30 років тому естафета олімпійського вогню пройшла Хмельниччиною

Ідея запалення олімпійського вогню від сонячних променів за допомогою лінзи біля храму Зевса у грецькій Олімпії – за аналогією з ритуалом Олімпійських ігор, які проводились в Древній Греції, була озвучена П’єром де Кубертеном 1912 року.
Запалення вогню і проведення факельної естафети було реалізовано вже на іграх першої Олімпіади в Афінах1986 року, коли проводилась хода з запаленими факелами. Вперше полум’я спалахнуло в чаші на олімпійському стадіоні Амстердама у день відкриття ігор 1928 року.
Під час перебування в Олімпіії 1934 року  делегації Міжнародного олімпійського комітету представник Греції Ангелос Валанакіс запропонував напередодні кожних Ігор запалювати вогонь в Олімпії і доставляти його естафетою до олімпійського стадіону.
Біг факелоносців – урочистий пролог Олімпіади – відбувається понад 60 років.
У 1980 році священний вогонь миру і дружби пройшов Хмельниччиною. З 19 червня по 19 липня факелоносці, змінюючись через кожний кілометр, здолали близько п’яти тисяч кілометрів на шляху від Олімпії до Москви – столиці ХХІІ Ігор. Траса олімпійського вогню нашою областю простяглась більше  ніж на 190 кілометрів. А безпосередніми учасниками естафети вогню стали сотні подолян з усіх районів – спортсмени, робі¬тники, службовці, студенти, учні, військові. Лише в обласному центрі було задіяно 332 бігуни на 14 етапах, коли факелоносці рухались вулицями через живий коридор хмельничан у супроводі почесного ескорту.
Під час тієї події мав місце унікальний випадок, коли в ній брали участь одразу троє рідних братів.  Так, 8 липня вогонь у напрямку Хмельницького проніс старший – Володимир Ковтонюк, а наступного дня – два його брати-близнюки: Олександр та Михайло. Вони з Теофіпольщини, представляли різні трудові колективи, були багаторазовими переможцями і призерами обласних та всеукраїнських змагань  з бігу на довгі дистанції.
З «північних» районів області право несення олімпійського вогню заслужили Володимр Башинський, Галина Токарєва, Володимир Приходько...
- Все було розписано по хвилинах, – дізнаємось із спогадів працівника Хмельницької АЕС «Лицаря спорту ХАЕС», учасника естафети олімпійського вогню Володимира Гіпса. - На початку маршруту у кожній області ставили найшвидших бігунів. Вони давали змогу заощадити трохи часу, адже право нести олімпійський вогонь надавалось також спортсменам ігрових видів спорту, ветеранам та іншим шанованим людям. На Хмельниччині олімпійський вогонь мав пройти від Кам`янця-Подільського через Дунаївці, Хмельницький, Летичів до кордону із Вінницькою областю. Мені випала дистанція біля Летичева. 
Вогненосці спочатку тренувались із дерев’яними факелами, потім були видані спеціально виготовлені для цього дійства. За десять хвилин перед урочистою передачею вогню на кожній дистанції спортсменам вручали факел із вмонтованим газовим балончиком.
На пам’ять про цю наймасштабні¬шу подію кінця ХХ століття для нашої області  факелоносці отримали спортивну форму японської фірми «Мізуно», факел, пам’ятні медалі, вимпели, дипломи, а окремі – цінні подарунки. Чимало учасників урочистої церемонії несення вогню одержали путівки для відвідин Московських Олімпійських ігор.
Віктор Флентін, 
відповідальний  секретар Хмельницького обласного відділення НОК України, учасник естафети 1980 року
На знімку: Володимир Гіпс з «трофейним» факелом олімпійського вогню