й складаю шану людям працьовитим 

Урочистості з нагоди 19-ої річниці Незалежності України розпочалися тут минулої п’ятниці на майдані перед облдержадміністрацією. Першим до подолян звернувся з вітальним словом голова ОДА В.С.Ядуха.

- 19 років тому на арені світу з’явилася нова держава зі своїми духовними цінностями і сподіваннями, давніми традиціями, своїм менталі­тетом. Країна, наділена великими природними багатствами, науковим потенціалом і трудовими ресурсами. Її ім’я – рідна ненька Україна, - так розпочав свій виступ Василь Степанович. – Вона має рівні можливості серед найрозвинуті­ших країн сучасності, тому що тут проживають прекрасні люди, які своїм розумом і працею возвеличують батьківщину. Її невід’ємною частиною є Хмельниччина, яка вносить посильний внесок у розвиток і розбудову країни, досягнення позитивних зрушень в житті наших громадян.

День Незалежності – не просто національне свято. Це той момент, той період, коли маємо проаналізувати наші здобутки, намітити тенденції розвитку, визначити пріоритети, які б забезпечили поступальні кроки Хмельниччини й держави в цілому. Традиційно в ці дні ми відзначаємо кращих з кращих подолян, які роблять все заради того, аби наш край процвітав. Своїм авторитетом, своїм духом ці люди реально освячують незалежність України, доводячи, що бути їй заможною європейською державою.

Відкриваючи сьогодні обласну Дошку Пошани­ «Кращі люди Хмельниччини», без перебільшення скажу:  тут зібраний цвіт, еліта подільського краю. Це ті люди, на яких тримається наш потенціал. Повинен зазначити, що Дошка замала, аби занести на неї всіх достойних, бо на Хмельниччині багато працьовитих  порядних людей, які творять добро, рухають історію вперед, думають про майбутнє держави, майбутнє наших дітей і онуків.  Переконаний, що багатий досвід цих людей, їх професіоналізм, вболівання за доручену ділянку роботи, за колективи, дасть можливість втілити в життя економічні і соці­альні реформи, які зініціював Президент України В.Ф.Янукович. Вірю, що саме так і буде.

Вітальну естафету продовжив заступник голови обласної ради О.В.Хавронюк.

- У серцях народу України серпнева блакить неба і жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами української державності у символ свободи і праці, - зазначив, звертаючись до присутніх Олег Володимирович. – Творення історії батьківщини, її сьогодення і майбутнього – обов’язок кожного з нас, усього народу. Ми зібралися, щоб віддати гідну шану талановитим і роботящим подолянам, які своєю плідною працею примножують багатство, красу і славу Хмельниччини. Приємно, що серед занесених на Дошку Пошани – депутат обласної ради, заслужений будівельник України А.Д.Фрідман, сім депутатів районних рад, селищний і сільський голови.

Нам судилося стати учасниками творення новітньої української державності, втілювати у реальність одвічну мрію нашого народу. Це велика честь і велика відповідальність перед власним сумлінням і прийдешніми поколіннями. Саме від кожного з нас залежить якою бути нашій державі, як житимуть наші діти, внуки і правнуки. Нехай мрія про краще життя окриляє нас на нові звершення, на нові добрі справи в ім’я України. Низький вам всім уклін.

Обидва посадовці провели церемонію нагородження занесених на Дошку Пошани. Відрадно, що серед шестидесяти достойників з числа трудових колективів і окремих громадян є дві представниці Нетішина. Одна з них – Оксана Олександрівна Аржанцова – працює машиністом-обхідником турбінного устаткування 7 групи в турбінному цеху Хмельницької АЕС. Інша прославляє місто, область і всю Україну на світових спортивних аренах. Йдеться про майстра спорту України міжнародного класу з фехтування, чемпіонку світу серед юніорок у командних змаганнях Аліну Комащук. Про обох нетішинок ми неодмінно розповімо більш детально у наступних випусках газети.

