ДП НАЕК «Енергоатом» спільно з ВП ХАЕС організували конкурс серед професійних журналістів регіону на кращий матеріал про АЕС, а також конкурси серед школярів - дитячого малюнка:«Моя сусідка Хмельницька АЕС» та шкільних рефератів на тему: «Що мені та моєму селищу дає робота Хмельницьої АЕС».

Традиція останніх років – масовість та широке регіональне охоплення. Лише рефератів надійшло майже півсотні! Ізяславський, Славутський, Острозький райони були найактивнішими. Долучились до цього ядра і представники Шепетівського та Гощанського районів. Зрештою, Сла­ву­т­сь­кий район виявився найпредставленішим серед переможців. Так, перше місце отримала робота Олександра Рижука з Цвітоського НВК. Дмитро Гречанюк з Малоскнитського НВК отримав другу премію, а Станіслав Нікітчук з Крупецького НВК – третю. Додамо, що крім цих переможців  першу премію отримала Катерина Кравчук з  Острозького НВК та другу премію представник Кунівської ЗОШ Ізяславського району Віталій Ковальчук.

Відзначимо, що з рефератниками працювали методисти районних відділів культури, керівники різних гуртків, тощо.

Сто тридцять художніх робіт надійшло на адресу представницького журі. З цієї причини вирішено було номінувати кращих творців у двох вікових категоріях: з шести до одинадцяти років та з 11 до 17 років. Отже, у молодшій віковій групі першість за Василем Зведенюком з с.Варварівка, що на Славутчині. Друге місце розділили острожанка Юлія Степанюк та юний мешканець Ізяслава Микола Беспалько. Третя позиція у Мирослава Ягодки з Острога.

В старшій групі однооосібного переможця виявити не вдалось. Ірина Лаврук з Крупця, що на Славутчині, та Наталія Бортник з Плужного (Ізяславщина) розділили перше місце.  Така ж ситуація з другим та третім місцями. Острожанка Тетяна Овсійчук і Марія Стецюк з Оженіна на другому місці. Третя позиція за Світланою Камі­нською з Берездова і Світланою Дем’янчук з Плужного.

Заохочувальний приз дістався Богдану Кучмару з с.Цвітоха. Відзначений також і наймолодшийучасник конкурсу (шість років) Артем Гандзюк з Берездова.

В числі номінантів конкурсу серед професійних журналістів журі визнало п’ятірку, до якої увійшли Віктор Войковський, Іван Глушман, Петро Шелепало  та Ольга Якубчик, які представили на цьому конкурсі газети «Шепетівський вісник», «Замкова гора», «Трудівник Полісся»  і «Нове життя».

У п’ятницю в Нетішинському краєзнавчому музеї, де розгорнуто виставку художніх робіт конкурсантів, відбулось вручення призів переможцям. У заході взяли участь конкурсанти  з районів зони спостереження ХАЕС, методисти відділів освіти, журналісти місцевих видань, представники НАЕК «Енергоатом» та ВП ХАЕС.  Почесну місію вручити призи взяли на себе генеральний директор ХАЕС Микола Панащенко та начальник відділу роботи з громадськістю ДП НАЕК «Енергоатом» Антоні­на Беньковська. Під час урочистостей було сказано багато теплих слів на адресу організаторів конкурсу, у тому числі працівникам ВРГіЗМІ Хмельницької АЕС за послідовну, результативну роботу у напрямку відкритості щодо діяльності ХАЕС серед громади.

Фото Валерія Валуєва

 

Енергія, що прагне висоти!

Нетішин - місто енергетиків. Великий мир стоїть над ним. Мир, спокій і добробут розлиті у повітрі. І живуть тут щасливі люди, впевнені в майбутньому. Моє село Мокрець розкинулось неподалік. Якщо вийти на горбок у селі, то побачимо атомні блоки ХАЕС. Будемо прямо говорити, що часом відчуваємо страх, вгледівши сяйво над містом, або ж коли чуємо звуки пари, що виривається піж час проведення поточних ремонтів енергоблоків. Водночас розуміємо, що цей об'єкт живе, він є нашим сусідом, від якого вже нікуди не подітися.

Ми не проти, щоб атомна електростанція розбудовувалася, приносила добробут державі, бо вона є складовою життя тисяч людей, які працюють на станції. Їх успіхи - успіхи країни, розвиток станції - запорука розвитку енергетики України.

