Прогрес змінив планету і полегшив працю та життя мільярдів людей. Водночас треба визнати, що техніка (особливо у невмілих руках) приносить не лише радість, але й горе. Приміром, в Україні щорічно під колесами автомобіля гине сім-дев’ять тисяч чоловік. Тобто за роки незалежності не стало трьох таких міст, як Шепетівка. Про покалічених не говоримо, бо число їх у кілька разів більше. Цей факт не спинив бажання людей купувати авто.

Вся історія людства – боротьба за швидкість, енергію, тепло. Наші пращури успішно знищили силу-силенну лісів, бо змушені були вводити землеробство, опалювати житло тощо. Порахувати збитки від такого користування неможливо. Відомо, що в середні віки вся територія нинішньої Хмельниччини була вкрита лісами, нині вони збереглись лише на півночі області і становлять 13 відсотків її території. Пожежі і сьогодні є страшним лихом, а до технічної революції це був суці­льний жах. Так, у Києві 9 липня 1911 року на Подолі загорівся будинок столяра. З 3672 будівель Києва тоді згоріло 1176 будинків, з-поміж яких 11 кам’яних та 8 дерев’яних церков, Фроловський, Петропавловський та Братський монастирі, будівля київського магістрату.

1842 року в Гамбурзі пожежа тривала чотири дні, полум’я випалило 71 вулицю, 120 пасажів та палаців, майже дві тисячі будинків тощо.

Про лісові пожежі годі й говорити, зважаючи на цьогорічні події в Росії, Іспанії, Італії, США. При цьому зауважимо, що ліси масово знищуються не лише через необережність людей  чи енергетичні проблеми. Зважаючи, що шоста частина людства голодує, насамперед в Африці, сподіватись, що процес знищення природи у бідних країнах, які продають ліс в Європу та США, припиниться,  дуже наївно. Отже, погіршуватиметься екологічний баланс, триватиме парниковий ефект, який призводить до зміни клімату. Чимало країн підписало Кіотський протокол, що передбачає зменшення викидів вуглецю у атмосферу. Поки що Україна має навіть квоти на продаж цих викидів, бо викидає їх менше «норми».

Нині в Україні згадали про малу річкову енергетику, багато говорять про сонячні, вітрові і навіть приливні електростанції, заміну вугільного теплового устаткування  на газопарове тощо. І всіма способами намагаються знизити привабливість атомної енергетики. А даремно.

За словами міністра охорони навколишнього середовища України Івана Макаренка, кількість шкідливих викидів в державі знижувалась протягом 2008-2009 років, у першій половині 2010 року у зв’язку із зростанням промислового виробництва знову зросла на 5,7 відсотка. Найбільший забруднювач – теплоенергетичний комплекс, далі – переробна та видобувна промисловість, автотранспорт.

Начальник  Державної екологічної інспекції Павло Жила при цьому «махнув рукою» на повітряне та водне забруднення. Він запевняє, що найбільша біда з твердими відходами, які створені хімічною промисловістю. Зважаючи на події в Угорщині, де на глиноземному комбінаті стався прорив дамби, поважний керівник запевняє, що Калуш та села Кропивник, Сивка-Калуська, Львівський дослідний нафтомаслозавод, Горловський, Придніпровський хімічний заводи, цілий ряд полігонів побутових відходів створили сьогодні передумови національної небезпеки. Нині серед особливо небезпечних відходів 22 тисячі тонн засобів хімічного захисту. Площа зайнятих в Україні під шламонакопичувачі, тери­кони, полігони, склади земель становить 160 тисяч гектарів і становить 30 мільярдів тонн (нагадаємо, що площа Хмельниччини  складає 20,6 тисяч гектарів).

Хто був на території ХАЕС, знає, що це чиста і вільна від будь-яких небезпечних речовин територія, а токсичні відходи виробництва зберігаються у спеціальному цеху в спеціальних контейнерах і не мають впливу на персонал та довкілля.

Багато кивають на сонячну енергетику: мовляв, не шкідлива, відновлювальна і таке інше. Можливо в Каліфорнії це має підгрунтя, а в Україні розраховувати на сонце проблематично.

