Василь Васильович Семенюк належить до людей заповзятих і неспокійних, яким завжди хочеться досягти максимуму у роботі. А справа всього його життя – педагогіка. У далекому 1967 році став приглядатись до неї з найменшого педагогічного щабля – із посади старшого піонервожатого Великобичківської середньої школи. Далі служба у Збройних Силах і вже спроба закріпитись у професії. Відтак став студентом Ужгородського державного університету, де опанував фах вчителя хімії. Відтоді трудиться у Безименській та Хоняківській середніх школах. Вже звідти потрапляє у Славутський районний відділ народної освіти на посаду інспектора шкіл. І поїхало і понеслось: директор Славутської середньої школи-інтернат, обласного спеціалізованого ліцею-інтернат поглибленої підготовки учнів, начальник відділу освіти Славутської районної державної адміністрації, завідуючий відділом Славутської районної ради з питань спільної власності територіальних громад району. Аж зненацька добіг до пенсійного віку. Не з пустим багажем - відзначений знаком «Відмінник освіти України», Почесними грамотами Міністерства освіти і науки, Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, Славутської районної державної адміністрації.
Лауреат обласної премії Мелетія Смотрицького, Соросівський вчитель, вчитель вищої категорії, «вчитель - методист». Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук «Організаційно-педагогічні умови навчально-виховного процесу в ліцеї-інтернаті».
Що між цим? Великий досвід організатора шкільного життя. За його участі забезпечено діяльність закладу нового типу - багатопрофільного ліцею-інтернат. Він стояв у витоків створення на Славутчині 19 навчально-виховних комплексів «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній навчальний заклад». Започаткував модель організації навчально-виховної роботи у другій половині дня та моделі «урок - самопідготовка - урок». Сприяв реорганізації Берездівської ЗОШ в агротехнічний ліцей. Добивався впровадження програм інформатизації та комп’ютеризації закладів освіти, програм «Шкільний автобус», «Вчитель», «Дошкілля Славутчини», профільного навчання. В багажі програма створення оптимальних умов для адаптації та розвитку здібностей та обдарувань сільської молоді, чотирирічний досвід організації і проведення щорічної міжрегіональної конференції «Здоровий спосіб життя».
І ви хочете, щоб після такого повнокровного життя чоловік став пенсіонером? З першого серпня поточного року Василь Васильович очолив Старокривинську загальноосвітню школу. Тут він відчуває себе на своєму місті. Звичайно, ставить питнання господарські, серед яких найважливіше – введення в дію електроопалення школи. Без комфортних умов важко сподіватись на справжню віддачу педагогів та учнів, яких під його началом нині без малого півтори сотні. Він бачить завдання у зміцненні здоров’я дітей за допомогою організації належного харчування та годин здоров’я, сподівається, що спілкування дітей з педагогами-предметниками у позаупрочний час підвищить інтелектуальний рівень вихованців. Як мрію бачить при школі дошкільний заклад. І плекає сподівання, що його учні будуть працювати на найкращих виробництвах країни. Принаймні цьогорічні випускники Дмитро Гурський та Богдан Рубас мріють здобути освіту у Львові. Випускники попередніх років Тарас Костюк, Надія Конончук, Євген Полохович здобувають необхідні для атомної енергетки знання у КПІ, Артем Наумук закінчив філію Московського фізтеху при цьому ж вузі. А за приклад для дітей служать їх батьки, працівники Хмельницької АЕС та ЗАТ УБ ХАЕС. Зокрема Микола Володимирович та Олена Олександрівна Пименчуки, Олександр Юрійович та Олена Анатоліївна Зикови, Павло Миколайович Наумук, Валерій Павлович Цапенко, Світлана Володимирівна і Ярослав Вікторович Розваскі, Ігор Федорович Іваненко, Антоніна Василівна та Олег Федорович Остапчуки тощо.
Поруч випробувані на міцність педагоги Т.Сімінчук, П.Шелепало, інші інженери людських душ.
Педагогика починається з вихователя. І Василь Васильович заслужив високе наймення наставника.
Віктор Павлов
