Під час спорудження Нетішина та ХАЕС житель села Ганнопіль Славутського району Федір Семенюк (на знімку - ліворуч) познайомився із спеціалістами, які прибули на будівництво із багатьох республік Радянського Союзу. Спершу йому було незвично, що люди на тривалий час залишили свої домівки і подалися в світ за очі. А згодом і сам став у такому ж «амплуа».
Перебування на будь-якому будівництві часто позбавляє людину елементарних умов комфорту. Жити доводиться якщо не у пристосованих вагончиках, то у перенаселених гуртожитках. Але молоді люди мало переймались незручностями, знаходячи в цьому романтику. Навіть тональність тогочасних естрадних пісень була витримана у такому ж дусі: «Мы там, где ребята толковые. Мы там, где плакаты - «Вперед!».
Після Нетішина другим будівельним об’єктом у біографії Федора Семенюка стала Смоленська АЕС. Там він брав участь у зварюванні конструкцій, підготовці до встановлення різного обладнання. Але на одному місці «засиджуватись» не доводилось, бо керівництво Всесоюзної організації «Центренергомонтаж» своїх спеціалістів відряджало на об’єкти, де треба було пришвидшити темпи завершення будівництва. Отож, з Російської Федерації він переїздив в Україну, а потім у Казахстан.
Для будівництва молодого міста Нетішин та Хмельницької АЕС також бракувало кваліфікованих кадрів, кожен спеціаліст оцінювався, як мовиться, на вагу золота. Федір Семенюк не відмовився від пропозиції повернутись до рідних країв. Саме тоді, в 1985 році, на нашій електростанції почав формуватись цех централізованого ремонту, до складу якого Федір влився одним із перших.
Зародженню ремонтного підрозділу надавалось велике значення, бо всі розуміли, що після пуску доведеться проводити першу ремонтну кампанію, від якої залежатиме «боєздатність» всіх систем та обладнання. Для того, щоб не втрачалась кваліфікація, працівники цеху централізованого ремонту залучались до проведення пуско-налагоджувальних робіт на першому енергоблоці. Поступово збільшувалась чисельність персоналу в дільниці зварювання. Її «ядром» стали спеціалісти, за плечима яких вже була низка успішно виконаних відповідальних робіт. До цієї когорти належав і Федір Семенюк. У ході формування цеху централізованого ремонту до його штату зараховувались і молоді спеціалісти, які ще не впевнено тримали в руках зварювальні пристрої.
- Запам’ятайте одне,- повчав їх Федір Петрович, - кожна ваша виконана робота засвідчується відповідним іменним «тавром». Робіть так, щоб не соромно було й через десятки років. Це на металевому паркані можна допустити огріхи і ніхто не помітить, а тут від кожного зварного з’єднання залежить безпека об’єкта.
Високий рівень кваліфікації зварювальників на ХАЕС вже неодноразово підтверджувався різними контролюючими органами – як вітчизняними, так і зарубіжними. Цьому сприяє, за словами Федора Семенюка, впровадження сучасних методів навчання, які вдало поєднують теорію і практику.
- Мені часто доводиться чути про роботу зварювальників, - каже Федір Петрович,- що вона монотонна і надто проста. Я переконливо можу сказати: «Вона – творча». Багато залежить від настрою, без натхнення не варто братися за складну роботу. Не всі знають, що справжній зварювальник багато часу віддає теоретичній підготовці – читанню книг авторів, які спеціалізуються на теорії зварювання.
Двадцять п’ять років Федір Семенюк віддав роботі зварювальника у службі зварювання енергоремонтного підприємства. У розмові з ним аж ніяк не можна вловити нотки сумніву, що фах обрав помилково. В юнацькі роки зробив це свідомо, а поштовхом стало захоплення технікою його батька. Від того часу багато води спливло. Сьогодні Федір Семенюк є хорошим наставником для багатьох молодих спеціалістів. Він розуміє, що все життя на роботі не проведеш, потрібно згодом буде залишати проторовану стежку для інших. Добре, коли на ній опиняться справжні послідовники.
Не дивлячись на те, що Федір Петрович зустрічає своє 50-річчя, юнацького завзяття і бадьорості йому не позичати. Кожного ранку його можна побачити на лузі, який простягнувся за старим млином. До певної міри слугує луг чоловіку за стадіон – робить тут щоденні пробіжки. А ще він не зраджує купанню у місцевих водоймах у будь-яку пору року. Навіть заохотив до цього деяких колег. Його пропагування здорового способу життя знайшло відгук у дітей, яких у Семенюка троє: син Сергій, доньки Альона та Юля. Дівчатка відомі в Нетішині спортсменки. Принаймні Альона Семенюк неодноразово ставала чемпіонкою України з кікбоксингу.
Кажуть, що в кожної людини є свої мрії. Є вони й у Федора Семенюка – взяти участь у добудові третього та четвертого енергоблоків. «А тоді можна й на заслужений відпочинок»- каже «золотий» ювіляр.
Олександр Шустерук
Фото автора
