знаходиться на проспекті Незалежності 8, можливо спостерігати наступне. Сюди збігаються всі стічні води з міста Нетішина. На станції знаходиться 5 потужних насосів, які під великим тиском переправляють стічні води на очисні споруди, котрі знаходяться поблизу Хмельницької атомної електростанції. Туди води не можуть потрапити самопливом, адже очисні споруди знаходяться вище каналізаційно-насосної станції.
Довідка
Каналізаційно-насосна станція в місті Нетішині заснована 1982 року.
Термін служби робочої експлуатації склопластикової ємності каналізаційної насосної станції не менший 50 років.
В м. Нетішині експлуатується загальносплавна каналізація: вуличні колектори діаметром 400/600 - 13365 м; колектори діаметром 600 мм – 2891 м; головний колектор діаметром 1000 мм – 5669 м; вулична каналізаційна мережа - 8626 м; внутріквартальна мережа водовідведення - 25829 м. Загалом експлуатується 56 км. мереж водовідведення. Каналізаційні очисні споруди з проектною потужністю: середньодобова очистка стічних вод – 450 тис. м.куб за добу.
Отже, стічні води прийшли в кінцевий пункт своєї «мандрівки» – очисні споруди – де проходитимуть механічну і біологічну очистки.
Суміш побутових і виробничих стічних вод при надходженні на споруди біологічного очищення у будь-який час доби згідно з СНІП не повинна мати: 1) концентрацію водневих іонів (рН) нижче 6,5 і вище 8,5; 2) температуру нижче 60 і вище 300С; 3) загальну концентрацію розчинених солей більше 10 г/л; 4) нерозчинених масел, а також смол і мазуту; 5) нафтопродуктів вище 25 мг/л; 6) синтетичних поверхнево-активних речовин вище 20 мг/л; 7) хлоридів не вище 350 мг/л; 8) сульфатів не вище 400 мг/л; 9) заліза до 5,2 мг/л; 10) азоту амонійного менше 5 мг/л на кожних 100 мг/л біохімічної потреби кисню; 11) фосфору менше 1 мг/л на кожних 100 мг/л біохімічної потреби кисню; 12) біохімічної потреби кисню вище 1000 мг/л.
Всі господарсько-побутові стоки від наявних КНС надходять в приймальну камеру очисних споруд, у ній потоки змішуються. У технології очищення стічних вод на очисних спорудах для знезараження очищених стічних вод від патогенних бактерій і вірусів застосовується хлорування.
Згідно з вимогами проводиться первинний контроль - як візуально, так і за допомогою хіманалізів - якості стічних вод, що надходять.
Далі трьома каналами води прямують до решіток механічного очищення, встановлених в спеціальній будівлі. Ними затримується груба фракція. Видалення її з грат проводиться вручну за допомогою металевих грабель один раз на годину. Відходи збираються в контейнер, посипаються хлорним вапном. У міру заповнення контейнери вивозяться на сміттєзвалище.
Після решіток стоки проходять водовимірювальний лоток і потрапляють на пісколовки, де відбувається відбір зважених речовин з питомою вагою до 1,6 г/см3 за рахунок їх осідання.
Після пісколовок стоки підводяться в центральну частину розподільної камери, розтікаються чотирма рукавами і далі прямують до первинних відстійників ланцюжків очищення «А», «Б», «В», «Г» блоку очищення.
Потрапляючи в первинний відстійник, стічна вода з швидкістю не більше 20 мм/с, піднімається вгору між стійками відстійника і центральною чашею. Відбувається відстоювання суспензій, освітлення води. Тривалість відстоювання - 1,5 години.
Осад двічі на зміну відкачується аерліфтами в мулоперегнивач. Двічі на добу зібрані з поверхні жири та інші плаваючі суспензії також перекачуються в мулоперегнивач. Освітлена вода зливається в аеротенк.
У мулоперегнивачах відбувається процес зброджування сирого осаду з початкових відстійників. Процес дозрівання відбувається в аеробних умовах при температурі 330С, при постійному перемішуванні за рахунок подачі повітря від повітродувок та підтримці потрібної температури за рахунок підведеного до зони мулоперегнивачів системи центрального опалення. Планове вивантаження дозрілого осаду проводиться раз в зміну в кількості 540 м3 за допомогою насосів мулу (ІН-1,2). Мул відкачується на майданчики мулу.
Освітлена вода потрапляє в аеротенк. У аеротенку відбувається процес біохімічного окислення забруднень в об’ємі суміші мулу, де контактують забруднення, клітини активного мулу і кисень, розчинений у воді. За рахунок аерації мул постійно підтримується у зваженому стані. У нормально працюючому аеротенку активний мул включає також інфузорій, коловерток, черв’яків.
Активний мул – мул, в якому живуть бактерії, мікроорганізми, що беруть участь в біохімічному окисленні забруднень. Для підтримки життя цих мікроорганізмів необхідно забезпечувати певні співвідношення активного мулу, кисню і забруднень.
Після біохімічного очищення в аеротенку вода, ще з домішками активного мулу дюкером надходить в центральну зону вторинного відстійника і рівномірно по ньому розподіляється.
Останній ступінь очищення стічної води – доочистка її в природних умовах в біоставках.
Для підвищення глибини очищення води і зниження в ній вмісту біогенних елементів розводять вищу водну рослинність – очерет.
Фото Віктора Гусарова
