Члени благодійної організації «Екіпаж», яка об’єднує в своїх лавах колишніх моряків, свято дотримуються традиції відвідувати в День Військово-Морського Флоту, який за роки служби вони звикли відзначати в останню неділю липня, місто-герой Севастополь. Місто, яке, без перебільшення, для багатьох дало путівку в життя: тут здобували освіту й набиралися досвіду, звідси, як мовиться, пішли у велике плавання. Служили на надводних і підводних човнах, ходили в походи під прапорами усіх флотів колишнього Союзу, розлетілися опісля по світу, не полишивши однак зв`язків з колишніми побратимами. Вони легко знаходять порозуміння один з одним, навіть якщо ніколи раніше не були знайомі, без вагань ідуть назустріч, і вміють тримати слово. 

Прохання нетішинців про екскурсію на один із кораблів не було проігноровано, нам запропонували відвідати «Славутич». Цей бойовий корабель Військово-Морських Збройних Сил України щойно повернувся з навчань «Сі-Бриз». За словами старшого лейтенанта, котрий проводив нам екскурсію, екіпаж достойно справився з поставленими перед ним завданнями.

Поруч зі «Славутичем» пришвартоване «Придніпров’я». Таке сусідство не завадило обом кораблям бути на навчаннях справжніми «ворогами», де за сценарієм першому дісталася роль піратів, а другому належало знайти їх у морі і знешкодити. Але «Славутич» вміло маскувався і «замітав» свої сліди, що й дозволило уникнути переслідувачів.

Подібні навчання для українських кораблів – звична справа, бо ще з 1993 року Військово-Морські Сили беруть участь у заходах міжнародного співробітництва. Реалізуючи наміри України приєднатися до Євроатлантичної системи колективної безпеки, наш флот уже сьогодні виконує спільні завдання з флотами інших держав у Чорному та Середземному морях. З метою зміцнення дружби, добрих стосунків та довіри між державами Чорноморського басейну, а також для підтримання миру і стабільності шляхом збільшення співробітництва та взаємодії військово-морських сил. У квітні 2001 року створено Чорноморську групу військово-морського співробітництва BLACKSEAFOR. Українські військові вже двічі з моменту створення групи здійснювали командування міжнародним з’єднанням. До співробітництва залучено флоти чорноморських країн (Болгарія, Грузія, Румунія, Російська Федерація, Туреччина і Україна), які спільно готуються до виконання завдань стосовно проведення пошуково-рятувальних, гуманітарних, протимінних операцій, операцій щодо захисту навколишнього середовища, здійснюють візити доброї волі тощо.

Екскурсія «Славутичем» була доволі цікавою і пізнавальною. На згадку про зустріч нетішинці презентували екіпажу вазу із зображенням наших енергоблоків, книгу «Енергетичний велет Хмельниччини», значки та іншу рекламну продукцію. Зі словами подяки за хорошу службу та гостинність подарунки морякам вручила заступник голови профкому ХАЕС Людмила Малько, розповівши при цьому про будні трудового колективу станції, її сьогодення і перспективи.

Чудовим доповненням до побаченого і почутого на «Славутичі» стали подаровані нашій делегації інформаційні матеріали – буклети та настінні календарі. Дозволю скористатися ними і познайомити читачів з хронологією творення флоту – з глибини віків й дотепер.

Підвалини сучасного національного флоту було закладено за часів княжої доби, вже тоді морські сили Київської держави стали могутнім засобом зовнішньої політики київських князів.

У стародавніх літописах збереглася розповідь про перший морський похід князя Олега на Константинополь у кінці червня – на початку липня 907 року. Княжий флот у складі 2 тисяч човнів з 80 тисячами дружинників перетнув Чорне море і взяв Константинополь в облогу. У результаті цієї операції було укладено договір, за яким слов’янські купці отримували величезні торговельні привілеї та пільги у Візантії.

