Шопен, Бах, Бетховен, Шуберт, Бородін, Кос-Анатольський, Фільц… Класики і сучасники.
Уже з самого початку стіни Нетішинської міської школи мистецтв відгукнулися аплодисментами - «Етюд-картину» Вимера виконала найменшої із Борінових – п’ятирічна Юлія. Сімейство Борінових, попри те, що мешкає в Острозі, відоміше у Нетішині. Володимир Миколайович та Ірина Миколаївна - викладачі школи, Максим та Анастасія – талановиті учні, Юлія - дівчинка, яка ще ніде не навчається, але вже подає музичні надії.
Теплий травневий вечір. На сцені почергово Анастасія і Максим. Пальці їхніх рук натхненно та майстерно підкорюють фортепіанні клавіші. Роль музикознавця та ведучої концерту належить ще одному викладачеві школи мистецтв - Інні Долі. Фортепіанне соло змінює соло на трубі, виконуване Максимом та його батьком. А вже згодом музичні інструменти зливаються в унісон. У цей час на фортепіано акомпанують концертмейстер Оксана Кацан, а згодом Анастасія Борінова. Та хіба можна передати музику словами - її жалібний плин, стрімкий політ, граціозну й величну поставу, веселковий передзвін?..
Не усім музикантам доводиться чути на свою адресу «Браво!». Боріновим випала така честь. Як і викладачеві Людмилі Деркач, у чиєму класі відточують та збагачують свою майстерність Максим і Анастасія.
На завершення музичного вечора – безліч подарунків іменинникам заходу. З успіхом їх вітають представники відділу культури, колеги, друзі, шанувальники. Сцена перетворилася на радісний емоційний вулик. Не приховує щастя та гордості за своїх Іванна Сиваківська, керівник школи мистецтв.
Нехай вам, музиканти, завжди буде солодко не лише від цукерок та шоколаду, але насамперед від творчих звитяг! Браво! І з Богом! - як прийнято проводжати музикантів на сцену, бо для вас сцена не завершується ніколи, навіть тоді, коли тільки-но відзвучали останні концертні акорди.
Богдан Фединчук
