Народженим 1945-го нині 65. Учасникам Великої Вітчизняної на двадцять років більше. Їх одиниці, і вони нині символ Великої Перемоги, бо зустріли переможний травень юними, сповненими надій на нове життя. Вони взяли на себе відповідальність за майбутнє, яке бачили яскравим, безхмарним, прогресивним. І їм багато що вдалось на цьому шляху, адже відродилась економіка, збереглась культура, по-новому відкрився погляд на світ.

Вони - наше знамено! У листі на адресу ветеранів війни та жителів Нетішина Міністр палива та енергетики  України Юрій Бойко відзначив, що «9 травня для нашої нації – це суміш печалі та радості. За чотири роки війни Україна заплатила за свою свободу, за право жити на своїй землі майже десятьма мільйонами життів своїх синів і дочок. Це надзвичайно висока плата, щоб жити вільно на своїй незалежній землі.

У цей славний день ми знову повертаємося до незабутнього травня 1945 року, аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у страшному поєдинку з фашистськими загарбниками. Це вашим потом та кров’ю щедро зрошена наша батьківська земля, як у роки воєнного лихоліття, так і у важкі дні відбудови народного господарства».

- Пам’ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці, а також вічної скорботи за тими, хто заради Перемоги віддав найдорожче – своє життя, - відзначає у своїй вітальній листівці президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський. – Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях та таборах смерті, хто пішов з життя від ран та хвороб.

Сьогодні Перемога не відходить у небуття і забуття, не припадає пилом. Відроджена Україна – найкращий пам’ятник усім її захисникам. Це був великий ратний подвиг, і нинішнє та прийдешні покоління вдячні всім, хто вніс свою данину у наближення цього Дня. Вклонімося до землі великому подвигу попередників! - закликає кері­вник компанії.

65 мирна весна закликає нас шанобливо ставитись до здобутого, до історичної правди.

Нетішинці знають ціну Перемоги.  Понад 500 жителів сіл Нетішина і Солов`є пішли боронити Батьківщину, 140 чоловік стали народними месниками. Смерч боїв двічі прокотився по цій землі – в сумний час відступу та в період ходи визволення. Далеко не кожному  судилося повернутися до рідної домівки з фронтових доріг. Не повернулися з поля бою 400 нетішинців.

29 нетішинців замордовані і  зрештою розстріляні в катівнях гестапо в містах Шепетівка та Рівне.

57 юнаків і дівчат вивезені з Нетішина в Німеччину. На території Славутського району повністю спалено шість сіл, зокрема Волиця (спалено 26 дворів, загинуло 70 жителів), Губельці (13 дворів і 53 жителі), Сільце (55 і 10), Голики (107 і 60), Хоровиця (68 і 7), Миньківці (57 дворів та 79 жителів).  У Різдвяну ніч 1944-го фашисти влаштували екзекуцію для нетішинців: за кілька днів до визволення Нетішина загарбники намагались спалити село. Згоріли 33 хати почасти із своїми мешканцями.

Лише в нашій області фашисти створили дев’ять концтаборів. Незагойною раною в душах наших земляків  трагічна доля 150 тисяч військовополонених,  які загинули в “Гросслазареті Славута 301”. Надзвичайна жінка колишній в’язень славутського «Гросслазарету», кінорежисер і сценарист Та­мара Миколаїв­на Лисиціан (на жаль, нині покійна) у своїй книзі «Нас ломала війна» згадує:

«Ніколи в житті не забуду цей кошмар! З тачки звисали руки, ноги, голови. Голі тіла - кістяки, обтягнуті шкірою, лежали на тачках, як дрова. Шар у довжину тачки, шар зверху поперек. У голоблі тачки упряжені фельдшери й санітари із числа полонених, по чотири людини. Колеса й ноги тонули в пухкому піску. Тачки скрипіли, начебто скрипіли кості, що лежали на них. Голови й кінцівки мертвих гойдалися від руху й повільно пропливали повз мене. Руки померлих, звисаючи майже до землі, ворушилися, начебто шукали опори. У багатьох від­кри­ті очі, ро­ти, вид­ні­­­­лися зуби. Мерт­ві мученики дивилися в небо й хитали головами: «Господи, за що».

У вісімнадцять років Тамара опинилась у розвідувальній частині особливого призначення в глибокому тилу ворога. Студентка кінематографічного інституту не дивлячись на вміння мінувати дороги, кидати ножі та стрибати з парашутом, потрапляє у полон (льотчики помилились з місцем висадки і група вистрибнула за сто кілометрів від зони призначення, Тамара здалась переслідувачам, аби виручити товаришів). Потрапляє у шталагер, зрештою і в «Гросслазарет» у Славуті. Вона з племені нескорених. Шукала будь-яку можливість вирватись з полону.

«Довго приглядалась у пошуку однодумців. Врешті з 23 на 24 червня, коли надворі не вщухала злива, ми, декі­лька чоловік, перерізали колючий дріт i горілиць вибралися з території табору. Згодом дісталися до партизан, i я потрапила в групу підривників... Завдячую негоді, яка тоді чотири дні супроводжувала нас. Так що навіть сторожові собаки не змогли «взяти» слід. І ми врятувалися. На жаль, ненадовго, нікому крім мене, з нашої четвірки   не випало дожити до Перемоги».

