З 70-літтям, колеги!
10 жовтня 1939 року вперше побачила світ Здолбунівська районна газета “Нове життя”. Вона виходила два рази на тиждень накладом у 800 екземплярів. Війна перервала мирну працю здолбунівчан. І ті, хто тримав у руках перо, одягнули солдатські шинелі. Серед них і редактор газети Сидір Якович Чкана. Після війни районка відновила свій випуск. Вона висвітлювала життя району, писала про відновлення краю. У 1949 році газету “Нове життя” передплатники отримували двічі на тиждень. Ціна одного номера була 15 копійок. За наступні 10 років районка збільшила наклад до 3500 екземплярів. Редактор П. П. Моргун багато зробив, щоб часопис набув власного колориту і значення в громаді. У 1965 році газету переіменовано на “Шлях Ілліча”, тиражем у 4938 примірників вона доходила в більшість родин Здолбунова.
Газета широко розповідає про здобутки прормислововсті, працівники редакції здійснюють рейди на колгоспні лани і відсталі підприємства, гостро критикуючи недоліки у організації виробництва.
Не випадково у 1979 році районна газета має тираж у 11912 примірників і наступне десятиліття втримує цей рубіж у спілкуванні з громадою. Піввіковий ювілей з ними розділили колеги з Володимир-Волинської районної газети “Слово правди” та Гощанської районки “Радянське життя”, численні дописувачі. Робити газету цікавою, оперативно висвітлювати багатогранне життя району допомагали активісти преси: машиніст локомотивного депо В. Корольов, економіст цієї ж організації В. Плаксюк, директор хлібоприймального підприємства В. Ярмолюк, начальник планово-економічного відділу Мізоцького цукрового заводу Т. Шафранський та багато інших. Газета вмістила розповідь про одного з найактивніших своїх помічників – начальника лабораторії НОП цементношиферного комбінату І. Маковійчука.
У свій піввіковий ювілей газета проклала своєрідний місток з минулого в сучасне, вмістивши розповідь про жителя Новоздолбунова О. М. Бондарчука, який перед війною друкував “Нове життя”, а також про сім’ю Чернявських, яка працювала в редакції.
60-річчя у жовтні 1999 року районна газета “Нове життя” (цю назву їй було повернуто 30 серпня 1991 року) зустріла у непростих умовах. І викликані вони були складним фінансовим становищем, реаліями життя. Промислові підприємства в той період або стояли, або ледве животіли. Зубожіння людей набрало величезного розмаху. Все це призвело до різкого скорочення кількості передплатників. Кілька місяців підряд працівники редакції не отримували заробітної плати і були зайняті єдиним – пошуками шляхів для виживання. І навіть за таких умов газета продовжувала виходити. І нинішній ювілей для журналістів часопису видався теж непростим: економічна криза, політичні протистояння. Все це знаходить відображення на сторінках районки. Газета виходить щоп’ятниці на 8 сторінках. Набір та верстка її здійснюються у комп’ютерному центрі редакції. Через продаж приміщення райдрукарні газета друкується у Рівному у ТОВ “Друк Волині”. Фінансове становище редакції залишається складним. Коштів не вистачає ні на друк газети, ні на своєчасну виплату заробітної плати, ні на оплату комунальних послуг. Але біля керма газети досвідчений редактор з 22-літнім стажем роботи Володимир Дрозюк.
В колективі райони завжди працювали гарні журналісти. Серед них Іван Іванович Кукурудза, нині доктор економічних наук, професор Валерій Йосипович Сидорук, Володимир Гаязович Баталов, Василь Тимофійович Закревський.
Нині перо у руках не менш талановитих журналістів . Свого читача мають Тамара Петрівна Окрушко, Євген Павлович Шилан, Людимила Іванівна Васюк, Ольга Степанівна Якубчик. Т.П.Окрушко відзначена Золотою медаллю журналістики, а керманич газети Володимир Дрозюк удостоєний звання заслуженого журналіста України.
Хмельницька АЕС плідно співпрацює з колективом Здолбунівської райони. Ольга Якубчик була відзначена адміністрацією станції в числі кращих працівників зони спостереження, які пишуть на теми атомної енергетики.
Свого часу, коли тільки починала виходити наша «Перспектива» (на той час «Хмельницька АЕС») на базі Здолбунівської друкарні тиражувався наш часопис. Чимало корисних порад отримали ми тоді від місцевих журналістів. Хочеться побажати колективу успішно пропливти між рифами ще одного десятиліття і нести людям позитивний заряд енергії в душі і серця.
Віктор Гусаров
