У відповідальних осіб ВП ХАЕС склались добросусідські відносини не лише із представниками громадськості регіону, а й працівниками ЗМІ. Журналісти часто навідуються на проммайданчик електростанції, щоб одержану з перших вуст інформацію донести до читачів та телеглядачів. Частим гостем прес-конференцій та брифінгів є журналіст з Острога Іван Глушман.
З Іваном автор цих рядків познайомився у кінці 1998 року. Спочатку привернули увагу його публікації у Острозькій районній газеті «Життя і слово» про життя древнього міста, здобутки його жителів. Згодом зрозумів, що Іван цікавий співрозмовник із надзвичайно багатою біографією.
Стати журналістом Іван Глушман мріяв з дитинства. Під час навчання в школі в бібліотеці закладу перечитав майже всі номери журналів «Наука и жизнь», «Знание - сила», «Техника молодежи», «Природа» тощо. Родина передплачувала районку, два обласні часописи, «Пионерскую правду», «Советский спорт», «Спортивну газету». Та Івану цього було замало. Часто його можна було побачити у черзі сільського кіоску «Союзпечать». Глушмана й нині у рідному селі Яблучниця в Карпатському краї пам’ятають із газетою в руках. Читав він їх не лише у вільну хвилину, бувало й під час уроків. Але це не позначалось на успішності. Про нього вчителі казали, що має підвішений язик, звичайно, не для базікання, а для змістовного викладу опрацьованого на уроці матеріалу. Любив під час занять з політінформації розповісти про міжнародне становище. Часто траплялось, що й класному керівнику нічого було доповнювати. А вступати на факультет журналістики відмовили самі ж учителі, мовляв, сільському хлопцеві важко буде «пробитись» до університету. Вищу педагогічну освіту Іван здобув у Тернополі.
Дитинство у хлопця було не з медом. Померли дідусь та бабуся, які опікувались вихованням Івана. Коли йому виповнилось п’ять років, у потойбіччя відійшла й мама. Що таке заробляти на хліб насущний він зрозумів ще з другого класу. Дитині доводилось бути сторожем, столяром. Коли здобув вищу освіту, влаштувався у органи внутрішніх справ. За три роки дослужився до старшого лейтенанта і начальника інспекції у справах неповнолітніх, але зрозумів, що це не його життєвий шлях.
Згодом доля закинула Івана до старовинного міста Острог. Тут зумів він реалізувати свою давню мрію – стати журналістом. Через деякий час скуштував і важкого редакторського хліба. На цьому поприщі не так вже й часто можна зажити вдячності. Він відійшов від керівництва газетою, але писати не покинув.
Іван Глушман є частим гостем на ХАЕС. Важко порахувати, скільки разів зустрічався із спеціалістами електростанції, щоб одержати оперативну інформацію про роботу основних підрозділів енергетичного підприємства. Близькою для острозького журналіста є тема екології, бо свого часу закінчив природничий факультет. Він неодноразово бував на території водосховища ХАЕС і бачив тамтешнє розмаїття флори та фауни. Тоді й переконався, що багато видів птахів, диких тварин, які облюбували станційну водойму для свого існування, знаходяться на екологічно чистій території. Про це Іван Глушман неодноразово розповідав для острозьких читачів. Але не все є однозначним. Часто йому доводиться чути докори про те, що «замість правди» багато позитивного розповідає про ХАЕС. Доходило до відвертих погроз. Але Іван не зраджує своїм переконанням, основу яких складає пошук істини. Він не вважає себе «маніпулятором свідомості», бо пише від щирого серця.
З усіх видів транспорту він віддає перевагу велосипеду, на якому навідується у редакційних справах до установ, організацій Острога та сіл району. Іван каже, що таким чином зекономив не одну цистерну дорогоцінного органічного пального, а велосипед, як і діюча АЕС, кисню з атмосфери не забирають…
Олександр Шустерук
Фото автора