Після війни во­на шість років пра­цювала в Італії, згодом закінчила ВДІК, працювала на Мос­фільмі.  «Чип­по­ліно», «Чарівний голос Джельсоміно», «На Гранатових островах», «Тайна вілли Грета» – всього десять картин, які прославляють життя.

 В ім’я життя піднімались на боротьбу народні месники Славутчини. На фронтах воювали сотні земляків і їх імена записані на скрижалях історії.

Вони кували Велику Перемогу

Відзначали свято по всій країні і в Нетішині зокрема.

 Ще задовго до свята нетішинська міська бібліотека для дітей оголосила конкурс дитячого малюнка «Намалюй травень, намалюй Перемогу». У заході взяли участь сорок дев’ять юних художників.

Перед тим, як попрацювати з пензлями, діти відвідали міський краєзнавчий музей, де познайомились з експозицією періоду Другої світової війни. Згодом журі підбило підсумки конкурсу. Відзначено творчий доробок Дар’ї Онімовської, Дарини Бродської, Дмитра Гладовського, Олександра Кучерова, Євгенії Веселовської, Марини Прилип’юк, Олександра Данилюка, Яни Лавренчук, Тетяни Рибальченко, Андрія Козирського, Романа Корнєва, Олександра Боца, Владислава Поцебула. Юним художникам вручено «Книгу пам’яті та поваги. Нетішин. Солов’є, 1939-1945рр.», яка оповідає про людей, що віддали своє життя за Перемогу. До свята підготувалась місцева влада і колектив Хмельницької АЕС.

Зокрема Хмельницька АЕС подбала про упорядкування партизанської стоянки на Лисій горі, про приведення в належний стан дороги до цього лісового масиву та майданчика навкруг стоянки. Забезпечено автотранспорт для доставки ветеранів, мешканців м.Нетішина на святкові заходи, які проводились на Лисій горі. Для цього було задіяно 8 автобусів та 4 мікроавтобуси.

Ради ветеранів Нетішина та Славути отримали матеріальну допомогу. Силами працівників відділу соціального розвитку та Організації молоді ВП ХАЕС організовано розвезення та вручення ветеранам ВВВ святкових продуктових наборів, квітів та вітальних листів (33 особи).

Організовано святковий обід для 30 ветеранів Великої Вітчизняної війни на партизанській стоянці Лиса гора. Там же було організовано роботу 2 польових кухонь для приготування солдатської каші, яка роздана для 600 гостей свята. Також було організовано роботу буфету. В Палаці культури органі­зовано святковий стіл для інвалідів, учасників бойових дій та вдів загиблих. Загальні витрати ВП ХАЕС на забезпечення святкових заходів склали близько 50 тисяч гривень.

Але матеріальний бік не може замінити увагу і шану, якої потребують ветерани щодня.

Зустрічі з учасниками бойових дій, вдовами, знаними земляками проходили в школах і музеї, палаці культури і у домашній обстановці. Працівники відділу культури міста підготували урочистий концерт з нагоди 65-річчя. Кадри хроніки, пісні воєнного па повоєнного часу, танцювальні номери, привітання керівників відтворили атмосферу урочистості і поваги до подвигу батьків і дідів. Слова вдячності за мирне небо над головою говорили секретар міськради А.Сиваківський, генеральний директор Хмельницької АЕС М. Панащенко і голова профкому станції М.Гук, голова правління ВАТ УБ ХАЕС Д.Оцабрика, голова Ради ветеранів війни та праці Нетішина Л.Живага. Усе це було помережане виступали танцюристів, співаків, декламаторів, музикантів. Виступив і хор ветеранів війни та праці «Журавка», який тепло вітали присутні на вечорі.

Головне дійство розгорнулось 9 Травня. Тисячі людей вийшли на вулиці, аби разом зустріти свято Перемоги. Вишикувались колони, які під звуки муніципального духового оркестру вирушили до пам’ятника односельцям в старій частині міста. Попереду карбували крок військові частини з охорони ХАЕС та козаки місцевого козачого полку. 

Мітинг-реквієм відкрив заступник міського голови І.Михасик. За ним слова вдячності за подвиг в ім’я життя говорили керівники міста і найбільших підприємтв Нетішина. Зокрема генеральний директор ХАЕС Микола Сергійович Панащенко відзначив, що лише завдяки ратній праці воїнів, яких віншує ця подія, забезпечено мирний труд в тому числі і такого колективу, як атомна електростанція. Довгий скорботний мартиролог за загиблими було зачитано під час мітингу. У віршах і промовах, у пісноспіві, що звучав у виконанні духовних осіб міста, звеличувався подвиг земляків.

Військовий салют прозвучав різко, як дати війни – 1941 - 1945. Між ними героїзм і смерть, радість Великої Перемоги і велична праця на трудовому фронті в ім’я майбуття.

Далі були покладені квіти до меморіальної до­ш­ки Герою Радянського Союзу С. Дикалову, який жив у Нетішині в повоєнну пору.

 Лиса гора – постійне місце зустрічей ветеранів 9 Травня. Традиція ця незмінна багато років. Щастя, що сюди ще приходять ті, хто жив у землянках в роки війни. Тут також відбувся мітинг і військовий салют. А присутні скуштували солдатської каші.

 Свято Слави і скорботи, свято волі завжди з нами, в наших серцях.

 Віктор Гусаров

 Фото автора  та  Віктора  Войковського