Виповнилося 50 років з дня смерті видатного історика, археолога, краєзнавця, невтомного збирача старовини, патріота Поділля Юхима Йосиповича Сіцінського. І хоч сплило вже багато часу, але його внесок у справу вивчення історії Поділля ще не перевершив ніхто. 

Народився Ю.Й. Сіцінський 10 грудня 1859 р. в с. Мазники Летичівського повіту Подільської губернії в сім'ї небагатого священика. Спочатку малий Юхим одержував навчання вдома, а з 13 років навчався в Кам'янець-Подільському духовному училищі, по його закінченні - в духовній семінарії. Тут він цікавився також історією, фольклором, надрукував свою першу наукову працю. Після закінчення семінарії Сіцінський одержав вищу освіту в Київській духовній академії. Під час навчання в академії він багато часу присвячував вивченню історії і археології.

У 1889 р повертається до Кам'янця, приймає сан священика і стає служителем Олександро-Невського собору.

Але душею Ю.Й. Сіцінський був відданий ниві вивчення історії Поділля. Тільки під його керівництвам Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет по-справжньому розгорнув роботу по збору інформації про край. Юхим Иосипович був глибокоосвіченою людиною, знав 9 мов... Найбільш повно розкрилися здібності і таланти Юхима Йосиповича на ниві музейної роботи, якій він віддав 44 роки свого життя. 33 роки він очолював заснований ним в Кам'янці в 1890 р. музей старожитностей.

Цікаво, що хоч і спочатку музей було створено при єпархіальному історико-статистичному комітеті, 68 процентів його експонатів були не церковного змісту, а деякі - про У. Кармалюка, І. Ґонту - носили і антикріпосницький зміст. Тут було зібрано чудові, унікальні колекції, і серед них - рідкісна колекція подільських вишивок з різних сіл.

Ю.Й. Сіцінський заснував і редагував "Труды епархиального историко-статистического комитета", де друкував свої праці і повідомлення краєзнавців. Він і автор "Археологической карты Подольской губернии", яка була видана у Москві в 1906 р. на честь одинадцятого археологічного з'їзду Росії. Сам Ю. Й. Сіцінський був делегатом п'яти археологічних з'їздів.

Юхим Йосипович написав понад 100 наукових праць.

За значні наукові досягнення його було обрано почесним членом Львівського історичного наукового товариства Нестора-літописця, Київського товариства старожитностей і мистецтва, був він і членом-кореспондентом Московського археологічного товариства.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Ю.Й. Сіцінський одним із перших зняв попівську рясу і зрікся сану, перейшов до світського життя. Він займав посаду директора історико-археологічного музею, викладав в інституті народної освіти історію мистецтва (в облдержархіві збереглися конспекти його лекцій з цього курсу). У 1925-29 рр. Юхим Йосипович був охоронцем музею.

Авторитет його як вченого був настільки великим, що в 1931 р. його запросили працювати до Києва, до Всеукраїнського музейного містечка. Там він працював на посаді наукового працівника, але не забував і про Поділля, наїжджав сюди в експедиції. У 1933 р. він тяжко захворів і повернувся до Кам'янця, де помер 7 грудня 1937 р.

Могила Юхима Йосиповича знаходиться на Русько-фольварецькому кладовищі, її доглядає міська організація Товариства охорони пам'яток. Зберігся в нашому місті і будинок, де жив і працював Ю.Й. Сецінський. Він розташований на розі вулиць Ленінградської і Паризької комуни.

Зараз, коли історичний музей Кам'янця починає роботу по підготовці святкування свого сторіччя, наша пам'ять не раз звертається до Ю.Й. Сіцінського - послідовного вченого, гарячого патріота, невтомного дослідника. Бо його слідами йдемо ми далі.


Кучугура Л.
Літописець краю подільського // Прапор Жовтня, 1987. - 8 грудня.

СІЦІНСЬКИЙ (Сецінський) Юхим Йосипович (10.12.1859, с.Мазники Летичівського повіту Подільської губернії Подільської губ., тепер Деражнянського р-ну Хельницької обл., в сім'ї священика - 7.12.1937, м. Кам'янець-Подільський) - видатний історик Поділля, етнограф, мистецтвознавець, музеєзнавець, громадський діяч. Навчався в Кам'янець-Под. дух. училищі - дух. семінарії (70-ті pp.), закінчив 1885 Київ. дух. академію зі ступінню кандидата богослов'я. З 1889 постійно проживає у Кам'янці. Працював священиком собору св. Олександра Невського (1904-1917), викладачем технічного училища (до 1918), доцентом держ. Укр. ун-ту (1918-20), ІНО (20-ті pp.). В 1890 був одним із засновників Давньосховища (істор. музею) і згодом 33 роки його директором на громадськ. і штат. засадах. З 1892 - редактор газет "Под. епарх. вед." (до 1906), "Православная Подолия" (1906-17), и "Подолия". За ред. С. видані "Труды Под. епарх. ист.-стат. комитета". (Вип. VI, VIII за 1893, 1897), "Труды Под. церк. историко-археолог. общ-ва" (Вип. X, XI, XII за 1904, 1911, 1916). О. був дійсн. членом НТШ у Львові (з 1889), Моск. археолог. тов-ва, Київ. тов-ва старожитностей та іст.-археолог. тов-ва дух. академії (1896-1918), очолював Под. іст.-археолог. тов-во (1903-20), обраний почес. членом Кам'янець-Под. наукового при УАН то-ва (1925) й ін. З 1931-33 - наук. співробіт. музею Киево-Печерськ. лаври. Зазнав переслідувань з боку репресивних органів, хворий повернувся 1933 до Кам'янця.

У творчому доробку понад 200 праць, які присвячені археології, історії, релігії, мистецтву, архітектурі, етнографії, фольклору Поділля. Серед них особливе місце в історіографії займає книга С. "Город Каменец-Подольский" (1895). Наукова спадщина С. й сьогодні є актуальною для дослідників краю і потребує детального вивчення і популяризації.