Я знаю, що головною метою діяльності ХАЕС є високорентабельне і безпечне виробництво електроенергії. «Виробництво в ім'я людини» - девіз працівників станції. Важливо знати, що за рік Хмельницька АЕС виробляє 8% від загального виробництва енергії в Україні і забезпечує своєю продукцією південно-західні регіони держави.

На жаль, багато людей на Хмельниччині з недовірою ставляться до будівництва нових блоків на ХАЕС. На це вплинуло кілька чинників:

стійкий і безкомпромісний протест екологів;   пам'ять про вибух у Чорнобилі;   прогнози про те, що наша економіка щораз споживатиме менше енергії. 

Чорнобиль застеріг: не  захоплюйся своєю могутністю, людино, адже ти - і причина, ти - і наслідок.

Проте сьогодні вже зрозуміло, що без атомної енергетики нам не обійтись. Економіка розвивається, ріст рівня життя вимагає відповідно і росту споживання енергії. Ми, жителі села, усві­домлюємо, що потужності діючих  блоків на ХАЕС не вистачить, аби покрити постійно зростаючі потреби держави.

Спочатку аварія на ЧАЕС зробила багатьох людей у нашому селі противниками атомної енергетики. Але поступово ми з таборів твердих супротивників переходимо  до табору її обережних прихильників - бо вона, принаймні, дозволяє виграти час, потрібний для пошуків альтернативних джерел енергії, що зменшить нашу залежність від органічного палива.

Ми вчили, що альтернативи теж мають свою ціну. Хоча використання сонячної та вітряної енергії безпечні для довкілля, але в рази дорожчі від енергії традиційної. Екологи протестують і проти гідроелектростанцій, пояснюючи це тим, що вони нищать місця гніздування птахів і  спричиняють  шкідливі зміни у місцевому кліматі.

Станьмо розумними господарями на своїй землі, щоб наші дії ніколи більше не призвели до екологічної катастрофи!

Оксана Кращук,

учениця Мокрецької зош 1-2 ступенів

 

***

Персонал ХАЕС розуміє серйозність і відповідальність, чітко виконуючи інструкції, передбачені в регламенті роботи ядерного реактора, не погоджується ні на які відхилення в бік технологічних експериментів. ХАЕС дає всі необхідні гарантії на подальшу безпечну і надійну експлуатацію енергоблоків.

З 2010 року вступив у силу закон, який посилює соціальний захист населення, що проживає в 30-кілометровій зоні атомної електростанції. Віднині організації зобов'язані сплачувати певний збір в соціальний фонд держбюджету України.

Моє село Малий Скнит входить у  зону спостереження. Ми живемо за 28 км. від Хмельницької АЕС. Славутчина освоїла понад 45 мільйонів  гривень на соціально-культурні потреби регіону під час завершення робіт на другому енергоблоці ХАЕС. Фінансово були підкріплені: реконструкція Славутського відділення обласної протитуберкульозної лікарні в м. Славута та  очисних споруд цієї лікарні; поточний ремонт міського палацу культури, газифікація котелень, газопровід по вулиці Свердлова, капітальний ремонт дорожнього покриття і т. д.

Великий вклад зробила ХАЕС і в розвиток нашого села: асфальтовані дороги чотирьох вулиць (довжина 5 км.); здійснено будівництво пам'ятника загиблим воїнам у роки Великої Вітчизняної війни (до 50-річчя Перемоги, 1995 р. та поточний ремонт школи. Населення оплачує електроенергію за 1 кВт- годину 13, 1 коп. В селі багато будинків переведено на електричне опалення, в тому числі і мій, адже фахівцями «Хмельницькобленерго» розроблений проект реконструкції електричних мереж з метою переведення житлового сектора сіл Славутчини, зокрема і нашого села, на електроопалення і впрова­дження вуличного освітлення. Цим проектом зацікавились у Кабміні, Міністерстві палива і енергетики та Національній комісії регулювання електроенергетики. Він був визнаний пілотним, тобто таким, де  можна впроваджувати та вдосконалювати сучасні технології, вивчати проблемні питання, вносити зміни до нормативної бази.

Головна проблема в тому, що у доволі занедбаному стані перебуває електромережа села. Кабельні електролінії, трансформатори застарілі як фізично, так і морально.