 Журнал Scientific American певний час тому подав дані, що коли б США до 2050 року захотіли перевести на сонячну енергію 70 відсотків потреб в електриці, то сонячні панелі в підсумку зайняли б понад 55 тисяч квадратних кілометрів (20,6 – територія Хмельниччини). Сонячні батареї треба було б встановлювати щоденно на трьох з половиною квадратних кілометрах  протягом 40 років).  

 Згадаємо, що в Україні сонячна та вітрова енергія оплачується по ціні 128 копійок за кіловат-годину, тоді як ТЕС – 36,6, АЕС - 15,9, ГЕС - 12,4. Якби не усереднена ціна, то гривню і двадцять вісім копійок за кВт-год. платив би споживач, що мешкає біля сонячної електростанції,-  майже в дев’ять разів більше, ніж споживач атомної кВт-години. До того ж, вони не надто надійні, бо мають властивість не працювати через примхи  сонця та вітру.

До речі, в світі нині атомну енергетику відносять певною мірою до відновлюваних джерел, адже на стадії розробки й освоєння перебувають перспективні моделі реакторів різних типів, зокрема на швидких нейтронах, які можна зарахувати до типу реакторів природної безпеки, тобто до таких, які забезпечують спалювання високоактивних ізотопів і не виробляють високорадіоактивних відходів. Використання новітніх технологій (наприклад, бридерної із замкненим ядерно-паливним циклом) дасть змогу збільшити термін використання розвіданих запасів ядерного палива до кількох тисяч років, в той час як  за оцінками експертів, розвіданих запасів нафти у світі вистачить приблизно на 40, газу – на 60 років.

Суттєвою перевагою ядерної енергетики є  надзвичайно висока концентрація енергії, що має неабиякий економічний ефект. Адже вісім грамів низькозбагаченого урану при повному розщепленні ядер урану -235 за кількістю енергії еквівалентний 20 т вугілля. Це відповідно у 20 тисяч разів зменшує витрати на транспорт, складування, утилізацію відходів. Тож вплив на здоров’я людей зменшується у рази. За інформацією МАГАТЕ, при роботі АЕС він майже у триста разів нижчий порівняно з ТЕС, що працюють на вугіллі.

Отже, переваги  атомної енергетики очевидні і однозначні: мінімальний вплив на екологічне середовище, низькі ціни на електроенергію, відсутність великих будівельних робіт на родючих землях, відсутні відходи, застосовуються менші людські ресурси для виробництва електроенергії (тільки у вугільній промисловості України працює понад мільйон людей) тощо. Окрема тема – розвиток високотехнологічного устаткування, наукових досліджень тощо.

 Не випадково атомна енергетика в світі стає все більш популярною. Навіть країни, що мають надзвичайно великі запаси нафти, зокрема Венесуела, збираються будувати АЕС. Нині  У 30 країнах світу функціонує 440 ядерних реакторів, з яких 104 – у США, 59 – у Франції, 54 – в Японії, 31 – в Росії, 19 – у Німеччині. Україна має 15 діючих ядерних реакторів і посідає 10-те місце у світі за їх кількістю. На цей час у різних країнах будують ще 24 реактори, з яких дев’ять спору­джують в Індії, чотири – в Росії, чотири – в Китаї, два – в Японії.

До 2050 року фахівці прогнозують збільшення потужностей світової атомної енергетики щонайменше удвічі (існують пропозиції збільшення потужностей навіть учетверо).

Опоненти завжди посилаються на наслідки Чорнобиля. Попри цей фактор хочеться задати ряд контрзапитань. Чи відмовиться людство від автомобіля?  Хто бажає жити без світла і тепла, знаючи, що вони приносять комфорт? Чи стане думати голодний (на землі понад мільярд людей, яким не вистачає їжі) з «хімією» чи без неї вирощений урожай? Зрештою людство стоїть перед проблемою виживання. Хто знає вихід, аргументуйте.

Віктор Войковський, член Національної спілки журналістів України