Нелегко їй довелось на Літніх юнацьких Олімпійських іграх у Сингапурі, але спортсменка з честю пронесла прапор змагань – у прямому і переносному сенсі!

Двох уколів не вистачило нетішинській шаблістці Аліні Комащук, аби повертатися з перших юнацьких Олімпійських ігор із Сингапуру «бронзовою». І одного – аби поборотися за «золото» Планетарного масштабу. У півфіналі «кішкою», яка перебігла дорогу для вихованки Ольги та Валерія Штурбабіних, виявилася росіянка Яна Єгорян. І як перебігла – 14:15! Образливо до сліз! А в битві за «бронзову» участь деморалізована юна спортсменка поступилася німкені Ані Муж. Хто, ви думаєте, тренер Ані? Вадим Штурбабін! Той самий, котрий у Нетішині, разом із батьками, прививав Аліні любов до фехтування, а тепер тренує юну представницю Німеччини. Аби отримати найсвіжіші коментарі, я зателефонував до Ольги Штурбабіної, котра переповіла перші емоційні враження від  виступу Комащук: «Коли у груповому відборі Аліна здолала усіх своїх суперниць, поступившись лише німкені, було зрозуміло, - все чудово, але щось не так. На дівчину давив вантаж відповідальності, адже усі, і вона в тому числі, розуміла, що має потрапити до призової трійки. Основною суперницею вважалася американка, яка зрештою і завоювала «золото». У бою з росіянкою все складалося начебто непогано, і навіть перевага під завершення зустрічі була на користь Аліни 14:12... Психологічний тиск – інакшого пояснення з приводу поразки немає. Тож, до поєдинку за третє місце Аліна підійшла повністю деморалізованою». 

Аліні неодноразово доводилося спостерігати, як завдяки її перемогам піднімався прапор України і лунав гімн. Висока честь дівчині випала у Сингапурі. На параді відкриття Перших юнацьких Олімпійських ігор, що стартували 14 серпня, пронести прапор України довірили саме їй, дворазовій чемпіонці світу серед юніорів, майстру спорту міжнародного класу з фехтування на шаблях. Тож, справді можна зрозуміти, яка «гора» відповідальності лежала на тендітних плечах одинадцятикласниці з Нетішина.

А що Сингапур, до якого з’їхались 3600 атлетів, делегованих 205 національними комітетами світу, аби розіграти 201 комплект нагород у 26 олімпійських видах спорту? Зустрів він, за словами Штурбабіних, ще більшою, аніж в Україні, спекою та високою вологістю повітря. Після важкого перельоту довелося відчути черговий шок. Організація змагань, у порівнянні із дорослим Пекіном, не надихнула. Чого варте, як переповідає Ольга Штурбабіна, поселення до студентського гуртожитку, де одна душова кабіна на 2 поверхи тощо. Довелося призвичаюватися.

Попереду в Аліни – участь у командних змаганнях. Доведеться відстоювати честь Європи, а не України, окремо взятої. Такі умови цієї Олімпіади.  Здобуте четверте місце дозволяє поборотись Аліні лише за третю з чотирьох збірних від Старого Світу, що значно ускладнює надію на загальний успіх. Але ми все одно будемо вболі­вати за внесок Аліни у командний результат.

«Не знаю – радіти чи засмучуватись...», - такими словами у слухавку зустріла мене Ольга Штурбабіна. А як гадаєте ви – невже увійти в четвірку найсильніших на Перших літніх юнацьких Олімпійських іграх не є досягненням?!

Богдан Фединчук