Хотілося б мені дочекатися того часу, коли буде введено в експлуатацію нову електромережу, щоб електроенергією село забезпечувалося в необхідних обсягах. І щоб не лише кілька будинків, а все село опалювалося системами електрообігріву, отримало технічні умови для встановлення систем електроопалення та електроплит, були встановлені зонні електронні лічильники на зовнішній стороні будівлі кожної садиби, що дозволяє користуватися тарифами в залежності від часових навантажень.

Електроопалення - задоволення не з дешевих, але ж все-таки дешевше, ніж газове. Для звичайних споживачів -  в середньому 200 грн. на місяць, коли за газ потрібно платити 500 гривень. Маючи тризонний лічильник за користування нічним тарифом, наша сім'я сплачує 5 коп/кВт, а за денним - 13,1 коп./кВт., що у підсумку набагато дешевше, ніж пічне або газове опалення.

Я вже не кажу за відносну безпечність електроопалення, його екологічність. А головною перевагою електроопалення над іншими видами обігріву є те, що в Україні цілорічно з 23 і до 6 години ранку ми маємо нічний надлишок електроенергії.  Близько 50% її виробляють у базовому (постійному) режимі атомні електростанції, у тому числі і Хмельницька.

Отже, для  30-км. зони спостереження відносно дешева електроенергія є одним із видів компенсації для населення за ризик проживання в ній, чим гріх не скористатися.

Зовсім недавно мені разом із однокласниками довелося побувати на Хмельницькій АЕС. До речі, за рахунок станції. Екскурсію розпочали з інформаційного центру, який був створений у 1991 році. Його працівники дохідливо роз'яснили нам про діяльність Хмельницької АЕС та перспективи її розвитку. За роки своєї діяльності він став у регіоні основним осередком популяризації атомної енергетики, як безпечного, наді­йного та екологічно чистого джерела електроенергії. Досвідчені екскурсоводи надали нам вичерпні відповіді на усі поставлені запитання стосовно атомної енергетики та ознайомили з роботою обладнання на прикладі діючої моделі. До нашої уваги була представлена виставка фотознімків з історії будівництва Хмельницької АЕС, відеофільм про галузь. Програмою візиту було передбачено відвідування діючих енергоблоків, турбінного відділення. А яким смачним безкоштовним обідом пригостили нас у їдальні.

Дізнались ми і про те, що уже в 15 раз проводитиметься конкурс дитячої творчості «Мирний атом ХАЕС». Протягом останніх шести років конкурс розширює свої рамки і наразі має статус регіонального. Щорічно більше ста учасників конкурсу від семи до шістнадцяти років змагаються у жанрах живопису, графіки. Учасники конкурсу не обмежуються однією роботою, тому заключний етап конкурсу - вручення призів - стає справжнім святом не лише для учасників, але й для дорослих, які мають змогу переглянути велику кількість робіт у експозиції. Ось і в цьому році ДП НАЕК «Енергоатом» спільно з ВП ХАЕС організовує проведення таких заходів: конкурс серед журналістів регіону на кращу статтю про АЕС, конкурс дитячого малюнка, конкурс шкільних рефератів на тему «Що мені та  моєму селищу дає робота Хмельницької АЕС».

 Дмитро Гричанюк,

учень 11 класу Малоскнитського НВК

 (третя премія)

***

Моє село Ставичани досить віддалене від ХАЕС. Але багато вихідців із  села працюють на Хмельницькій атомній станції. Свого часу вони поїхали туди, щоб отримати високооплачувану роботу та житло, створили там сім'ї і приїжджають у Ставичани відвідати батьків та  родичів.

Я також іноді буваю в Нетішині і сприймаю його насамперед як місто-супутник Хмельницької АЕС. Вранці я бачу, як автобуси з надписом «Оперативний персонал» забирають людей на роботу, як спокійно і розмірено йде життя мешканців Нетішина, і мимоволі на думку спадає: «А й справді, люди для атома, чи атом для людей?» Споглядаючи стороннім оком умови життя нетішинців, все-таки переконуєшся: «Атом - для людей».

Я часто чую по телебаченню суперечливі думки про користь і шкоду атомної енергетики. Великим тягарем для України стала страшна катастрофа на Чорнобильській АЕС. Все частіше звучать заклики про розвиток альтернативних джерел енергії. Але, на мою думку, не можна перекреслювати здобутки такої величезної галузі промисловості, як атомна енергетика. Інше питання: як мирний атом можна зробити цілком безпечним?

