В Києві завершилася Міжнародна конференція «Атомно-енер­гетичний комплекс України: міжнародна співпраця та кооперація, інвестиції, ядерно-паливний цикл». Як стало відомо на конференції, зараз у розробці та впровадженні «Енергоатому» 11 структурних проектів на загальну суму 51,7 мільярда гривень. Це добудова         третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС (тер­міни введення відповідно 2016 і 2017 роки), будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, міжнародного центру з підготовки ремонтного персоналу на Запорізькій АЕС, виведення з експлуатації одних блоків і подовження термінів роботи для інших. Та ще програма підвищення надійності й безпеки ядерних об’єктів.

Про проблеми ядерного комплексу України в інтерв’ю з президентом «Енергоатому» Юрієм НЕДАШКОВСЬКИМ.

- Наскільки корелюються питання, що обговорюються на Міжнародній конференції, й нещодавні українсько-російські домовленості у галузі атомної енергетики?

- На конференції обговорювався широкий спектр питань. Йдеться про розвиток ядерно-енергетичних комплексів, звісно передусім України, про створення в нашій країні власного ядерного паливного циклу. А ті домовленості з Російською Федерацією, про які ви говорите, - це одна зі складових. У нас є домовленості про спільне будівництво двох енергоблоків на Хме­льницькій АЕС та про створення на території України заводу з виробництва ядерного палива. Обидва ці питання ми обговорювали й тут. Причому зачіпалися й фінансові аспекти, й соці­альні. Ми говорили про те, як створити сприятливий інвестиційний клімат.

- Створення спільного українсько-російського підприємства з виробництва ядерного палива, вибір російського підрядника та реактора для будівництва двох блоків на Хмельницькій АЕС, участь в ангарському проекті нерідко розглядаються як загроза для подальшого розвитку вітчизняного атомного комплексу. Мовляв, таким чином ми не лише            отримуємо проблеми сьогодні, а й закладаємо завтрашнє технічне відставання, оскільки зв’язуємо себе довгостроковими зобов’язаннями далеко не з найпросунутішим партнером. Наскільки виправдані ці побоювання?

- Ми обирали лише найкращі рішення. Причому розглядали все виключно на конкурсних умовах. Якщо ми прийняли реактори, що будуються за російськими технологіями, то не можна забувати, що заздалегідь були проведені конкурси, на які запросили п’ятьох провідних світових гравців ринку будівництва реакторів. Три з них відгукнулися на це запрошення («Вестінхауз», корейці та росіяни), а два - відмовилися. У другий тур вийшли корейці та росіяни («Вестінхауз» зняв свою пропозицію після додаткових питань). Переможцем міжвідомча комісія визнала росіян. При цьому були враховані всі аспекти - й безпека, й сучасність технологій, і можливість імплементації, сумісності нового устаткування та наявних будівельних конструкцій. Обов’язковою нашою умовою була також участь українського капіталу в будівництві. Ми вимагали, щоб не менш як 60% доданої вартості припадало на українські підприємства. Тому за сукупністю параметрів перемогли росіяни, оскільки їхні пропозиції відповідали світовим підходам і інтересам України.

- Я далеко не фахівець у ядерній галузі, проте можу навскидку назвати декілька складних завдань, вирішити які найближчими роками має НАЕК «Енергоатом». Це виведення атомних блоків з експлуатації, продовження термінів експлуатації інших блоків, подальше посилення системи надійності й безпеки діючих АЕС, будівництво сховища відпрацьованого палива й, нарешті, добудова, а по суті нове будівництво й оснащення, двох енергоблоків Хмельницької АЕС. Хочу запитати: і все це на кошти «Енергоатому»? Які ще джерела фінансування можуть бути задіяні?

- У нас відбулося пленарне засідання, присвячене залученню інвестицій. А ще йшлося про те, що в складі тарифу, який нам встановлює Національна комісія регулювання енергетики, має бути й інвестиційна складова. Представник НКРЕ, виступаючи на конференції, наводив дані про інвестиційну складову тарифів інших країн, що розвивають атомну енергетику. І скрізь вона значно вища, ніж в Україні, де в тарифі найнижчі капітальні витрати. Звідси висновок: інвестиційну складову для «Енергоатому» слід підвищувати. Але це не означає, що зростання тарифу відповідатиме вартості будівництва нових енергоблоків. Підвищення тарифу має робити його привабливішим для інвесторів і сприяти тому, щоб ми могли отримати позики на тривалий період і обслуговувати їх. Певна річ, це значно менше, ніж якби ми хотіли включити до тарифу всі необхідні кошти, щоб отримати їх за один рік. Отже, ми розраховуємо й на інвестиційну складову тарифу та механізм залучення інвестицій. З росіянами ми вже принципово домовилися, а все, що стосується наступної серії енергоблоків, це треба буде опрацьовувати. Але без інвести­-ц­ійної складової нам не обійтися, а поки що її немає.

