Після золота на чемпіонаті Європи Дмитро Бабійчук вдало виступив на етапі Кубка світу по самбо, який відбувся у Владивостоці. Особисто для Дмитра ваги цей турнір не мав. Етапи Кубка світу важливі для спортсменів, які заробляють на них призові бали для отримання спортивних звань майстра спорту міжнародного класу та заслуженого майстра спорту. Приміром, для Івана Васильчука  вдалий виступ міг принести залікові очки на шляху до звання заслуженого майстра спорту. Проте, недавня травма не дозволила нашому спортсмену показати гарний результат. Та й боротись з росіянами на їх території справа майже безнаді­йна. З усіх призерів у дев’яти вагових категоріях лише Дмитру Бабійчуку з України та Ігорю Сєдому з Білорусії вдалось пробитись до призових трійок. Решта призів за росіянами. Можемо, звичайно, говорити про суддівську прихильність, але й за таких умов Дмитро був надзвичайно переконливим. У нього бронзова медаль.

 В турнірі взяли участь 20 команд з Білорусії України, Болгарії, Казахстану та різних областей і республік Російської Федерації. Вчетверте вони проводились як етап Кубка світу. Всього етапів чотири: відкритий чемпіонат республіки Білорусь на призи президента (Мінськ), турнір на призи генерала Асламбека Аслаханова (Санкт-Петербург), турнір пам’яті Анатолія Харлампієва та Владивостокський турнір на приз   Юрія Потапова – першого президента крайової федерації самбо та дзюдо, віце-президента Всеросійської федерації самбо. (Нагадаємо, що перший турнір з боротьби самбо пройшов саме у Владивостоці, де у 1914-1920 роках працював один з основоположників боротьби В.Ощепков).

Майже в кожній категорії виступали чемпіони Європи та світу. Приміром, лише Свердловська область делегувала п’ять чемпіонів континентальної та світової першостей. У вазі 74 кг, де виступав наш Дмитро, перемога дісталась минулорічному переможцю Владивостокського етапу Кубка світу рязанцю Уалі Куржеву. Андрій Перепелюк з Москви на другій позиції. Він представник відомої школи «Самбо-70». Легенда самбо Давид Рудман розказав на відкритті змагань, що цьогоріч виповниться 40 років із заснування цієї школи. Нині це цілий комплекс з кількох шкіл, музею Спор­тивної слави, заміської бази, хоча починалось все з скромної секції у звичайній загальноосвітній школі.

«Моєму батькові нині 91 рік, - сказав спортсмен. - Коли я був хлопчаком, я вирішив з ним поборотись, але він виявився вправнішим. Я записався у секцію боротьби самбо. Згодом   вирішив відігратись, і підійшов до батька з проханням поборотись. «Станеш майстром спорту – тоді й поговоримо», - сказав він. Потім батько зажадав, щоб я став заслуженим майстром спорту, чемпіоном світу. А тоді на моє прохання поборотись він відповів, що тренованому атлету не гоже змагатись з любителем. Він залишився незборимим, а я поборов себе. І це найголовніше».

В Нетішині своя школа самбо, якою опікується заслужений тренер республіки Геннадій Горохов. Чотири заслужених майстри спорту вийшло з-під його руки, у тому числі і Дмиро Бабійчук, понад двадцять майстрів спорту. Кожен юнак може спробувати проторувати шлях наших чемпіонів. Потрібні лише завзяття і наполегливість. А навчатись є у кого.

Віктор Павлов