Знаю, що на Хмельницькій АЕС передбачено систему спеціальних заходів, які гарантують безпеку населення. Реактори встановлено в гермооболонці, яка витримує надмірний тиск в результаті аварії, їх обладнано досконалою, практично універсальною системою аварійного захисту, миттєво спрацьовуючими системами зупинки та охолодження реактора.

Але я глибоко переконана, що безпечне функціонування атомного гіганта насамперед залежить від людей. З величезною повагою ставлюся до працівників Хмельницької АЕС. Для мене - це люди непересічних розумових здібностей, великої працездатності, зосередженості, уваги, високих моральних якостей і принципів. Адже людині, яка халатно ставиться до своїх професі­йних обов'язків, байдужій, неосвіченій не місце на такій відповідальній роботі.

Хмельницька АЕС дає для нашої країни дуже багато. Це і енергія, і престиж на міжнародній арені, розвиток науки, впевненість у безпечності довкі­лля, приклад працездатності. Кожна дванадцята українська лампочка світиться завдяки роботі ХАЕС. Хмельницька АЕС виробляє електроенергію, якої б вистачило для функціонування шести областей України.

Не можна переоцінити вклад Хмельницької АЕС в розвиток місцевої соціальної інфраструктури. Бюджет Славутського району поповнюється грошовими вливаннями атомної станції. Сподіваюся, що щось перепадає і моєму рідному селу.

Але, на мою думку, розташування на території нашого району такого могутнього промислового та наукового підприємства, як Хмельницька АЕС, дає поштовх для нас, підростаючого покоління, навчатися, щоб досягти вершин наукового прогресу, вселяє в душі гордість за майбутнє нашої держави.

Марина Пилипчук,

учениця  8 класу Ставичанської зош

 

****

Якщо стояти на території замку князів Острозьких у місті Острозі, то зовсім поряд, на межі Рівненської та Хмельницької області, можна побачити молоде місто енергетиків - Нетішин. Саме тут збудована та працює Хмельницька атомна електростанція - окраса та гордість усьо­го нашого регіону. Могутній енергетичний велет Хмельниччини, знаний не лише в Україні, але й у Європі і в усьому світі.

Я побувала двічі на території Хмельницької атомної електростанції в складі «учнівського десанту» нашого навчального закладу. Дізналась багато цікавого.  У березні 1973 року прийнято рішення про будівництво Хмельницької АЕС у складі чотирьох енергоблоків.

Початок будівництва енергоблока - вересень 1985 року, багато жителів Острога та всієї Рівненщини брали участь у будівництві електростанції та міста енергетиків. (Чимало з них і тепер працює на станції).

Сьогодні Хмельницька АЕС виробляє електроенергію, приносить користь людям і державі.  Ми не уявляємо свого життя без світла. У кожній домівці є комп'ютери, телевізори, холодильники, магнітофони та інша електротехніка, якою ми так звикли користуватись, без якої не мислимо свого життя. Навіть газові котли, якими обігріваємо своє житло, також не можуть працювати  без  електроенергії,  і їх в  перспективі  можна  замінити електричними.

Повертаюсь ввечері додому з музичної школи, приємно йти освітленим містом, коли на вулицях сяють яскравими вогниками вітрини наших магазинів, вікна установ, будинків, магазинів, кафе. На заводі мінеральної води випускається мінеральна вода «Острозька», працюють підприємства, які виготовляють будівельні матеріали, столярні вироби, випікається хліб, на молокозаводі готують молочні продукти.  Це  завдяки електроенергії.

А лікарні? Хіба вони можуть обійтися без світла? Стоматологи лікують острожанам зуби, хірурги здійснюють складні операції, рятуючи людям життя. А в пологовому будинку ймовірно навіть у цю хвилину народжується новий житель нашого міста. Можливо, він стане знаменитим вченим і придумає нові технології в енергетиці.

Я вважаю, що майбутнє нашої держави саме за атомною енергетикою. Економічну незалежність Україна можна здобути лише використовуючи власні енергоресурси. Будівництво атомних електростанцій, нових енергоблоків допоможе позбавитись великих витрат на придбання газу з-за кордону.