988 року Великий київський князь Володимир з військом взяв в облогу місто Корсунь (візантійський Херсонес, нині Севастополь) та здобув його штурмом із суші та моря.

1492 року біля острова Тягині на нижньому Дніпрі козаками під керівництвом черкаського старости Богдана Глинського в абордажному бою захоплено турецький корабель з українськими бранцями – це перша документально зафіксована морська перемога запорожців.

Особливо вдалими були морські походи запорожців під проводом гетьмана Петра Сагайдачного проти султанської Туреччини. У період з 1606 по 1621 рік під час морських походів великий флотоводець здобув такі міцні міста-фортеці, як Варна, Перекоп, Очаків, Трапезунд, Синоп.

У 1616 році козаки здійснили найпотужніший напад на місто Кафу (Феодосія) – головний невільницький ринок у Криму, здобули турецьку фортецю та звільнили багато українців з полону.

У кінці 18-го століття південні рубежі країни потребували надійного захисту від зовнішньої експансії. 1 травня 1783 року до Ахтіарської (Севастопольської) бухти увійшла ескадра з 16 великих бойових вітрильних кораблів під командуванням козацького старшини Сидора Білого, який, виконавши завдання забезпечення контролю над узбережжям та прибережною акваторією, пізніше передав командування силами віце-адміралу Ф.Клокачову. Ці кораблі стали базою Чорноморського флоту, основу їх екіпажів складали козаки-запорожці.

На початку ХХ століття командувачем Чорноморського флоту став виходець з Херсонщини адмірал Олександр Колчак, який виступав за українізацію Чорноморського флоту.

У квітні 1918 року Центральна Рада оголосила Крим частиною України. 20 квітня 1918 року о 16 годині Чорноморський флот, яким тоді командував контр-адмірал М.Саблін, у складі 3 бригад лінійних кораблів, бригади крейсерів, бригади гідрокрейсерів, дивізії міноносців і 22 підводних човнів підняли українські національні жовто-сині прапори.

Ця подія засвідчила перехід Чорноморського флоту, 80% особового складу якого були етнічними українцями, під юрисдикцію Української Національної Республіки. До Києва по радіо було передано: «Браття Київської Центральної Ради. Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що знаходився в Севастополі, підняли Український прапор. Контр-адмірал Саблін. 29 квітня».

Передумовою до відродження ВМС України стало звернення першого Президента України Леоніда Кравчука 18 січня 1992 року до військовослужбовців, які проходили службу на території України.

5 квітня 1992 року Президент України видав Указ «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України», відповідно до якого почалося формування Військово-Морських Сил України на базі Чорноморського флоту.

7 квітня 1992 року першим командувачем Військово-Морських Сил України було призначено контр-адмірала Бориса Кожина.

26 липня 1992 року першим підняв Державний прапор України та здійснив перехід до м.Одеси сторожовий корабель СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка.

До липня 1993 року до складу ВМС України увійшли корабель управління «Славутич», малий протичовновий корабель «Луцьк», а 14 липня 1993 року до Севастополя до місця постійної дислокації прибув флагман національного флоту фрегат «Гетьман Сагайдачний».

З огляду на підписання міждержавних угод про продовження термінів дислокації кораблів Чорноморського Флоту Росії в Севастополі, очікувалося, що святкові заходи цьогоріч будуть особливо пишними. Тим паче, що саме в ці дні в Україні, зокрема й у Криму та самому Севастополі, побували російський прем’єр-міністр Володимир Путін, з яким мав зустріч наш президент Віктор Янукович, мер Москви Юрій Лужков, патріарх Кирило. Втім парад, у порівнянні з попередніми роками, виглядав не те що скромно, а якось блякло. І це не лише моя особиста думка. Не кращим чином був органі­зований цього разу вечірній салют, хоча радість свята від цього меншою не стала. Як не стала меншою потреба в спілкуванні один з одним, порозумінні і добросусідстві.

Ольга Сокол