Офіційна частина свята на майдані в Хмельницькому завершилася врученням обласних премій за досягнення в галузі науки, історико-краєзнавчої роботи, літератури й мистецтва. Далі кожен мав можливість досхочу насолодитися доробком подолян, оглянувши експонати розгорнутої багатющої виставки. Важко сказати, яке ремесло тут переважало, бо ж свою продукцію представили промисловці і сільгоспвиробники, ліцеїсти та гуртківці, народні умільці, мистецтво танцю і співу дарували самодіяльні і професійні артисти, прийоми бойових мистецтв демонстрували спортсмени, у тому числі і зовсім юні. Усе це злилося воєдино у вінок талантів, яким під силу розвивати виробничу галузь, ростити хліб, моделювати сучасну техніку, шити одяг, виготовляти прикраси, послуговуючись найдивовижнішим матері­алом, готувати вишукані  кулінарні й кондитерські дива – одних лише короваїв було кілька десятків, справжні шедеври декоративно-ужиткового мистецтва. Власне, мистецький погляд відчувався у всьому, в тому числі й у презентації своїх досягнень. Диву даєшся, що так колоритно можна представити дари ланів і садів, створити із гарбузового царства цілу галерею героїв українського фольклору. Прикро, що пориви вітру не просто завадили майстрам повноцінно показати відвідувачам виставки свої роботи, а й завдавали відвертої шкоди. Перекидалися намети і стенди, декорації й експонати. Боляче було дивитися як впав долілиць щит із картинами: вдрузки розлетілося скло, понівечилися оригінальні рамки.

Але примхлива погода не зіпсувала настрою і загальних вражень від побаченого. Подивитися ж було на що. Серед вишуканих творінь людських рук звертаю увагу на вироби майстра, що спеціалізується на художній обробці деревини, М.М.Сінькова з Хмельницького. На столі перед ним – низка дерев’яних храмів у мініатюрі.

- Чи мають вони своїх відповідників у реальності? – цікавлюся.

- Так, це зменшені копії храмів, які насправді є у нас, - каже Михайло Михайлович.

Вони, за словами співрозмовника, єдині у світі, бо при виготовленні того чи іншого храму, автор суворо витримує масштаби. Якщо кожну детальку виробу, стверджує він, збільшити у 50 разів, отримаємо отой аналог, який сподвигнув на конкретну творчу роботу.

Загалом, він виготовив майже 20 таких макетів, над кожним з яких мудрує від 1 до 3 років. Каже, якщо не дотримуватися масштабу, часу затрачатиметься набагато менше і кожен міні-храм за таких умов можна виготовити у 10 разів швидше. Але тоді це вже не буде абсолютна копія, а просто художній виріб. Уперше він взявся за храм Святої Богородиці, що в Переяславі-Хмельницькому. Виготовив його у подарунок дружині. Тоді вибрав споруду більшої складності і через певний час довершив задумане. І подумав, якщо подужав це, то непосильного тепер нічого немає. Свої храми виготовляє так, що їх легко можна транспортувати, не боячись пошкодити. Варто, каже, зняти хрестик і сміливо пакувати виріб у сумку.

Він першим з майстрів цього профілю застосував бамбук, переконує, що ніхто інший цим матеріалом не послуговується. Доволі часто виступає консультантом при будівництві нових храмів, ради-поради питають священики, які хочуть, щоб і споруда виглядала пристойною, і місце, на якому стоятиме церква, було підходящим для цього. Може підказати, зважаючи на свій досвід і рід занять, він бо – Заслужений будівельник України, архітектор, скульптор, художник.

У Інни Сироїд з Деражні, яка представляє тут товариство інвалідів, немає такого послужного списку звань і професій, молода жінка – митець-самородок. З дитинства любила малювати, з роками виникло бажання творити картини, і не тільки пензлем. Вона опанувала шкіру, каміння, інші матеріали, які підбирає в залежності від того, який образ хоче відтворити. На одній з її робіт, представлених на виставці, навіть справжня голова щуки. Відповідної освіти у Інни немає, вчиться самотужки і чинить так, як підказує серце, як відчувають руки. Доля не наділила Інну дужим здоров’ям, але не скупилася, обдаровуючи талантами. Вона дуже тонко сприймає довколишній світ і передає свої відчуття не тільки в картинах, які не схожі між собою ні за технікою виконання, ні за палітрою кольорів, а й в поетичних рядках. Неодноразово виставляла свої роботи у Хмельницькому й Києві, залюбки спілкується з митцями, чия творчість їй імпонує. Так і сама удосконалюється. Картини приносять не тільки моральне задоволення, виручені від реалізації кошти – суттєва фінансова підмога при її скромних статках.

Чого тільки не пропонували відвідувачам народні умільці! Вишиванки, рушники та серветки, гончарні вироби, різьблені і ковані, з лози і коріння, бісеру і соломки. Соломкарів, до речі, представляла тут і нетішинка Валентина Сірук, котра нещодавно брала участь у Міжнародному фестивалі соломникарського мистецтва «Сніп», що проходив на Волині. Споглядаючи виставкове розмаїття та милуючись мистецтвом музик, співаків, танцюристів ще раз утверджуєшся в думці – багата талантами земля українська!