Хмельницька атомна електростанція пості­йно сприяє розвитку нашого міста. Нещодавно я дізналась, що металопластикові вікна, які встановлені в Острозьких загальноосвітніх навчальних закладах, придбані за кошти Хмельницької атомної електростанції. На святі першого дзвоника в цьому році у кожній школі міста побували представники Українського ядерного товариства, які подарували сертифікати на придбання нового обладнання для кабінетів фізики.

Діти нашого міста щороку беруть участь у регіональному конкурсі «Мирний атом і ми». В даному конкурсі  минулого року я здобула почесне третє місце. Мене нагородили грамотою, грошовою премією та поїздкою до Москви.  Я стала учасницею IV міжнародного конкурсу дитячого малюнка «Мирний атом - майбутнє світу». Надзвичайно приємно було побачити свій малюнок у Третьяковській галереї поряд з шедеврами світового мистецтва. Про таке годі було й мріяти. Ця чудова поїдка запам'яталась мені на все життя.

Багато моїх однолітків хочуть здобути професію енергетика, таку необхідну людям. Дехто з випускників Острозьких шкіл за рекомендацією Хмельницької атомної електростанції вже навчається у Севастопольському університеті ядерної енергетики та промисловості.

Звичайно, атомна енергетика має бути безпечною. Працівники  Хмельницької АЕС роблять все можливе, щоб ніколи не повторилась Чорнобильська трагедія. Вірю, що Господь Бог та матір Божа не допустять більше такого лиха. Наш атом буде мирним для всіх українців.

Катерина Кравчук,

учениця 8 класу Острозького НВК 

(перша премія)

 

***

Друже, чи любиш ти Україну так, як люблю її я? Чи ти упиваєшся щастям від того, що тут народився, чи насолоджуєшся красою землі святої і величчю її людей!?

Вдивися: між полями при дорозі розстелились спориші, час від часу у цілковитій тиші чути, як гепають на землю яблука, вечірнє сонце  застрягло у вітах, знічев’я вечір жменями засіє зорі. Це моя Цвітоха, це наш край, повний таємничості і краси.

Подивися, яка  чарівна і приваблива моя Цвітоха. А стала вона такою за участі нашої хорошої сусідки - атомної станції. 1988 року Хмельницька АЕС на базі відсталого колгоспу створила підсобне сільське господарство. Як гриби, виросли свинарники, корівники, конюшні, комбікормовий цех, розширили тракторний стан, зерносклади, міст через річку Цвітоха. Господарство займало 2932 гектари землі, з неї 1838 гектарів - орної. Щорічно хлібороби збирали до 1500 тонн зерна. На утриманні в господарстві нараховувалося в середньому 1200 голів рогатої худоби, 800 свиней. Лісовий масив, сінокоси і пасовиська гармонійно доповнювали пейзаж і служили для господарства. На  звірофермі в Ташках вирощували лисиць, песців, ондатр...

А скільки було зроблено для людей села. Газифіковано центральну вулицю Цвітохи,  середню школу,  побудовано під'їзні шляхи до сільради. Вулиця Леніна стала бетонною, услід за нею вулиці Валі Котика, Хмельницького, Черкасенка, Молодіжна (в цілому до 5 км).

Підсобне господарство виробничого підприємства Хмельницької атомної електростанції державного підприємства національної атомної енергетичної компанії "Енергоатом" осучаснило Цвітоху, провівши вуличне освітлення, засфальтувавши дорогу до залізничної станції, побудувавши ФАПи в Цвітосі, Кам'янці, Ташках. З радістю признаюсь, що моя мама, Світлана Гнатюк, працює фельдшером в Цвітоському медпункті, в красивому приміщенні і щиро дякує за таку гарну можливість працювати у чудовому закладі.

дені обійстя. І працівники підсобного, отримавши ключі, були раді, тому що і хліви, і гараж, і подвір'я,  і все необхідне для життя збудовано в комплексі, на совість, якісно. Наша гордість і краса - алея Пам'яті, висаджена на честь загиблих односельців. Бетонна доріжка між рядками струнких яблунь (а їх аж 108!) - плід роботи атомників.

Ми раді, що чимало людей із сіл Ташки, Цвітоха, Кам'янка працюють на ХАЕС, що мають можливість жити в достатку. Нам імпонує відкритість атомної електростанції перед громадою через розміщення різноманітних матеріалів у ЗМІ місцевого та регіонального рівнів, через розвиток екскурсійно - лекційної діяльності для різних верств населення райо­ну, виготовлення інформаційно - рекламної продукції тощо.

