Вхід

Ловись, рибко, велика і мала

Чт, 01 Квітня 2010

 

27 березня, тих, хто «окупував» берег водосховища Хмельницької АЕС з надією вполювати найбільше хижих рибин, зустріла недружелюбна погода. Вітрище наганяв хвилі з неймовірною спритністю і добряче дошкуляв весняним холодом. Та рибалок це не зупинило. Команда «до вудок», подана профспілковим ватажком ХАЕС Михайлом Гуком, погнала їх у чотиригодинний вир спортивної боротьби. За цей час було всілякого: зривалися чималенькі щуки, водний бурхливий простір поглинав наживку, заплутував та рвав жилку. Змагаючись за кубок «Клубу рибалок-аматорів ВП «ХАЕС» з ловлі хижої риби з берега на спінінг, «джентльмени удачі» не здавалися.

Товариство рибалок-аматорів ВП ХАЕС утворилось п’ять років тому. Зараз воно нараховує 397 осіб. Потрапити до нього – справа непроста. Мало звернутися із відповідною заявою, треба іще й бути гідним звання рибалки. Серед почесних рибалок  колишній перший директор ХАЕС Олексій Троценко. Активну позицію в клубі займає нинішній керівник станції Микола Панащенко.

Спостерігаючи за ходом змагань, спілкуючись із головним суддею змагань Сергієм Онищуком та його помічниками, я отримав чудову нагоду більше дізнатися як про товариство рибалок, так і про тонкощі їхньої «кухні».

Пан Сергій, зокрема повідав, що цього разу очікували у Нетішині на появу професійних майстрів рибної ловлі з Рівного, але ті чомусь не прибули. Серед міст-супутників АЕС аналогів нетішинському об`єднанню рибалок немає. Також він зазначив, що ці змагання – із запланованих на цей рік, наступні візьмуть старт вже наприкінці травня. На запитання, хто в непростих погодних умовах переможе і з яким результатом, Сергій Онищук спробував спрогнозувати, що якщо комусь  вдасться зафіксувати улов у грамів 400-500 – це буде максимальний здобуток.

 – Найбільшою прикрістю, яка почасти псує гарний спортивний відпочинок рибалок, - з невдаваним незадоволенням констатував головний суддя змагань, - є не завжди контрольована навала «диких рибалок», які не лише не мають права вудити на окресленій території, але й засмічують прибережну зону.

У С.Онищука за плечима величезний досвід рибалки. «Виконуючи роль спортивного функціонера у змагальний час, самому не хочеться взятися за спінінг?» «Чесно сказати, – посміхається Сергій, – руки чешуться...».

Мандруючи між рибалок, зустрів зі спінінгом  новачків подібних змагань, зокрема Богдана Кирилюка. У нього з гачка саме зірвалася, як засвідчив  один із помічників головного судді, гарненька щука, «приблизно з півкіло». Зате окунець невдовзі потрапив на наживку. А досвідченому Юрію Савченку чомусь не таланило.

Михайло Гук намагався змінювати місце дислокації, але  це також не призводило до успіху. Хоча справжнім рибалкою він себе і не вважає. От мисливцем – то вже інша справа.

Суботнє сонце посміхалося усе гостинніше, хоча пориви вітру не вщухали й на мить. Чотири години, відведені на полювання за хижою рибою, добігали кінця. Дехто, розуміючи, що йому вже нічого «не світить», почав змотувати спінінги, решта проявили спортивний характер до останнього.

До останнього папірця (але тут вже мова про сміття) учасники рибної ловлі згодом прибирали територію, де проводилися змагання. Рибалки-аматори не лише дорожать своїм хобі, але й щоразу долучаються до екологічних акцій, звільняючи берег водойми від сміття та безмежної кількості пляшок. Великої шкоди довкіллю завдають зайди, які, окрім браконьєрських нечеснот, набули брудної хамської поведінки на лоні природи.

Настав час підводити підсумки і вручати нагороди. З цією приємною місією  справилися профспілковий лідер та головний суддя.

За перше місце та найбільшу впійману рибу Кубок і грамота несподівано знайшли уже згадуваного новачка змагань Богдана Кирилюка. Лише на 164 грами розщедрилися терези під час зважування його трофею. Хоча улов із двох рибин виявився не вельми значним, зате єдинопереможним. Друге та третє місця не дісталися нікому. Втішний спонсорський приз (блешня) від магазину «Все для риболовлі» із рук Ігоря Борійчука за двох пійманих йоржів дістався Володимиру Завадському. Останній проявив неабияку  кмітливість: у той час, коли його блешня обірвалася, він причепив звичайний гачок, впіймавши кілька йоржиків.

На завершення Михайло Гук висловив сподівання, що це змагання не останнє, і тому нерозіграні кубки неодмінно знайдуть своїх володарів.

Особисто ж я отримав колосальне задоволення від того, що, по-перше, рано прокинувся, по-друге, від спостережень за пробудженням навколишньої краси, по-третє, від атмосфери, котра панувала довкола змагань.

Богдан Фединчук

Фото  Ірини  Дерев’янко

 




ВідмінитиДодати коментар