Рік 2010 став у нашому колективі щедрим на ювілеї. Ще одна гарна дата стукає у двері до нашого колеги, знаного науковця і хорошої людини Василя Йосиповича Вихованця.
Дитячі роки його пройшли на Острожчині. Освіту здобув у Львівському державному університеті. Працював журналістом в Острозі та Корці.
У 1986 році переїхав із сім’єю до Нетішина. Трудився у житлово-комунальному об’єднанні, потім знову повернувся до журналістської роботи. З 2000 року Василь Йосипович працює у міському краєзнавчому музеї. Брав активну участь у побудові експозиції музею, паралельно допомагаючи вирішувати ряд господарських питань.
Користується повагою та авторитетом у науковому світі. Його наукові праці з історії роду Сангушків, давньої Волині отримали схвальні відгуки від провідних науковців України.
Важливою для Василя Йосиповича є його родина: дружина Валентина Василівна, сини Тарас (який працює разом з ним) та Петро, невістки, внуки.
У день вашого ювілею прийміть від нас, Василю Йосиповичу, щирі вітання та зичення здоров’я, успіхів, сімейної злагоди та многих і благих літ.
З повагою, колектив музею
Василь Вихованець не лише науковець, але й чудовий знавець мови, літератури, прекрасний поет. Його вірші хоч російською, хоч українською мовами глибокі за змістом, гарно вистроєні за логікою. Великий український російськомовний поет Леонід Вишеславський тепло відгукувався про нашого нинішнього ювіляра. А сам Василь Йосипович присвятив йому чудовий вірш з нагоди виходу книги « Планета Вышеславия», який ми пропонуємо читачам.
Л. И. Вышеславскому
Боже, мудрость великую
Дал Ты сему Поэту
Создать свою многоликую
Из чувств и слов Планету.
Слог – как удар единственный,
Звук – без намёка фальши;
Мысли изгиб таинственный –
Не угадать, что дальше...
Светлость. И нет тщеславия.
Нежность. И боль утраты.
Всё это – Вышеславия,
Вернее – её Создатель.
Что же, скажи, утрачено?
О чём ты скорбишь, Планета?
Боль твоя – вся – оплачена
В памятном тридцать третьем.
Орбита твоя проторена
В Космосе чувств и тела;
Увиденное повторено
Образно, ярко, смело.
Живёшь ты любовью и битвою,
Младенцем, цветком и хлебом...
Но ждёт за привычной орбитою
Большая дорога – в Небо.
Была она прошлым и будущим –
Близким и... уходящим,
И перед миром ликующим —
Чем-то ненастоящим.
Пульсируют астроритмами
Космические магниты...
А сердце своими молитвами
Выводит тебя на орбиту.
10. 06.1998