Я знаю, що  Хмельницька АЕС - це понад п'ять тисяч працівників, які обслуговують десятки різнопрофільних підрозділів. Стабільна робота енергоблоків свідчить про високий професіоналізм трудового колективу. Ми, проживаючи за двадцять кілометрів від ХАЕС, постійно і тепер відчуваємо допомогу. Сподіваємось, що кошти, які будуть спрямовані в рамках добудови енергоблоків на розвиток зони спостереження, дістануться і для нашого селища, бо на даний момент центру дозвілля для молоді у нас немає, маємо потребу у спортзалі при школі тощо.

Марина Гнатюк,

учениця 8 класу Цвітоського НВК

 

***

Атомна енергетика вже сьогодні відіграє визначальну роль у виробництві електроенергії в Україні. Ця галузь, безперечно, може стати основою енергетичної незалежності нашої держави, оскільки Україна посідає шосте місце у світі за розвіданими запасами урану. Як енергоносій уран здатний забезпечити енергетичні потреби нашої держави на багато сотень років навіть за сучасного стану ядерних водяних реакторів. Перехід на новий тип реакторів, у яких використовується не тільки уран-235, а й уран-238, на тисячоліття забезпечить Україні енергонезалежність.

Майбутнє вітчизняної атомної енергетики слід розглядати у контексті розвитку цієї галузі в світі і необхідності створення ядерних технологій XXI століття.

Останнім часом країни Європи, оговтавшись від постчорнобильського шоку, почали критично переосмислювати свою відмову від розбудови атомної енергетики. До цього їх спонукає на тільки неминучість вичерпання вуглеводних носіїв (це далека перспектива), а насамперед зростання цін на газ і нафту, необхідність диверсифікації енергоджерел, зміцнення національної безпеки, що є вже викликом сьогодення, на який слід реагувати негайно.     

Отже, розглядаючи перспективи розвитку атомної енергетики в Україні, слід враховувати особливості ядерного статусу нашої держави.

По-перше, атомна енергетика і промисловість, зважаючи на відсутність замкненого паливного циклу й організацій, які розробляють, проектують і будують атомні реактори, не є у нас самодостатніми. Тому Україна поки що використовує реакторні технології, паливо і засоби з переробки відпрацьованого ядерного палива  інших країн. Так, виробляється цирконій, виплавляються конструкційні сталі, видобувається уран, створено потужне виробництво труб, розробляються засоби контролю, а також виготовляються турбіни, пристосовані для роботи на АЕС. Науковці працюють над створенням фізичних основ реакторного матеріалознавства, успішно розвивається радіаційна фізика.

По-друге, існуюча міжнародна система заборони розповсюдження ядерних технологій і матеріалів поділяє світ на ядерні та неядерні держави, причому останні є підконтрольними споживачами атомної енергії. Сьогодні міжнародна спільнота занепокоєна можливостями несанкціонованого поширення цих матеріалів і технологій з метою виробництва ядерної зброї. Боротьба з розповсю­дженням ядерних матеріалів і технологій стала потужним економічним і геополітичним інструментом. Україна хоч і володіє ключовими ядерними технологіями, матеріалами і розвиненою атомною енергетикою, належить до умовно ядерних держав, оскільки немає промисловості з розділення ізотопів, збагачення урану і виробництва палива.

Оскільки атомна енергетика-лише один із секторів енергетики й істотно залежить від економічності інших секторів, її майбутнє можна оцінювати тільки з урахуванням тенденцій розвитку енергетики в цілому.

Як відомо, більшість екологів, фізико-хіміків, географів вважають, що у змінах клімату Землі істотним чинником є потрапляння в атмосферу значних обсягів двоокису вуглецю. З цієї причини ми неминуче доходимо парадоксального на перший погляд висновку: хочеш жити краще, виробляй більше енергії. Отримуєш більше енергії за вогневими технологіями-змінюєш клімат Землі, і твої діти та внуки житимуть гірше.

Сформулюймо цей висновок дещо інакше і тоді зникне уявна парадоксальність суджень, а вибудується строгий логічний ланцюжок: хочеш жити краще - раціонально використовуй ресурси планети і  енергію. Розвивай науку, яка дасть змогу компенсувати збитки, завдані навколишньому середовищу від господарської діяльності. Дбай про освіту дітей не тільки у своїй країні, а й у всьому світі, бо знедолені і неосвічені люди у сусідніх країнах, рятуючи себе від зубожіння, можуть порушити планетарний екологічний баланс.