 

святкує Нетішин

Кожен, хто завітав у вівторок на майдан перед Палацом культури, де проходили урочистості з нагоди Дня Незалежності, неодмінно підходив до виставки робіт учнів Нетішинської художньої школи. Оминути ці творіння не випадало, бо привертали увагу своєю вишуканістю та довершеністю. Стильні вишиванки, картини і навіть витканий килим, побутові речі, змайстровані умільцями, які спеціалізуються на лозоплетінні, сувеніри з бісеру тощо милували око. Відчувалося, що кожен виріб увібрав у себе не тільки професійність і творчу думку автора, а й часточку його душі.

Урочистий мітинг розпочався виступом секретаря міської ради А.Я.Сиваківського. Звертаючись до громади, він наголосив, що країна здолала тернистий шлях, йдучи до своєї незалежності. Але попри всі складнощі вистояла і відбулася як держава. Маємо розуміти, що збереження досягнутого і подальша розбудова незалежної України – справа і святий обов’язок кожного з нас, маємо покладатися на власні сили, руки, розум, працю.

Невпізнанним стало за роки не­за­лежності наше місто, у нього, за словами промовця, з’явилося європей­ське обличчя. Анатолій Ярославович висловив впевненість у тому, що громада докладе усіх зусиль, аби Нетішин надалі був взірцем в усіх сферах культурного, соціально-економічного і  духовного життя подільського краю.

Вітання з нагоди національного свята від імені трудового колективу Хмельницької АЕС виголосив її генеральний директор М.С.Панащенко. Він, зокрема, зазначив, що підприємство впродовж усіх років незалежності працює на благо країни й області, крок за кроком нарощуючи виробництво електроенергії. У поточному році внесок нетішинських атомників у розвиток подільського краю складає 23% товарної продукції Хмельниччини. Це і є наш дарунок до свята.

Побажання кращого життя землякам і процвітання рідному місту висловив у своєму виступі голова правління ВАТ «УБ ХАЕС» Д.П.Оцабрика. З жалем говорив він про те, що наразі будівельному комплексу не вистачає обсягів робіт у Нетішині. І висловив впевненість, що з будівництвом 3 і 4 енергоблоків Хмельницької АЕС ситуація суттєво зміниться на краще.

Заступник міського голови І.М.Михасик зачитав зі сцени імена нагоро­джених грамотами обласного і міського рівня з нагоди Дня Незалежності та занесених на обласну Дошку Пошани «Кращі люди Хмельниччини». В числі удостоєних відзнак кореспондент нашої газети О.П.Шустерук (Почесна грамота облдержадміністрації), начальник дільниці цеху з ремонту тепломеха­нічного устаткування реакторного відділення ЕРП І.Л.Костюк (Подяка обласної ради), електрослюсар 6  розряду цеху теплової автоматики і вимірювань А.Д.Музиченко, бетоняр 4 розряду дільниці №1 РБУ ЕРП Ю.П. Молошик, оператор спецводо­очищення  6 групи хімічного цеху І.А. Гредусов, начальник дільниці з ремонту перетворюючої техніки, релейного захисту та автоматики електроцеху В.В.Сафронов (Почесна грамота виконавчого комітету міської ради).

Почесною грамотою командування Західного оперативного округу нагороджено генерального директора Хмельницької АЕС М.С.Панащенка – «за високий рівень професіоналізму проявлений у ході підготовки і під час роботи міжвідомчої робочої групи з питань територіальної оборони в зоні територіальної оборони №7 (Хмельницька область)».

Групі молодих нетішинців, котрим на момент святкування Дня Незалежності виповнилося 16 років, вручено паспорти громадянина України. Таких щасливчиків було 12. На завершення мітингу нетішинці поклали квіти до меморіальної дошки колишньому очільнику Народного руху України В.М.Чорноволу. Далі був концерт за участі нетішинських творчих колективів і окремих виконавців. Препоганий звук зіпсував усю картину, жаль було дивитися як співаки з усіх сил старалися виправити ситуацію, міняючи мікрофони. Але це не рятувало, оскільки не була відлагоджена система. Отож і солістів, і ведучу з-за куліс глядачі чули через слово-два. Бракувало піднесення співведучим, котрі натхненні поетичні рядки про Україну дуже прозаїчно прогугнявили собі під ніс, не відриваючи очей від тексту. Виглядало надто буденно.

Зі своєю концертною програмою виступив перед нетішинцями естрадний виконавець Анатолій Кальяненко. Завершився святковий вечір яскравим фейєрверком.

Ольга Сокол

Фото  Тетяни  Тарасюк,  Петра  Войтовича  і Валерія  Валуєва