- Яким, усе-таки, має бути тариф для атомної енергетики з урахуванням інвестиційної складової?

- Ці цифри підраховані й наводяться у нашій цільовій економічній програмі до 2020 року. 2015 року тариф має становити 28,5 копійки за кіловат, а 2020 року - 38,1 копійки. Це дозволить нам виконати всі задекларовані плани ядерного будівництва.

- Можливо, вам не варто добиватися від регулювальника підвищення тарифу, а просто перейти на двосторонні контракти, укладаючи їх на Українській енергобіржі, яка створюється?

- Це було б дуже добре. Але поки що немає ні цієї біржі, ні можливості укладати такі контракти. На конференції розглядалися механізми реформування енергоринку. І ми їх, звісно, вітаємо. Тому що прибутковість «Енергоатому» тоді різко зросте. Ми беремо участь у робочих групах, що займаються цією проблемою (всю цю роботу очолює керівник НКРЕ Сергій Тітенко). І ми хочемо навчитися, як сказав на конференції наш віце-президент з економіки та фінансів Юрій Резуник, говорити однією мовою з біржовими торговцями...

- Багато галасу наробив в Україні російський кредит чи то на два, чи то на чотири мільярди доларів. Говорили, що два з них точно підуть на будівництво атомних блоків на Хмельницькій АЕС. «Енергоатому» вже щось перепало?

- Для галасу не було жодних підстав. Зараз підписана лише міжурядова угода. Там йдеться про наміри будувати блоки за російською технологією й за російський кредит. Головне положення міжурядової угоди полягає в тому, що російський кредит поширюватиметься і на росій­ську частину постачань, і на українську (ми купуватимемо приблизно 85% устаткування й послуг у Росії й Україні, зокрема на 60% - в Україні, 15% - в інших країнах). Коли називалася цифра чотири мільярди доларів, то йшлося про граничну вартість проекту (зазвичай цей показник встановлюється в разі міжнародних запозичень і означає, що вартість будівництва в жодному разі не може бути вищою). Насправді, ми сподіваємося, що цей проект буде істотно дешевшим.

- Говорять, що гроші вже надійшли до України.

- Це не так. Вони надійдуть лише після того, як буде підписано кредитну угоду. Зараз за дорученням нашого прем’єр-міністра й голови уряду Російської Федерації вона опрацьовується міністерствами фінансів. Можу відповідально сказати, що гроші на добудову блоків не надходили.

- Чи не змусила вас криза та складні завдання технічного розвитку відкласти до кращих часів витрати на соціальний розвиток колективів атомників?

- Так, криза завжди боляче б’є саме по цих двох статтях витрат. «Енергоатом» не став винятком. Ми змушені були пригальмувати й капітальне будівництво, й плани щодо соціального розвитку. А як же інакше, якщо весь минулий рік ми жили в умовах замороженого розвитку. Ми навіть були змушені домовитися з профспілкою про порушення умов колективного договору. Весь минулий рік проводилася лише індексація заробітної плати на розмір інфляції... І лише після того, як наприкінці року було ухвалено Закон про соціальні стандарти, ми, виконуючи його, підняли зарплату, по суті, не маючи для цього джерел фінансування.

- На міжнародній конференції наводилися дані про те, що лише 20% громадян України підтримують наміри розвивати атомно-енергетичний комплекс країни. Як ви збираєтеся на це реагувати?

- За час існування атомної енергетики ми засвоїли чимало уроків. І головні з них - прагнення й уміння працювати безпечно, надійно й відкрито для всього суспільства. «Енергоатом» проводить політику відкритих дверей при обговоренні будь-яких питань атомної енергетики, що хвилюють громадськість, і налаштований на конструктивну співпрацю з усіма, кого хвилюють ці питання. Єдине, від чого ми не можемо відмовитися, це впевненість у тому, що майбутнє за ядерною енергетикою.

 Віталій Княжанський