Ключка від Гретцкі та автограф Третяка

Свою любов до ковзанів Владислав Дрига пояснює просто. Народився у При­морському краї, потім пере­їхав жити до Омська. А там хокей завжди був чимось більшим, ніж спорт. Тож із раннього дитинства навчив­ся впевнено триматися на льоду. Уже після переїзду до Рівного в 1962 році почав по­пуляризувати цей вид спорту. Затятий хокейний фанат по-молодечому хизується по­дарунком, який колись йому презентував близький друг. Товариш, знаючи про його пристрасть до гри справжніх чоловіків, подарував ключку з автографом найкращого хокеїста усіх часів: канадця Уейна Гретцкі. Але це ще не все. Колишній тренер, перебуваючи у столиці на спортивному форумі, зумів розжитися автографом ще однієї хокейної легенди: найкращого воротаря в історії світового хокею - Владислава Третьяка. Владислав Дрига обіцяє, що як тільки у Рівному буде побудований сучасний спортивний комп­лекс, напише лист своєму кумирові й запросить його на відкриття.

Команду Лобановського  могли и обіграти

Владислав Дрига, крім хокею, довгий час займав­ся футболом. Пригадує, як він, будучи гравцем збірної Кам'янець-Подільського педагогічного ін­ституту, в одно­му із матчів зустрівся віч-на-віч із легендарним Валерієм Лобановським та Олегом Базилевичем.

- Ніколи не забуду, як наша збірна інституту зійшлася в Кубку "Буревісника" з київ­ськими студентами, - розпові­дає пенсіонер. - За столичних футболістів тоді виступали гравці дублю київського "Ди­намо": Валерій Лобановський та Олег Базилевич. Ми тоді добряче "повозили" їх. Осно­вний та додатковий час за­кінчився внічию, й переможця визначала серія післяматчевих пенальті. На жаль, гравець нашої команди одного разу схибив і далі пройшли саме кияни.

Про школу не забуває

За своє життя Владислав Дрига встиг попрацювати в багатьох місцях. Після закін­чення педінституту та служби в армії влаштував­ся на кафедру фізичного ви­ховання нинішнього НУВГП. Потім працював інструктором із виробничої гімнастики на льонокомбінаті. І, звичай­но, тренерська футбольна робота в обласній ДЮСШ та майже тридцятилітнє вчи­телювання в школі № 13. Не раз талановитого спеціаліста визнавали кращим у багатьох номінаціях: кращий тренер, суддя тощо. За цей час вихо­ванці Владислава Дриги здо­були багато призових місць, і не лише в грі мільйонів. Він знається на тонкощах майже всіх видів спорту: баскетболу, волейболу, хокею, гімнастики, стрільби тощо.

Захоплюється жвавий пен­сіонер і бальними танцями, мистецтва яких навчився в інституті на музично-ритмічному ви­хованні. Ще й зараз може навчити нелегких «па» усіх бажаючих. Крім цього, майже все життя Владислав Дрига був футбольним арбітром, і якби не травма, то міг би стати професійним рефері. А так, відсудивши кілька матчів у другій футбольній лізі ще у радянські часи, не був допущений до арбітражу матчів професійних команд. Тепер ветерана спорту часто запрошують попрацювати на різноманітних змаганнях у його рідній 13-й школі, й він із радістю погоджується на подібні пропозиції. Каже, що важко звикає до статусу пенсіонера й дуже часто його тягне до рідного спортзалу.

Сергій НАЗАРЕНКО