Незабаром виповнюється тридцять років  пуску першого енергоблока ХАЕС. У нашому регіоні вдалося реалізувати низку соціально-економічних  проектів і поліпшити соцкультпобут багатьох жителів, які мешкають у зоні спостереження ХАЕС.

Славутчани також побачили користь від пуску другого енергоблока ХАЕС. Згідно з програмою фінансування зони спостереження ХАЕС Славута одержала понад 17 мільйонів гривень, які були використані за цільовим призначенням. Насамперед вдалося відремонтувати дорожнє покриття на вулицях Леніна, Радянській, Клари Цеткін, Газети «Правда», Здоров'я, а також прокласти мережу газопроводу. Завдяки коштам НАЕК «Енергоатом» введено в експлуатацію загальноосвітню школу №9, реконструйовано обласну протитуберкульозну лікарню.

У наш час не часто зустрінеш усміхнених та привітних людей. На це є,  як мовиться, багато, як об'єктивних так і суб'єктивних причин. Але із жителями села Клепачі приємно спілкуватись. Про економічну стабільність вони судять на основі можливості мати роботу. Багато моїх односельців переїхало на проживання в місто Нетішин як тільки розпочалося будівництво Хмельницької АЕС.

Моє село Клепачі знаходиться в З0 кілометровій зоні. Які вигоди від того ми маємо? Спочатку почуття гордості, що поряд гігант атомної енергетики. А вже потім надання АЕС допомоги у будівництві доріг, шкіл, дошкільних закладів, плата за електроенергію, робочі місця для односельців.

Що до останнього, то в мене є родичі, які працюють на ХАЕС. Вони мають квартиру, високу зарплату. Але я хотів би, щоб між Клепачами і Малим Скнитом була добра дорога, у шкільній їдальні викладена плитка на підлозі, а ще були комп'ютери.

Степан Федорчук,

учень Клепачівської ЗОШ

 

***

Ми знаємо, що людина не може прожити без цивілізаційних  благ: води, газу, світла. Та не завжди ми усвідомлюємо звідки вони беруться. Сьогодні  ми говоримо про світло, яке в Україні «береться» переважно від атомної енергетики. Я звик, що у моєму будинку тепло та світло. І з цим я не хочу розлучатись. Не уявляю життя без цих благ.

Копітка робота колективу Хмельницької АЕС в моєму розумінні - це затишок у домі. Це люди, які працюють, віддають свої сили та здоров'я для мого добробуту. Я поважаю цих відданих своїй справі людей, вони заслуговують на велику повагу.

Школа, у якій я навчаюся, була побудована за рахунок коштів Хмельницької АЕС. Приміщення її було старе, не відповідало санітарно-гігієнічним нормам. У 2005 році гарна новобудова гостинно зустріла учнів та вчителів. Тепер моя школа - це мрія кожної дитини України. Вона світла, простора, з багатьма необхідними кабінетами.

Енергія - специфічний термін, який для простої людини уособлюється з затишком. Але майже ніхто не хоче замислюватись над тим, як цю енергію організувати і направити в правильне русло.

Людина змалку привчається до комфортної атмосфери в своєму будинку, звикаючи до добробуту.

Затишок у будинках допомагає людині розвивати таланти, творчість і фантазію, адже які можуть бути ідеї, коли в твоїй оселі холодно, темно?

Інфраструктура села, - а це і школа, і медичний пункт, і сільська рада, і магазини - не можуть функціонувати без електричної енергії, великі мегаполіси – і поготів.

Колись вулиця, на якій я живу, вночі була темною і не -привітною, а зараз, коли працює Хмельницька АЕС, вона набула барв світла, радості, добра, - вночі вулиця освітлюється.

Я дуже люблю вивчати фізику та хімію, які допоможуть зрозуміти мені сутність енергії. І, можливо, в майбутньому я зроблю кроки для вдосконалення атомної енергетики.

Я вважаю, що кожна людина має робити власні внески у вдосконалення атомної енергетики.

Хочу особисто від себе звернутися із подякою до працівників Хмельницької АЕС, які дарують цивілі­зоване життя.

Станіслав Нікітчук,

учень 8 класу Крупецької НВК

(третя премія)